Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Екзамен1.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
187.51 Кб
Скачать
  1. Підзаконні та локальні акти, що регулюють трудові відносини.

  • постанови Верховної Ради України, наприклад, постанова від 3.12.98р. «Про індексацію грошових доходів населення»,

  • укази Президента, наприклад, “Про впровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня”.

Іншим органом, що видає підзаконні акти є

  • Кабінет Міністрів України (розпорядження, постанови). Положення про порядок обчислення середньої заробітної плати,

  • накази, розпорядження, інструкції. Мін. Праці та соц.. політики про контрактну форму труд. Договору з керівником держ.підприємства установ організацій

  • акти органів виконавчої влади і міс.самоврядування про затвердження програм зайнятості населення.

Локальні акти – це акти які приймаються на конкретному підприємстві, організації для регулювання праці їхніх працівників до них відносяться:

- колективний договір

- правила внутрішнього трудового розпорядку,

- положення про преміювання працівників.

Локальні акти приймаються власником (власниками) підприємства, установи, організації спільно з трудовим колективом або за погодженням з профспілковим органом. Такі акти приймаються для розв’язання тих або інших питань регулювання суспільних відносин у сфері праці, якщо в законодавстві не передбачено прямого регулювання.

  1. Міжнародні-правові акти про працю.

Ст. 8-1 КЗпП України визначила співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України. Якщо міжнародним договором або угодою, в яких бере участь України, встановлено інші правила ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди. До таких договорів відноситься належним чином ратифіковані або схвалені конвенції та рекомендації МОП (міжнародної організації праці), офіційно опубліковані в Україні. МОП була створена в 1919 р. Україна є членом цей організації.

МОП приймає рекомендації по питаннях праці, ратифікує конвенції. Прийнято вважати, що в своєї сукупності всі документи які приймаються МОП складають міжнародний кодекс про працю.

Кодекс охоплює такі питання як тривалість робочого часу, охорони праці, ночної праці жінок, молоді та інше.

Багато актів МОП присвячено правам працівників на охорону здоров’я на виробництві. Ці акти вимагають від держав – членів МОП проведення державної політики в галузі безпеки, гігієни праці.

Рекомендації МОП “Про добровільне примирення і арбітраж” (1952р.), “Про розгляд скарг” (1967р.) регулюють питання мирних способів вирішення трудових конфліктів.

Важливе місце в галузі захисту, зміцнення і розвитку соціального страхування займає Міжнародна асоціація соціального забезпечення – автономна організація, що співпрацює с Міжнародним бюро праці.

Джерелом трудового права є і двосторонні і багатосторонні договори, що мають за мету регулювання питань в галузі трудового права. Україна є учасницею значного числа двосторонніх угод, щодо регулювання відносин в галузі праці й соціальній сфері. Так, у 1993 році укладена угода “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян Російської Федерації і України, що працюють за межами своїх держав” та інші.

10. Значення рішень Верховного Суду України та керівних роз’яснень Пленуму ВСУ.

Розгляд трудових спорів судовими органами є особливою формою контролю за правильністю додержання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

При цьому накопичуються значна кількість випадків. При узагальненні яких створюється відповідна практика. Постанови Пленуму Верховного Суду, якими даються керівні роз’яснення, містять аналіз судової практики, визначають конкретні її помилки і недоліки, орієнтують суди на їх усунення і таким шляхом сприяють удосконаленню судової діяльності. Прикладом широкого тлумачення може бути постанова Пленуму ВС України від 1.11.96р. №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя. Тлумачення закону може бути адресовано не тільки судовим органам . Наприклад, постанова Пленуму ВС України від 6.11.92р. №9 “ Про практику розгляду судами трудових спорів” роз’яснює підстави звільнення працівників по ст.40КЗпП України.

Керівні роз’яснення Пленуму ВС України носять загальний характер, розраховані на багаторазове застосування, що характерно саме для джерел права. Вони носять допоміжний характер, але не є джерелом трудового права ( хоча дане питання в даний час є дискусійним). Важливе значення мають роз’яснення Верховного Суду України з питань судової практики, які нерідко заповнюють прогалини правового регулювання шляхом конкретизації у постанові Пленуму оціночного поняття, встановленого у законодавстві. Це стосується таких понять, як «Одноразове грубе порушення трудових обов’язків», «аморальний проступок» тощо.