21. Моделювання вибору оптимальних технологічних способів.

Постановка відповідної задачі оптимального виробничого планування формулюється таким чином. Нехай для розвитку підприємства, яке складається з цехів, необхідно вибрати певні виробничі способи. Причому з n можливих виробничих способів у кожному цеху застосуватиметься лише один із них. Кожний виробничий спосіб характеризується максимально можливим річним випуском i -го виду продукції і річними зведеними витратами в умовах k-го цеху.

Підприємству встановлене планове завдання по кожному виду продукції

Треба знайти такий варіант застосування виробничих способів у кожному цеху підприємства, який забезпечив би мінімальні сумарні річні зведені витрати в цілому по підприємству.

Економіко-математичну модель цієї задачі запишемо так:

(3.16)

(3.17)

(3.18)

(3.19)

Обмеження (3.17) відображає обов”язковість виконання планового завдання з кожного виду продукції. Із постановки задачі випливає необхідність врахування того, що в кожному цеху можна застосувати лише один спосіб. У зв”язку з цим необхідно, щоб змінні дорівнювали лише одиниці або нулеві залежно від того, приймається j -й спосіб з k -му цеху чи не приймається. Бульові значення змінній надають умови (3.18) і (3.19). Умова (3.18) забезпечує булевість змінної, умова (3.19) відповідає вимозі – у кожному цеху не більше одного виробничого способу.

Цю модель можна узагальнити і використовувати в галузевому плануванні для вибору варіанта поповнення парку обладнання. Вибір способу можна при цьому замінити на вибір обладнання.

Такий варіантний підхід до розв”язку економічних задач дає змогу уникнути відображення складних, у багатьох випадках нелінійних, стохастичних залежностей. При цьому попередньо відповідними кількісними методами оцінюють варіант розв”язку задачі в аспекті економічної ефективності. Правда, при розв”язуванні таких галузевих задач на основі комплексної оцінки варіанта не можна змінювати структуру підприємства. Крім цього, при підготовці варіантів розвитку підприємства виникає сумнів, що найкращі варіанти взагалі не розглянуто, оскільки, зрозуміло, всі варіанти розглянути неможливо.

20. Імітаційні експерименти над модулями економічних систем.

Імітаційним експериментом над моделями економічних систем завдяки ЕОМ вважають процедуру, яка складається з таких етапів:

1. Поставлення завдання. Експеримент необхідно розпочи­нати з визначення мети дослідження і ситуації, яку аналізують, тобто необхідно сформулювати запитання, які потребують відповіді, або сформулювати гіпотези, які необхідно перевірити, або виявити впливи, які потрібно оцінити.

2. Створення моделі об’єкта дослідження у межах прийнятих припущень. Це складний і творчий процес. Він передбачає визначеність щодо ендогенних змінних умов та обмежень, що характеризують ситуацію, в якій перебуває об’єкт дослідження, щодо складності і ефективності моделі, щодо затрат часу і ресурсів на складання машинних програм для ЕОМ.

3. Планування і підготовка експерименту на ЕОМ. Планування експерименту передбачає вирішення проблем стохастичної збіжності, проблеми обсягу, проблеми узгод­женості плану експерименту з його метою, проблеми вибору змінних реакції.

Підготовка експерименту передбачає програмну забезпе­ченість процесу виконання експерименту на ЕОМ.

4. Виконання експерименту. Дослідник, визначившись щодо чинників (екзогенних, вхідних змінних) і реакцій (ендогенних, вихідних змінних), розкриває міру впливу чинника на реакцію і робить висновок щодо цього впливу для кожного рівня всього діапазону зміни чинника. У разі дослідження експериментально усіх рівнів чинника, його називають фіксованим. Але якщо досліджують тільки випадкову вибірку із множини рівнів чинника, то його називають випадковим. Використовуючи випадкові чинники, можна зробити лише ймовірнісні висновки щодо тих рівнів, які під час експерименту не проаналізовано.

5. Опрацювання та аналіз результатів експерименту. Переважно з метою опрацювання результатів експерименту використовують методи дисперсійного чи регресійного аналізу. Серед спеціальних варіантів дисперсійного аналізу виокремлюють: критерій, множинне порівняння, множинне упорядкування, спектральний аналіз, послідовний аналіз, непараметричні методи.