8. Аналіз виробничих систем

У виробничих системах сферу та інтенсивність їхнього функціонування визначають внутрішні і зовнішні фактори.

Організація виробничих систем – це надзвичайно складний ітераційний комплекс юридичних, психологічних, соціально-економічних, технічних і технологічних заходів, що здійсню­ються як одноразово так і систематично в процесі її функціонування. За своїм призначенням процес організації виробничої системи спрямований: по-перше, на забезпечення найкращої реалізації дій для досягнення поставленої мети в умовах, що диктують внутрішні і зовнішні чинники; по-друге, на розвиток і вдосконалення даної виробничої системи; по-третє, на створення самої системи чи підсистеми.

Справжні можливості поліпшити ефективність виробничої системи виявляються через аналіз параметрів, властивостей, характерних станів, характеристик структури та організованості, а також формальних і реальних взаємозв’язків між елементами системи.

Перед аналізом стоїть завдання з’ясування відповідності структури виробничої системи: цільовим призначенням виробництва і об’єктивним умовам його реалізації; причинам таких невідпо­відностей; переліку можливих структурних змін для забезпечення максимального ефекту виробництва і їхня відповідність об’єктивним закономірностям розвитку вироб­ництва.

Зміни у виробничих системах означають будь-яку модифі­кацію чинного стану через організаційні, виробничі, фінансові, ринкові, технологічні, соціальні, політичні зміни та інші відносини, що впливають на ті чи інші показники ефективності функціонування систем. Реакція системи на такі зміни буде різною. Адаптація до змін у зовнішньому середовищі потребує змін у внутрішньому середовищі системи залежно від масштабу та економічного потенціалу виробничої системи. Зміни в її внутрішньому середовищі можуть впливати на показники її ефективності, а також спричиняти зміни у партнерів економічної діяльності.

Аналіз виробничої системи здійснюється з використанням плану робіт, бухгалтерської та статистичної звітності, оперативно-технічних показників, даних соціально-психоло­гічних досліджень і т.д. І основою в такому аналізі є порівняння фактичних параметрів, що характеризують ефективність функціонування виробничої системи з розрахунковими. Оцінка відмінностей між ними здійснюється методами математичної статистики, експертних оцінок, формальної логіки, факторного аналізу, економетричних досліджень, структурного та систем­ного аналізу.

В основі організації виробничої системи знаходиться предмет її діяльності – цільова організація, виражена взаємозв’язаними глобальними і локальними цілями. Без чітко вираженої структури цілі неможливо віднайти спосіб організації виробничої системи.

Постановка кожної мети передбачає принципову можливість її досягнення, тобто наявність відповідного ресурсного забезпечення.

Для забезпечення успішності функціонування виробничої системи необхідно систематично виявляти фактори, завдяки яким проявляється структура формальних і неформальних утворень, з’ясувати їхні причинні зв’язки і своєчасно ліквідо­вувати протиріччя, що виникають у результаті розвитку виробничої системи та зміни зовнішнього середовища.