1. Атрибути мети:

• Предмет виробництва. Розкриває суть виробництва, логічне формулювання мети та взаємозв’язок локальних задач, тобто дає відповідь на запитання – що, для чого і з якою метою?

• Кількісні характеристики мети. Описують обсяги виробництва, виробничі потужності, що використовуються.

• Якісні характеристики мети. Розкривають якісні характеристики продукції (довговічність, міцність, надійність), а також характеристики допустимих відхилень параметрів.

• Координація мети у просторі. Визначає місце, у якому здійснюється досягнення мети.

• Координація мети у часі. Характеризує терміни та тривалість досягнення мети.

2. Система обмежень досягнення мети:

• Продуктивні сили:

• засоби виробництва, а саме: машини й механізми, які реалізують процес виробництва;

• предмети праці, а саме: основні матеріали, з яких виготовлено продукцію; деталі й напівфабрикати; конструкції; допоміжні матеріали; інвентар; інструменти та оснащення;

• трудові ресурси – кількісні й кваліфікаційні характеристики виконавців, їхня кооперація;

• енергетичні ресурси – види та джерела кожного виду енергетичних ресурсів.

• Умови виробництва. Деталізують умови досягнення мети, тобто за яких обставин і яких умов досягають мети, зокрема:

• природні умови: стан географічної зони, ґрунтові умови, гідрологічний режим, сейсмічність, зовнішня температура, вологість повітря і тиск, режим опадів, запаси води та умови їхнього використання;

• повітряне середовище: швидкість руху, вентиляція, загазованість, запорошеність;

• колірне середовище: здатність розпізнавати об’єкти, застереження від небезпеки;

• освітленість: освітленість робочого місця та робочої зони, яскравість предметів, сонячна радіація;

• звукове середовище: шум, ультразвук, інфразвук, вібрація;

• умови рухомості у роботі: кількість руху працівника за одиницю часу, піднімання вантажів, фізичні зусилля;

• економічні умови: використання місцевих матеріальних та енергетичних ресурсів, транспортних комунікацій; організація виробництва та праці; система управління виробництвом, система стимулювання виробничих процесів; умови фінансу­вання та кредитування; умови розрахунків із суміжниками виробництва та власними працівниками;

• юридичні умови: дотримання керівним персоналом та працівниками правових і нормативних вимог;

• соціальне середовище: відповідність професії та квалі­фікації працівників у роботі, яку виконують;

• психологічний клімат: наявність (відсутність) конфліктів по вертикалі (керівник-підлеглий) та по горизонталі (між працівниками одного рівня), фізіологічна, психологічна, інте­лекту­альна та моральна сумісність членів колективу;

• етично-естетичні умови: почуття професійного обов’язку, вияв ініціативи, ощадливості, охайності, доброзичливості та взаємодопомоги.

3. Результативність досягнення мети:

• Доцільність виробництва. Доцільність для суспільства у моральному та матеріальному розумінні досягнення мети виробництва.

• Ефект виробництва для суспільства та для виконавця.

Умовну структурну схему виробничої системи подано на рис. 1.4.

Охарактеризуємо функції основних блоків виробничої системи, представлені поданою схемою.

24. Блок основного виробництва. Підготовка та здійснення виробничого процесу. Переміщення рухомої частини вироб­ничих сил на виробничих площах і виробничих місцях.

25. Блок допоміжного виробництва. Забезпечення запасів матеріальних ресурсів, часткова переробка сировини та напів­фабрикатів, виробничо-технічне комплектування техно­логіч­них ліній і робочих місць, транспортування предметів праці.

26. Блок обслуговуючого виробництва. Обслуговування, ремонт і модернізація технологічних ліній, машин і механізмів; облаштування та підтримування енергетичного господарства та засобів зв’язку.

27. Блок господарської діяльності. Прогнозування та перспективне планування виробничо-господарської діяльності вдосконалення методів організації й управління виробництвом; конструювання ефективних інструментів і пристосувань; поточне та оперативне планування; оперативний контроль та облік вироб­ництва; оцінювання результатів виробничо-госпо­дарської діяльності виробничої системи; охорона виробництва та здоров’я працівників; господарські розрахунки; підготовка та перепідготовка кадрів.

Процес перетворення потоків сировини, енергії, матеріалів і праці у потік потрібної продукції можливий лише в умовах повної взаємодії перелічених блоків виробництва.

Створювати і вдосконалювати виробничу систему, узагаль­нювати й відтворювати принципи, методи, засоби організації й управління виробництвом можна лише у поєднанні з предметом та умовами виробництва.

Для розв’язування задач організації, вдосконалення та функціонування складних виробничих систем необхідно воло­діти кількісним оцінюванням характеристик і поведінкою складних систем. Оскільки на поведінку системи впливають випадкові чинни­ки, то і виникає проблема невизначеності.

Якісну та кількісну характеристику структури виробничої сис­теми, її стан, рівень організації, надійність функціонування забезпе­чує сукупність параметрів, які керують поведінкою системи та описують її.

До керуючих параметрів належать передусім параметри, визначені зовнішнім середовищем.

Параметри, що описують систему та її поведінку, дають їй робочу, організаційну та структурну характеристики.

Організація виробничої системи – це дуже складний ітераційний комплекс різноманітних заходів, серед них одним із вирішальних є процес прогнозування наслідків прийнятих управлінських рішень.