84. Функції та роль органів не фінансового профілю в процесі управління б-том

Органи не фінансового профілю діляться на дві частини: 1) Державна митна служба України, органи МВС, органи юстиції й нотаріальні контори, різного роду природоохоронні органи й інспекції, органи державної інспекції з контролю над цінами й ін. Усі вище перераховані органи пов’язані з бюджетом по лінії формування його доходів, оскільки їм надане право утримання й нарахування певних платежів і штрафних санкцій відповідно до митного, екологічного законодавства тощо; 2) органи управління бюджетним процесом, різні управлінські структури (галузеві міністерства й відомства), а також підприємства, установи й організації, керівництво яких має функції розпорядників бюджетних коштів пов’язані з бюджетом по лінії фінансування його витрат.

Ф-ції ДМСУ:1)організовує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій. 3) здійснює контроль за: -своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням яких відповідно до законодавства покладено на митні органи; - правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України; - правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України; 4) проводить встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України;5) забезпечує ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; 6) здійснює у межах своїх повноважень заходи щодо запобігання та протидії проявам корупції, хабарництва та інших службових зловживань у митній службі; 7) створює, реорганізує та ліквідує за погодженням з Мінфіном регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації; 8) виконує інші функції.

До основних функцій органів внутрішніх справ відносять такі:

1.гарантування особистої безпеки громадян, захист їхніх прав, свобод і законних інтересів;2. забезпечення охорони громадського порядку; 3. попередження, припинення злочинів та інших правопорушень;4. своєчасне виявлення, розкриття й розслідування злочинів та розшук осіб, що їх скоїли;

забезпечення дорожнього руху;5. захист власності від злочинних посягань;

виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;6. Та інші ф-ції.

55. План рахунків обліку виконання державного та місцевих бюджетів України.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів— це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується органами ДКС для докладної та повної реєстрації всіх фінансових операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності згідно з вимогами бюджетного процесу.

План рахунків дає можливість здійснювати докладний і повний облік усіх операцій, пов'язаних з виконанням бюджетів, а також своєчасно надавати докладну, достовірну інформацію користувачам ( МФУ + місц. фін. органи, ДКС, ДПС, ДФІ, орган статистики і т.д.).

Балансові рахунки (синтетичний облік) забезпечують інформацію про операції органів фінансової системи у виконанні бюджетів.

Докладна інформація про кожного контрагента та кожну інформацію забезпечується аналітичним обліком, який дає змогу уникнути використання зайвої кількості окремих балансових рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів складається з 9 класів:

1. Активи

2. Зобов'язання

3.Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів

4. Розрахунки

5. Результат виконання бюджету

6. Доходи бюджету

7. Видатки бюджету

8. Управлінський облік

9. Позабалансовий облік.

Кожен клас поділено на:

рахунки II порядку – розділ;

рахунки III порядку – група;

рахунки IV порядку – балансовий рах.

План рахунків підготовлено з урахуванням особливостей виконання державного та місцевих бюджетів, з дотриманням статистики державних фінансів і принципів та вимог до учасників СЕПНБУ щодо структури рахунків.

Порядок відкриття рахунків в органах ДКС регламентовано:

1. Наказ ДК(ГУДКУ) Про затвердження Плану рахунків БО бюджетних установ та Порядку застосування Плану рахунків БО в бюджетних установах від 10.12. 1998р. № 114;

2. Наказ ГУДКУ Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів від 24.12.1997р. №137.

56. Типи результативних показників бюджетної програми.

Результативні показники поділяються на такі типи:

1. показники затрат або вхідних ресурсів визначають обсяги та структуру ресурсів, що забезпечують виконання бюджетної програми (наприклад, кількість штатних одиниць, кількість установ, кількість обладнання тощо);

2. показники продукту (обсяг виконаних робіт) використовуються для оцінки досягнення поставлених цілей. Показниками продукту, зокрема, є кількість споживачів товарів (робіт, послуг), вироблених в процесі виконання бюджетної програми (наприклад, кількість студентів, підготовлених спеціалістів, вилікуваних хворих, відвідувачів бібліотек і музеїв тощо);

3. показники ефективності (рентабельності) визначаються як відношення кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до їх вартості у грошовому або людському вимірі. Ці показники визначають вартість (у грошах або робочих годинах)одиниці продукції, витрати ресурсів на одиницю показника продукту (наприклад, кількість студентів на одного викладача, вартість підготовки одного студента тощо);

4. показники якості повинні відображати якість вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг). Вони показують користь від здійснення заходів бюджетної програми (наприклад, зниження захворюваності на туберкульоз на 2% порівняно із минулим періодом).

При збиранні даних і проведенні оцінки виконання бюджетної програми необхідно визначити програми, які функціонують так, як було заплановано, і ті, які є недостатньо функціональними. Якщо якась програма істотно перевищує результати, визначені на стадії планування, то слід провести дослідження на предмет можливого підвищення планових показників на наступний рік або визначення реальної ефективності програми. Якщо виявляється, що програма була особливо ефективною, то потрібно визначити ресурси, необхідні для підтримання даного рівня, а зайві ресурси спрямувати на виконання іншої програми. Однак, якщо програма не відповідає заданому рівню або очікуваним результатам, організація повинна визначити, чи прийнятний такий рівень, чи слід шукати додаткових ресурсів для неї. Якщо рівень виконання програми є дуже низьким, тобто таким, що програма перетворюється на неефективну, слід відмовитись від її виконання.

Кожен з результативних показників має свої переваги. Для різних типів програм використовують різні показники. Таким чином, при розробці й використанні показників, посадові особи, відповідальні за розробку рішень, а також за оцінку програми, повинні зважати на викладені нижче міркування. Як правило, слід вибирати й використовувати ті показники, які найкраще відображають результати програми -досягнення встановленої мети та виконання поставлених завдань.