8.6.2. Визначення собівартості примірника видання

В Україні собівартість видання обчислюють на підставі затверджених інструктивних матеріалів¹, що дає змогу вести в державі уніфікований облік витрат ЗМІ різних типів. Відповідно до цих документів, у собівартості видавничої продукції враховують такі витрати:

— гонорар за підготований автором авторський оригінал;

— гонорар за виконані художником художньо-графічні роботи;

— відрахування на соціальні заходи з сум авторського гонорару;

— витрати на додрукарські процеси, виконані сторонніми організаціями (наприклад, рецензування);

— витрати на поліграфічне виконання;

— вартість паперу, картону, палітурних та інших матеріалів;

— загальновидавничі витрати (зокрема редагування, конструювання, коректуру, рекламні заходи, утримання управлінського апарату ЗМІ тощо).

8.7. Розповсюджувальний етап

8.7.1. Рекламна кампанія

Рекламна кампанія, що розпочинається на підготовчому етапі й частково продовжується під час конструювання та друкування, найширше розгортається на етапі розповсюдження.

З моменту ухвалення рішення про публікування повідомлення інженер-рекламіст під керуванням редактора повинен укласти план рекламної кампанії та розпочати його реалізацію.

У книжкових видавництвах сигналом для початку рекламної кампанії, як правило, служить включення бібліографічного опису та анотації про видання до тематичного плану видань ЗМІ та розпов­сюдження цього плану.

До участі в рекламній кампанії редактор повинен залучати авторів², наукових редак­торів, рецензентів, а також працівників книготорговельних організацій, поштових служб, розповсюджувачів преси (торгових агентів). Керувати цією кампанією редактор повинен разом із працівниками відділу ринкознавства (маркетингу) ЗМІ. Успіх рекламної кампанії залежить насамперед від її організації.

Основні форми рекламної кампанії книжкових видань такі:

— обговорення рукописів повідомлень з фахівцями;

— презентації видань для зацікавлених аудиторій;

— зустрічі читачів з авторами;

— рецензії у періодиці;

— передачі про видання на радіо й телебаченні;

— анонси (попередні оголошення) на радіо й телебаченні з анотаціями видань;

— каталоги видань (їх можуть вручати читачам у магазинах чи на виставках);

— переліки наявних у видавництві видань на останніх сторінках книг;

— пряма реклама видань у періодиці, на радіо й телебаченні³.

Формами кампаній з рекламування газетно-журнальних видань можуть також бути: дні газети (журналу) у містах; участь у спонсоруванні найрізноманітніших заходів інших організацій; розсилання реальним і потенційним передплатникам запрошень підписатися на видання; проведення соціологічних опитувань тощо.

Кампанії, що рекламують газетно-журнальні ЗМІ, можуть включати: рекламу в самому виданні; рекламу в інших виданнях; найрізноманітніші конкурси, що непрямо рекламують видання; зовнішню рекламу (наприклад, плакати, панно); реципієнтські конференції; подарунки у формі аксесуарів з логотипом ЗМІ (календарів, блокнотів тощо). Організація і проведення таких кампаній є складним завданням і вимагає значних капіталовкладень. Тому до них вдаються тоді, коли попит на видання явно починає спадати.

Крім перелічених форм традиційної реклами, дедалі частіше використовують рекламу в інтернеті: а) представлення на сайтах книгарень каталогів видань; б) розсилання інформації про видання потенційним реципієнтам відповідно до їх інформаційних запитів, залишених у книгарнях, за допомогою електронної пошти; в) рекламування видань на сайті ЗМІ; г) публікування копій періодичних видань (газет і журналів) в електронній формі на сайті ЗМІ (такі копії публікують із затримками і в неповній формі); ґ) рекламування періодичних видань на сайтах, що надають загальні послуги (пошук інформації, прид­бання товарів тощо).