8.2.3. Пошук теми, автора й рукопису

Пошук теми повідомлення, актуальної для реципієнтів і прибуткової для видавця, значною мірою є творчим процесом і вимагає певних природних здібностей, розвиненої інтуїції.

Проте є й такі повідомлення, які є актуальними завжди. Так, завжди актуальними є:

• видання, в яких висвітлюють сучасні політичні проблеми й події;

• нові твори популярних авторів;

• видання, приурочені до певних історичних подій;

• книги про “зірок” і книги, написані самими “зірками”;

• путівники, карти для туристів тощо.

Тематикою так само актуальною і безпрограшною для книговидання практично завжди є:

— навчальна література;

— довідкова література;

— класична художня література;

— ужиткова література.

Приклад. Свого часу одне з видавництв України обрало для видання рукопис Дарії Цвек “Солодке печиво” (ужиткова література). Незважаючи на високий — масовий — тираж першого видання (100 тис. примірників), який розійшовся упродовж кварталу, видавництво ще кілька разів перевидавало цю книгу — її сумарний наклад досяг близько півмільйона примірників.

До безпрограшних видань належать також інструктивні видання з описами різноманітного програмного забезпечення для комп’ютерної та іншої цифрової техніки (наприклад, описи чергової версії операційної системи Windows, описи технологій цифрової фотографії).

Рідко, але іноді все ж можуть принести прибуток і виняткові (ексклюзивні, раритетні) видання (наприклад, надзвичайно важкі чи надзвичайно дорогі).

Обираючи тему для майбутнього видання, видавець обов’язково повинен вивчити ситуацію на книжковому ринку щодо того, які видання на цю чи близькі теми вже є. З цією метою найкраще провести тематичний пошук за допомогою ключових слів у електронних каталогах найбільших бібліотек України (найкраще — у каталозі Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського; адреса — www.nbuv.gov.ua), а також за каталогом “Літопис книг” Книжкової палати України. При цьому потрібно враховувати, що ключові слова можуть мати синоніми, а тому пошук потрібно здійснювати різними пошуковими образами. Крім того, паралельно доцільно провести пошук і за допомогою різних пошукових систем інтернету. Пошук на книжковому ринку повинен бути тотальним, щоб не пропустити жодного видання на обрану тему і убезпечити власний книжковий проект від фінансового ризику.

Якщо в процесі пошуку з’ясувалося, що видання на обрану тему вже існує, варто подумати над тим, як модифікувати власне видання так, щоб воно отримало переваги (наприклад, доповнити глосарієм, предметним покажчиком, змінити форму видання з паперового на електронне тощо).

Як рекомендують зарубіжні джерела, в періодичних ЗМІ варто друкувати таке¹:

— те, що стосується більшості чи всіх (наприклад, пенсійна реформа, винайдення ліків проти раку, зниження податків);

— те, про що писали дуже давно (що давніше про щось писали, то доцільніше до цього повернутися знову);

— те, що стосується дуже важливих персон (наприклад, життя президентів, “зірок” тощо);

— те, що територіально й у часі найближче до читача (наприклад, якщо на протилежному кінці земної кулі загинула сотня людей, — це мало важливо; якщо ж на сусідній вулиці під колеса машина потрапив песик, — це дуже важливо);

— те, що є конфліктним, зокрема може розглядатися з двох протилежних точок зору;

— те, що є несподіваним, незвичайним, вкрай рідкісним (наприклад, якщо собака вкусила людину, — це не новина; якщо ж людина вкусила собаку, — це новина);

— те, що стосується грошового обігу й ремесел (останнє — під несподіваним кутом зору).

Щоб з’ясувати, чи публікувалися статті на обрану тему, видавець може провести пошук за каталогами “Літопис журнальних статей” і “Літопис газетних статей” Книжкової палати України. При цьому слід враховувати, що в публіцистиці назва статті не завжди відображає справжню тему повідомлення.

Якщо тема видання визначена, тоді можна переходити до пошуку автора. Такий пошук, знову ж таки, можна здійснити за допомогою електронних каталогів бібліотек України, встановивши всіх авторів, які писали на обрану тему. Пошук авторів для журнальних і газетних статей можна здійснювати за допомогою названих вище літописів журнальних і газетних публікацій. Пошук можна здійснювати і серед зарубіжних авторів.

Якщо після налагодження контактів з авторами з’ясується, що кілька людей мають бажання підготувати рукопис на обрану видавцем тему, тоді видавництву доречно оголосити серед них конкурс на підготовку пробного розділу рукопису. Якщо кілька авторів мають уже готові рукописи, то доречно оголосити конкурс на кращий рукопис, залучивши до цього найавторитетніших експертів.

У процесі пошуку теми, автора й рукопису видавцеві може стати відомо, що потрібне йому видання вже опубліковано за кордоном. Тоді найкраще укласти угоду з зарубіжним автором на переклад його книги, адже опубліковане видання вже пройшло редакційне опрацювання, а тому, як правило, має належний рівень якості.

8.3. Підготовчий етап

На підготовчому етапі редактор повинен виконати цілу низку процедур, що належать до видавничої діяльності. Так само ці процедури виконують і в електронних ЗМІ.

8.3.1. Формування портфеля повідомлень

Портфель ЗМІ формують із чотирьох джерел:

— з авторських заявок на готування повідомлень (на підставі таких заявок редактори з авторами іноді укладають плани-проспекти видань¹, які з метою збору замовлень розповсюджують серед потенційних реципієнтів);

— з авторських ініціативних повідом­лень, створених авторами з власної волі;

— з видавничих ініціативних повідомлень, які ЗМІ замовляє написати конкретним авторам;

— із замовних повідомлень, які різні організації замовляють підготувати в ЗМІ.

Найбільш ризикованими для ЗМІ є повідомлення першої групи, оскільки ні автори, ні ЗМІ на цьому етапі не можуть уявити, наскільки вдало буде підготовано повідом­лення. Проте іноді саме ця група повідомлень у портфелях ЗМІ є найчисленнішою.

Середній ступінь ризику створюють для ЗМІ ініціативні та готові повідомлення. Створені нефахово, ініціативні авторські повідомлення відразу ж можна відхилити, що дає змогу уникнути ризику. Організовуючи ініціативні видавничі повідомлення, ЗМІ може оголосити відкритий конкурс на задану тему й запросити авторів подати свої пропозиції у формі розгорнутих планів-проспектів. Вибравши найкращий план-проспект і/або найкращого автора, ЗМІ також матиме певну гарантію попиту реципієнтів.

Найменший ступінь ризику забезпечують замовні повідомлення, а тому будь-який ЗМІ найперше повинен прагнути мати якомога більше саме їх, оскільки вони передбачають авансування. Це не максимальний, але гарантований прибуток.

Особливість формування портфеля повідомлень газетних і журнальних ЗМІ полягає в тому, що авторські заявки до них часто надходять в усній формі (телефоном); готові повідомлення автори подають у формі листів, зокрема електронних; ініціативні повідом­лення ЗМІ пропонують написати своїм, уже багаторазово перевіреним, штатним працівникам — журналістам, редакторам; роль замовних повідомлень виконують, як правило, рекламні тексти й оголошення. Відмінним від книжкових ЗМІ джерелом інформації є повідомлення інформаційних агентств.

Під час формування портфеля ЗМІ повинен враховувати:

— новизну повідомлення, адже реципієнтів цікавить лише нова інформація;

— актуальність повідомлення, пов’язаність із потребами конкретного суспільства, тематикою й видавничою політикою ЗМІ;

— доцільність опублікування повідомлення у формі, запропонованій автором [формами публікування можуть бути: а) паперові видання — книга, брошура, стаття в жур­налі, газеті, депоноване видання тощо; б) електронні видання (на диску або в банку видань, що під’єднаний до мережі інтернет; періодичні інтернет-видання)];

— трудомісткість підготовки повідомлення, що суттєво залежить від кваліфікації автора (автор-початківець, автор-професіонал чи автор-майстер).

Редакції журналів і газет повинні мати резерв повідомлень, які можна використовувати за потребою (наприклад, у період відпусток).