8.4.3. Творче редагування

Творче редагування — це така оптимізація (удосконалення) редактором повідомлень (авторських чи видавничих оригіналів, видань), яка базується на творчих методах розв’язання нетипових і/чи складних завдань і його інтуїції². До творчого редагування належать такі виправлення, які, з одного боку, не базуються на нормах, а, з іншого, їх доцільність і необхідність визнає більшість осіб, які оцінювали повідомлення до і після опрацювання як експерти (редактори, рецензенти, реципієнти тощо).

Творче редагування може бути необхідним об’єктивно чи суб’єктивно. Об’єктивно воно необхідне тоді, коли опрацьовуване повідомлення є актуальним, має значну соціальну цінність, проте його автор має низьку кваліфікацію, зокрема є початківцем. В усіх інших випадках творче редагування є необхідним лише суб’єктивно.

Одна з основних відмінностей між творчими і нетворчими виправленнями полягає в тому, що нетворчі виправлення для авторів загалом є обов’язковими, а творчі — не обов’язкові.

На відміну від нормативного творче редагування здійснюють за допомогою окремої групи методів, які називатимемо творчими. Методи творчого редагування — це узагальнені евристичні "алгоритми", які дають змогу формулювати принципово нові ідеї чи знаходити принципово нові альтернативні рішення звичних задач і проблем. Методи творчого редагування ґрунтуються на методах творчості.

Методи творчості допомагають чіткіше формулювати задачі, прискорюють процес знаходження ідей, а також збільшують їх кількість, розширюють бачення проблеми та допомагають ліквідувати ментальні блокади. Ці методи не є алгоритмами в прямому значенні, крокуючи за якими рішення задачі буде знайдено обов’язково, натомість вони задають правильне спрямування думок і збільшують вірогідність одержання корисних ідей. Методи творчості скорочують час на пошук ідей, організуючи та роблячи сам процес пошуку ефективнішим. Такі методи творчості редактори можуть використовувати в ЗМІ як індивідуально, так і колективно (наприклад, у редакціях разом з іншими працівниками).

У видавничій практиці під час редагування постають такі творчі задачі:

— добір норм редагування для конкретного видання (постає при публікуванні будь-якого видання);

— редагування рукопису методами творчого редагування (постає часто);

— створення зовсім нових норм (постає рідко, причому лише в деяких редакторів)³;

— оптимізація твору (постає часто).

У літературі описані методи творчості, які можна застосовувати під час творчого редагування:

— абстрагування: вирішення проблеми для теоретичної моделі об’єкта ще перед її застосуванням на практиці для реального об’єкта;

— аналогія: використання рішення, яке застосовувалось під час вирішення аналогічних проблем;

— мозковий штурм: а) некритичне створення великої кількості рішень чи генерування ідей та їх розвиток; б) критика цих рішень та ідей доти, поки не будуть знайдені оптимальні (використовується тільки в колективі);

— поділ та оволодіння: поділ великої, складної проблеми на малі, розв’язки яких відомі;

— тестування гіпотези: висунення гіпотези, що пояснює проблему, й спроба її доведення чи спростування;

— відсторонене мислення: опосередковані, але творчі наближені рішення;

— цільовий аналіз: вибір на кожному кроці таких дій, які дають змогу дістатися якомога ближче до мети;

— метод фокальних об’єктів: вибір серед різних випадково обраних об’єктів таких їх характеристик, які можна застосувати до потрібного (фокального) об’єкта;

— морфологічний аналіз: розщеплення складної системи на компоненти, розроблення для кожного окремого компонента множини способів його модифікування, оцінювання оптимальних рішень для кожного компонента й на цій основі синтезування складної системи з нових модифікованих компонентів;

— перетворення: трансформування однієї проблеми в іншу, розв’язки для якої вже існують;

— дослідження: використання наявних ідей чи адаптування наявних розв’язків до досліджуваної проблеми;

— аналіз корінної причини: мінімізація впливу причини чи навіть повне його усунення;

— метод спроб і помилок: перевірка можливих рішень доти, поки не буде знайдене правильне.

У творчому редагуванні авторського оригіналу можна виокремити такі етапи:

а) виникнення задуму виправлення;

б) визрівання задуму;

в) знаходження способу виправлення (цей момент знаходження, або "прозріння", називають інсайтом);

г) внесення виправлення в оригінал;

ґ) узгодження творчого виправлення з контекстом, а також з автором.

На жаль, дуже часто під час роботи над авторськими оригіналами редактор не завжди повною мірою використовують творчі методи. До факторів, що гальмують творчість, належать: стереотипність мислення і дій; небажання напружуватися й шукати нові методи; довірливість, зневіра у власних силах і можливостях; відчуття, що інші здібніші; страх невдачі й можливої втрати через це авторитету; відсутність постійної творчої практики, попередній винятково практичний підхід.

У часі процес творчості є тривалим: редактор повинен обміркувати свої наміри не поспішаючи, критично оцінити і лише після цього пропонувати їх авторам. Творчі виправлення, особливо такі, що спричиняють значні зміни в рукописі, редактор повинен пропонувати авторам дуже обережно.

Редактор може пропонувати авторові оптимізувати й удосконалити всі компоненти повідомлення: форму, жанр, композицію, методи подання матеріалу, апарат тощо. Проте типовими є задачі оптимізації та удосконалення композиції, ступеня компресування інформації та методів її подання (наприклад, одні й ті ж відомості можна подати і як текст, і як таблицю, і як формулу). При цьому методи творчого редагування редактор повинен використовувати не лише стосовно образних та образно-понятійних повідомлень, а й стосовно понятійних. Деякі з таких методів редакційної творчості описані в літературі¹.

Перелічені творчі методи в повному обсязі можна застосовувати і в видавничій діяльності.