67. Спадкування за заповітом.

Законодавство надає громадянину право призначити спадкоємців особисто - шляхом складання заповіту. Заповіт може скласти будь-яка особа, яка досягла 18 років і є дієздатною. Заповідати можна лише те майно, яке є власністю громадянина. Заповіт повинен бути укладений у письмовій формі, де зазначаються місце і час його укладення. Заповіт має бути власноручно підписаним спадкодавцем і нотаріально засвідченим ( якщо немає нотаріуса, то засвідчується головним лікарем, головою сільради, командиром військового підрозділу, капітаном корабля та іншим посадовим особам, яким надано таке право.) Цивільний кодекс допускає право секретних заповітів( нотаріус завіряє заповіт без ознайомлення з його змістом, ставить свій підпис на заклеєному конверті). Заповіт може бути складено подружжям. Це означає, що подружжя може скласти спільний заповіт на випадок смерті одного з подружжя. Заповідач може обумовити виникнення в особи, що названа у заповіті права на спадкування наявністю певної умови, як не пов’язаної, з її поведінкою (проживання у певному місці, народження дітей, здобуття освіти). Умова зазначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини. Умова, зазначена в заповіті, є недійсною, якщо вона суперечить законові або моральним засадам суспільства. Особа, призначена в заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що не знала про неї або якщо настання її не від неї залежить. Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети. Заповідач має право в будь-який час скасувати заповіт, скласти новий. Кожний новий заповіт скасовує попередній. Цивільне законодавство передбачає право на обов’язкову частку у спадщині. Малолітні, неповнолітні, а також повнолітні, але не працездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова(вдівець) та непрацездатні батьки спадкують незалежно від змісту заповіту.

68. Структура Конституції України.

Конститу́ція Украї́ни — основний закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. Конституція України 1996 р. належить до кодифікованих конституційних актів. Вона існує у вигляді єдиного нормативно-правового акта, що складається із трьох основних частин; преамбули, основної частини, прикінцевих і перехідних положень. У свою чергу, основна частина та прикінцеві і перехідні положення Конституції України складаються Із 15 самостійних розділів, позначених латинськими цифрами, що включають 161 статтю (розділи I-XIV) і 14 пунктів (розділ XV), позначених арабськими цифрами. Окремі статті Конституції України складаються з декількох абзаців, що не нумеруються. а при посиланні на них позначаються як частини (ч.) відповідної статті.

Преамбула конституції - це звичайна для світової конституційної практики невелика за обсягом, урочиста, написана навіть із певним пафосом вступна частина до її основного змісту, що має багатофункціональний характер. Вона виконує принаймні дві основні функції: по-перше, вказує на те, хто і в якому порядку прийняв конституцію, і, по-друге, містить коротку характеристику умов І мотивів прийняття конституції та покладених при цьому завдань. Тобто преамбула конституції має концептуальний характер.

Розділ І «Загальні засади» містить статті, що визначають основи суспільного ладу, громадянства, положення, які стосуються суверенітету України, соціального захисту її громадян, екологічної безпеки, а також статті, що визначають державну символіку.

Розділ II «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»

Розділ III «Вибори. Референдум» Розділ IV «Верховна Рада України» Розділ V «Президент України» Розділ VI «Кабінет Міністрів України. Розділ VII «Прокуратура»

Розділ VIII «Правосуддя» Розділ IX «Територіальний устрій України» Розділ Х «Автономна Республіка Крим» Розділ XI «Місцеве самоврядування» Розділ XII «Конституційний Суд України» Розділ XIII «Внесення змін до Конституції України» Розділ XIV «Прикінцеві положення» вказує, що Конституція України набуває чинності з дня її прийняття. Розділ XV «Перехідні положення» закріплює положення щодо чинності діючого законодавства в частині, що не суперечить Конституції України, та порядок вирішення інших питань, що виникли у зв’язку з прийняттям нової Конституції України.