47.Поняття і характеристика цивільних договорів

Однією з найпоширенішихпідставвиникненнязобов'язань закон називаєдоговір (ч. 2 ст. 151 ЦК). Поняття договору розкривається через поняття угоди (право-чину), бодоговір є одним ізвидівугод. Відповідно до ст. 41 ЦК Україниугодамивизнаютьсядіїгромадян і організацій, спрямовані на встановлення, змінучиприпиненняцивільних прав абообов'язків. Договори — цедво-абобагатосторонні угоди.

Договором визнається угода двохчибільшеосіб, яка спрямована на встановлення, змінучиприпиненняцивільнихправовідносин.

Отже, договору як юридичному факту властивітакіознаки: 1) в договорівиявляється воля не однієї особи (сторони), а двохчикількох, причомуволевиявленняучасників за своїмзмістом повинно збігатися і відповідатиодне одному; 2) договір — цетакаспільнадіяосіб, яка спрямована на досягненняпевнихцивільно-правовихнаслідків: на встановлення, змінуабоприпиненняцивільних прав та обов'язків. Саме за цієюознакоюцивільно-правовийдоговірвідрізняєтьсявіддоговірних форм, щовикористовуються в іншихгалузях права (трудовому, екологічномутощо), набуваючи там певнихспецифічних рис. У нинішніхумовах особливо зростає роль договору як універсальної та найдоцільнішоїформиопосередкування товарно-грошовихвідносин. У процесахроздержавлення і приватизації договору належитьчільнемісцесеред форм, щовикористовуються для подоланнямонополіїдержавноївласності (купівля-продаж державного майна через аукціони, конкурси, біржітощо).Дедалібільшогопоширеннянабуваєдоговірний порядок створенняпевнихкомерційних структур: господарськихтовариств, спільнихпідприємств з участюзарубіжнихпартнерів, господарськихасоціацій та ін. Правовою основою утворення таких організаційстаєустановчийдоговір. В установчомудоговорізасновникизобов'язуютьсяутворитиюридичну особу, визначають порядок спільноїдіяльності по їїстворенню, умовипередачі в їїволодіння, користування і розпорядженнясвого майна та участі в їїдіяльності. Договірвизначаєтакожумови і порядок розподілуміжзасновникамиприбутку та збитків, управліннядіяльністююридичної особи, виходузасновників з її складу тощо.Розкриваючизначення договору, слідпідкреслити і йогофункції як правового засобурегулювання товарно-грошових та іншихмайновихвідносин. Поняттяфункції договору неоднозначно визначається в юридичнійнауці. Так, В. Г. Вердниковпідфункцієюгосподарського договору розуміввиявосновнихцілейвикористаннядоговірноїформивідносинміжорганізаціями в галузігосподарства, вияв головного призначенняцього договору. ВважаючинаведеневизначенняЧіткукласифікаціюфункційцивільно-правового договору запропонував 0.0. Красавчиков2. На його думку, договору властивітакізагальніфункції: ініціативна, програмно-координаційна, інформаційна, гарантійна та захисна.

Ініціативнафункція договору полягає в тому, що як результат погодженняволісторіндоговір є водночас актом виявуініціативи і реалізаціїдиспозитивностіучасників договору.

Програмна-координаційнафункціяозначає, з одного боку, щодоговір є своєрідноюпрограмоюповедінкийогоучасників один щодо одного, а з другого, — засобомкоординаціїцієїповедінкисторін на засадах рівності, диспозитивності та ініціативи.

Інформаційнафункціявиявляється в тому, щозавдякичіткосформульованимумовамдоговірміститьпевнуінформаціющодонаявних прав та обов'язків у сторін, яка в разі спору може бути врахована і юрисдикційним органом для правильноїкваліфікаціївзаємовідносинсторін і прийняття законного та обгрунтованогорішення з цього спору.

Гарантійнафункціязводиться до залучення для стимулюванняналежноговиконаннязобов'язаньсистемизабезпечувальнихзасобів, якітакожнабуваютьдоговірноїформи (застави, завдатку, гарантії, поруки, неустойки тощо).

Нарешті, захиснафункціяполягає в тому, щозавдяки договору включається в діюмеханізмзахиступорушених прав шляхом примусу до виконанняобов'язку в натурі, відшкодуваннязбитків, застосуваннязаходів оперативного впливутощо.

Зазначеніфункціїоб'єднуютьсябільшзагальною — регулятивноюфункцією договору як правового засобурегулюванняправомірноїповедінкиучасниківцивільнихправовідносин.