69. Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції

Конкуренція є найважливішим елементом ринкової економіки, що обумовлює розвиток ринкових відносин, визначає їх сутність. Саме тому добросовісні конкурентні відносини захищаються державою, і як наслідок важливим елементом державної економічної політики є політика у сфері захисту економічної конкуренції. Різноманіття наукових визначень поняття “конкуренція” у вітчизняній і зарубіжній літературі відбиває багатоаспектність цього терміну, яке трактується як боротьба, змагальність, суперництво, протиборство компаній із метою завоювання більш широкого ринку для своєї продукції. Поняття «конкуренція» можна розуміти як з об'єктивної, так і суб'єктивної сторони. З об'єктивної сторони, конкуренція - це економічні відносини між суб'єктами господарювання на ринку, результатом яких є певний стан ринку, при якому можлива свобода вибору для споживачів та суб'єктів господарювання і виключений вирішальний вплив окремого суб'єкта господарювання на ринок. З суб'єктивної сторони конкуренція - це вільні і правомірні дії суб'єктів господарювання змагального характеру, засновані на власних досягненнях і спрямовані на одержання переваг над іншими суб'єктами господарювання і, в остаточному підсумку, максимального прибутку. Легальне визначення поняття “конкуренція” в Україні вперше було надане в Законі України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, в якому законодавче визначення конкуренції було наступним - це змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких потребує споживач.

В Україні активне запровадження державної політики в сері конкуренції розпочалося з прийняттям Державної програми демонополізації економіки та розвитку конкуренції, схваленої Постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р., в якій визначались напрями розвитку державної політики у сфері конкуренції. Наступні етапи регулювання зазначеної сфери: Указ Президента України від 26 лютого 1999 р. «Про Основні напрями конкурентної політики на 1999-2000 роки»; Указ Президента України від 19 листопада 2001 р «Про основні напрямки конкурентної політики на 2002-2004 роки», відповідно до якого конкурентна політика на сучасному етапі передбачає здійснення комплексу засобів по формуванню ефективного конкурентного середовища, зменшення частки монопольного сектора в економіці України, удосконалювання правил конкуренції, впровадження сучасних методів державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, зменшення частки монопольного сектора у внутрішньому валовому продукті, захисту й підтримки конкуренції, розвиток її інституціонального забезпечення. Основними напрямками конкурентної політики України є : - узгодження промислової, зовнішньоекономічної, регуляторної політики й політики в сфері приватизації з конкурентною політикою; - забезпечення ефективного розвитку конкурентних відносин, підвищення конкурентноздатності вітчизняних підприємств і подальше зменшення рівня монополізації економіки; - оптимізація діяльності органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування як суб'єктів економічних відносин; - удосконалювання регулювання діяльності суб'єктів природних монополій; - розвиток законодавства про захист економічної конкуренції, що забезпечить господарсько-правовий захист суб’єктів підприємницької діяльності. Державна політика в сфері розвитку економічної конкуренції й обмеження монополізму в господарській діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації економіки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консультативної й іншої підтримки суб'єктів господарювання, що сприяють розвитку конкуренції, здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування й органами адміністративно-господарського управління й контролю. Серед цих органів у сфері конкуренції визначальне місце належить Кабінету Міністрів України, який забезпечує розробку і здійснення згальнодержавних програм економічного розвитку (зокрема, програм демонополізації і розвитку конкуренції), забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, вживає заходів щодо демонополізації економіки і розвитку конкуренції.

70. Адміністративно-правове регулювання у сфері промисловості та агропромислового виробництва.

Основними завданнями Міністерства аграрної політики є:

— забезпечення реалізації державної аграрної політики, організація розроблення та вжиття заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави;

— забезпечення здійснення державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції;

- організація та забезпечення проведення аграрної реформи, здійснення її моніторингу, розроблення і вжиття заходів щодо структурної перебудови галузей агропромислового виробництва, участь у реалізації державної політики у сфері підприємництва;

— участь у формуванні та реалізації соціальної політики у сільській місцевості;

- координація діяльності органів виконавчої влади з питань реалізації державної аграрної політики, соціальної політики у сільській місцевості, забезпечення продовольчої безпеки держави, проведення аграрної реформи.

Основними завданнями Міністерства промислової політики України є:

- підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики та механізму її реалізації;

- розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання функціонування промислового сектора економіки України;

- реалізація державних програм розвитку промисловості України; визначення напрямів розвитку науково-технічного потенціалу промислового сектора економіки України;

- розроблення прогнозів виробничо-технічного та фінансово-економічного розвитку промислового виробництва;

- створення сприятливих умов для розбудови високорозвинутого промислового сектора економіки України;

- участь у розробленні та реалізації державної регіональної промислової політики.

Серед органів управління економікою важливе місце належить Міністерству аграрної політики України — головному органу системи центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.