71)Адміністративно-правове регулювання в галузі фінансів

Категорія „фінанси”, як правило, сприймається на побутовому рівні шляхом їх ототожнення із грошовими коштами або окремими фондами грошових коштів. При цьому, природно, у поняття фінансів вкладається зміст певного виду економічних відносин пов’язаних із проведенням розрахунків (платежів) у грошових відносинах між господарюючими суб’єктами, окремими фізичними особами та державою. Категорії учасників фінансових відносин дають можливість виділяти державні фінанси (обов’язковий учасник - держава) та фінансове підприємництво (учасники – фізичні та юридичні особи). Проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України забезпечує Міністерство фінансів України (Мінфін України), яке здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади. Міністерство фінансів України відповідно Положення про Міністерство фінансів України затвердженого Указом Президента України від 26.08.1999 N 1081/99 є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України. Основними завданнями Мінфіну України є: 1) розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики; 2) здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку; 3) розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу; 4) розроблення проекту Державного бюджету України та прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення у встановленому порядку виконання Державного бюджету України, контроль за дотриманням правил складання звіту про виконання Державного бюджету України та зведеного бюджету України; 5) забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; 6) забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю; 7) удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів; 8) розроблення і проведення державної політики у сфері виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння; 9) забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах); 10) інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави. Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку сфери фінансів, обговорення найважливіших програм та інших питань у Мінфіні України можуть утворюватися наукова та

методологічна ради з висококваліфікованих фахівців і вчених. З урахуванням специфіки його діяльності у Мінфіні України можуть утворюватися інші дорадчі та консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує Міністр. Через Мінфін України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України діяльність Державного казначейства України, Головного контрольно-ревізійного управління України, Державної пробірної палати, Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Мінфіну України підпорядковуються Державне казначейство України, Головне контрольно-ревізійне управління України, Державна пробірна палата. Державне казначейство України (Казначейство) відповідно Положення про Державне казначейство України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 N 1232 є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку. Основними завданнями Казначейства є: 1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів; 2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; 3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів. Казначейство в межах своїх повноважень видає накази організаційно- розпорядчого характеру та контролює їх виконання. Державна контрольно-ревізійна служба відповідно Закону України від 26.01.1993 Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.

72) Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту і комунікацій

Україні регулювання відносин у сфері діяльності транспорту відноситься до пріоритетних напрямків внутрішньої політики держави, оскільки створення правових стимулів щодо розвитку транспортної системи є одним з основних резервів підвищення добробуту суспільства, його економічного потенціалу відповідно до напрямків розвитку держави, закріплених Конституцією. Розвиток транспорту та інших засобів комунікації визначає не тільки структуризацію економічного простору держави, тобто екстенсивний процес економічного росту, але й якісне вдосконалення економіки, тобто процес інтенсивного росту. Відповідно функціонування транспорту стає найважливішим фактором розвитку економіки, суспільства в цілому. Транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва у просторовому переміщенні. Метою державного управління в галузі транспорту є своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони держави, захист їх прав під час транспортного обслуговування, безпечне функціонування транспорту, додержання необхідних темпів і пропорцій та інше.

В Україні діє єдина транспортна система, яка повинна відповідати вимогам суспільного виробництва і національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру, забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язки країни. Єдину транспортну систему становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт і метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування. Управління транспортом і комунікаціями регулюється законами, кодексами, статутами, положеннями про окремі види транспорту і зв’язку. Організаційно-правові, економічні засади діяльності транспорту визначаються Законом України “Про транспорт”, Положенням про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженим Указом Президента України № 789 від 6.06.2006 та низкою інших актів законодавства. Правовий статус залізничного транспорту визначається Законом України “Про залізничний транспорт”, а також Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998, морського — Кодексом торговельного мореплавства України, річкового – Водним кодексом України, авіаційного — Повітряним кодексом України, автомобільного — Законом України “Про дорожній рух”, а також Статутом автомобільного транспорту України, трубопровідного — Законом України “Про трубопровідний транспорт”. Центральним органом виконавчої влади в цій галузі є Міністерство транспорту та зв’язку України. Діяльність Мінтрансу спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

у структурі Міністерства транспорту України діють: 1) Державний департамент автомобільного транспорту (Укравтотранс); 2) Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця); 3) Державний департамент морського і річкового транспорту (Укрморрічфлот); 4) Державний департамент авіаційного транспорту (Укравіатранс).