Розділ 11. Фінансова санаціята банкрутство підприємств

Для розв`язування практичних завдань цього розділу слід ознайомитись з Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-XII від 14.05.02 р. зі змінами і доповненнями; враховувати зміни в правовому регулюванні господарської діяльності та зміни в судовій практиці вирішення господарських спорів у зв`язку з прийняттям Господарського кодексу України, який вступив в дію з 01.01.2004 р. З`ясувати підходи Господарського кодексу України до визначення організаційно-правової форми суб`єкта та його відмінність від цивільно-правової моделі. Звернути увагу на практичні проблеми застосування положень Господарського кодексу щодо правового режиму майна суб`єктів господарювання.

Необхідно звернути увагу, що фінансова неспроможність ведення господарської діяльності є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Важливим моментом є те, що значна кількість підприємств потрапляють у скрутне становище тимчасово, а тому за умови проведення санації чи реструктуризації таких суб`єктів господарювання можуть продовжити свою діяльність виправивши всі негативні наслідки та повернути борги.

Слід враховувати, що різні види криз тісно взаємопов`язані між собою, як за причинами виникнення так й за наслідками (стратегічна; криза прибутковості; ліквідності). З метою раціонального застосування відповідного підходу щодо антикризових дій необхідно розрізняти глибину кризи.

Метою фінансової санації є усунення причин які сприяли виникненню збитків і кризи та покриття поточних збитків, поновлення й збереження ліквідності, платоспроможності підприємств тощо. У відповідності до діючих нормативно-правових документів фінансове оздоровлення підприємства приймається: в досудовому порядку; в рамках судових процедур. Ефективним інструментом визначення санаційної спроможності підприємства є проведення санаційного аудиту.

Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність, а саме наявність у підприємства фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей для проведення фінансової санації. Слід пам`ятати, що санаційну спроможність можна визначити за трьома основними показниками, а саме: поточної платоспроможності; коефіцієнту забезпечення власними засобами; коефіцієнтом покриття.

Фінансування санації може здійснюватися за рахунок: внутрішніх фінансових джерел (реструктуризація активів, зменшення витрат, збільшення обсягів реалізації); фінансових засобів власників (збільшення/зменшення статутного капіталу, надання позик, надання цільових внесків на безповоротній основі); за допомогою кредиторів (реструктуризація наявної заборгованості, зменшення або списання заборгованості, надання санаційних кредитів, надання поруки чи гарантій); за допомогою персоналу підприємства (відстрочення чи відмова від винагороди за виробничі результати, надання працівниками позичок, придбання працівниками акцій даного підприємства); за рахунок державної фінансової підтримки (пряме бюджетне фінансування, з використанням непрямих форм державного впливу, наприклад, надання дозволу на порушення антимонопольного законодавства тощо).

Для розв`язування задач цього розділу слід взяти до уваги, що ефективність санації можна визначити за нище наведеною формулою: