- •1. Екон теорія, макроекономіка та екон політика. Місце макроекономіки в екон науці.
- •2. Суперечності між суспільними потребами та економічними ресурсами – головна проблема макроекономіки.
- •3. Об'єкт, суб'єкти та предмет макроекономіки.
- •4. Економічна система як об'єкт макроекономіки. Змішана економічна система та її моделі.
- •5.Макроекономічні моделі
- •6. Історія розвиту макроекономічної науки. Функції макроекономіки.
- •7. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •8.Основні показники макроекономічних вимірювань.
- •9. Методи обчислення валового продукту.
- •1О. Номінальні та реальні макроекономічні показники. Інфлювання та дефлювання ввп.
- •11 .Циклічність як форма економічного розвитку. Структура та види економічних циклів.
- •12.Малі, середні та довгі хвилі: суть, причини та взаємодія.
- •13.Безробітгя: сутність і види. Закон Оукена.
- •14.1Нфляція, її сутність та наслідки.
- •15.Види та причини інфляції.
- •16.Споживання як функція доходу. Графік споживання. Середня та гранична схильність до споживання.
- •17.3Аощадження як функція доходу. Графік заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження.
- •18.1Нвестиції та фактори інвестування. Крива сукупного попиту на інвестиції.
- •19. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку.
- •20.Сукупний попит та фактори, що його визначають.
- •21 .Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають.
- •22. Сукупний попит —сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги
- •24.Метод «витрат-випуск»: його суть та графічне відображення.
- •25.Метод «вилучення-ін'єкції»: його суть, та графічне відображення.
- •26.Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ввп. Сутність простого мультиплікатора витрат.
- •27.Рівноважний ввп в умовах повної зайнятості. Рецесійний та інфляційний розриви.
- •28.Економічна роль і місце держави в сучасній змішаній економші.
- •29. Державне регулювання економiки
- •30. Класична теорiя як теоретична база державного нентручання в економiку
- •31 .Основні положення кейнсіанської теорії макроекономічного регулювання.
- •32. Монетариська теорія. Рівняння обміну як основа монетариської теорії.
- •33. Теорія адаптивних та раціональних очікувань.
- •34. Теорія економіки пропозиції.
- •35. Дискреційна фіскальна політика.
- •36. Вплив державних витрат на рівноважний ввп.
- •37. Вплив податків на рівноважний ввп. Податковий мультиплікатор.
- •38. Автоматична фіскальна політика.
- •39. Податки: їх суть, види та значення в економіці.
- •40. Фіскальна політика, спрямована на пропозицію. Крива Лаффера.
- •41. Держ бюджет. Способи збалансування держ бюджету.
- •42. Пропозиція грошей та грошові агрегати. Графічне відображення пропозиції грошей.
- •43. Попит на гроші. Чинники, що визначають грошовий попит. Графічне відображення попиту на гроші.
- •44. Рівновага грош ринку та графічне її відображення.
- •45. Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора.
- •46. Грошово-кредитна політика: цілі, інструменти та типи.
- •47. Недоходні фактори споживання та заощадження.
- •48. Міжнародні екон відносини міжнародні економічні організації.
- •49. Теорія порівняльних переваг про доцільність зовнішньоекономічної д-сті.
- •50.Платіжний баланс, його суть та структура.
- •52. Співвідношення між імпортом та експортом капіталу
- •53. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •54.3Айнятість як економічна категорія і як економічна проблема.
- •55.Ринок праці. Фактори, які визначають сучасний стан ринку праці.
- •56.Держ регулювання ринку праці. Крива Філіпса.
- •57.Проблеми нерівності у розподілі доходів. Крива Лоренца.
- •58.Екон розвиток та екон зростання. Фактори екон зростання.
- •59. Модель економічного зростання Харрода-Домара.
- •60. Модель економічного зростання Солоу.
- •Формулы
46. Грошово-кредитна політика: цілі, інструменти та типи.
Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним із головних інструментів держ регулювання економіки. Грош.-кред. політика найбільш ефективно і оперативно виконує ф-ї регулювання економ. циклу, попередження і подолання спаду в-ва. Мета грош.-кред. політики – досягнення на нац. ринку рівноваги, що х-ється повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грош пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду в-ва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей, а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження.
Гол. суб’єктом монетарної пол держави є ЦБ, який здійснює грош емісію і регулює грош.-кред. д-сть КБ.
У своїй політиці ЦБ застосовує такі методи: операції на відкритому ринку; зміна рівня мінімальної резервної норми; визначення рівня облікової ставки.
Операції на відкритому ринку – суть методу полягає в купівлі-продажу ЦБ урядових ЦП на відкритому ринку. В процесі купівлі-продажу цих паперів ЦБ вступає у відносини з КБ, нефін фірмами і населенням. Купуючи або продаючи урядові ЦП, ЦБ здатний збільшувати або зменшувати резерви в банк. системі і таким чином впливати на пропозицію грошей. Якщо ЦБ продає урядові ЦП, то в результаті у комерц. банків, нефін фірм і населення зосереджуються ЦП, а в ЦБ– гроші. Це скорочує банківські резерви і здатність комерц. банків до кредитування. Скорочення резервів у комерц. банків призведе і до скорочення грош пропозиції, внаслідок чого % ставка на кредити і депозити зросте, а інвестування знизиться. Це так звана політика “дорогих” грошей, яка є одним із елементів рестриктивної політики держави.
Якщо уряд, здійснюючи політику експансії, хоче знизити відсоткову ставку і пожвавити тим самим інвестиції, то грош.-кред. механізм діє у зворотньому напрямку: Центр. банк починає скуповувати урядові ЦП у комерц. банків, нефін фірм і населення, збільшуючи таким чином резерви комерц. банків та їх здатність до кредитування. В свою чергу, це збільшує пропозицію грошей і знижує відсоткову ставку; інвестиції на ринку капіталів зростають і в перспективі мультиплікативно зростає ВВП. Це є так звана політика “дешевих” грошей.
Змінюючи мінім обов’язкову резервну норму, ЦБ також може впливати на кредитні можливості комерц. банків. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грош пропозиції і підвищення % ставки. Гроші стають “дорогими”, що означає рестриктивну політику. І навпаки, знижуючи резервну норму, Центр. банк здійснює експансіоністську політику, тобто політику “дешевих” грошей.
Облікова ставка – це відсоток, під який ЦБ надає кредити комерц. банкам. ЦБ може надавати безпосередньо позику комерц. банкам, призначаючи низьку (дисконтну облікову ставку). Тому ця політика називається також дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів у комерц. банках і зростання пропоз грошей, що знижує відсоткову ставку на грошовому ринку. І навпаки, підвищуючи облікову ставку, ЦБ скорочує резерви комерц. банків. У них погіршуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а відсоткова ставка зростає.