- •1. Екон теорія, макроекономіка та екон політика. Місце макроекономіки в екон науці.
- •2. Суперечності між суспільними потребами та економічними ресурсами – головна проблема макроекономіки.
- •3. Об'єкт, суб'єкти та предмет макроекономіки.
- •4. Економічна система як об'єкт макроекономіки. Змішана економічна система та її моделі.
- •5.Макроекономічні моделі
- •6. Історія розвиту макроекономічної науки. Функції макроекономіки.
- •7. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •8.Основні показники макроекономічних вимірювань.
- •9. Методи обчислення валового продукту.
- •1О. Номінальні та реальні макроекономічні показники. Інфлювання та дефлювання ввп.
- •11 .Циклічність як форма економічного розвитку. Структура та види економічних циклів.
- •12.Малі, середні та довгі хвилі: суть, причини та взаємодія.
- •13.Безробітгя: сутність і види. Закон Оукена.
- •14.1Нфляція, її сутність та наслідки.
- •15.Види та причини інфляції.
- •16.Споживання як функція доходу. Графік споживання. Середня та гранична схильність до споживання.
- •17.3Аощадження як функція доходу. Графік заощадження. Середня та гранична схильність до заощадження.
- •18.1Нвестиції та фактори інвестування. Крива сукупного попиту на інвестиції.
- •19. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку.
- •20.Сукупний попит та фактори, що його визначають.
- •21 .Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають.
- •22. Сукупний попит —сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги
- •24.Метод «витрат-випуск»: його суть та графічне відображення.
- •25.Метод «вилучення-ін'єкції»: його суть, та графічне відображення.
- •26.Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ввп. Сутність простого мультиплікатора витрат.
- •27.Рівноважний ввп в умовах повної зайнятості. Рецесійний та інфляційний розриви.
- •28.Економічна роль і місце держави в сучасній змішаній економші.
- •29. Державне регулювання економiки
- •30. Класична теорiя як теоретична база державного нентручання в економiку
- •31 .Основні положення кейнсіанської теорії макроекономічного регулювання.
- •32. Монетариська теорія. Рівняння обміну як основа монетариської теорії.
- •33. Теорія адаптивних та раціональних очікувань.
- •34. Теорія економіки пропозиції.
- •35. Дискреційна фіскальна політика.
- •36. Вплив державних витрат на рівноважний ввп.
- •37. Вплив податків на рівноважний ввп. Податковий мультиплікатор.
- •38. Автоматична фіскальна політика.
- •39. Податки: їх суть, види та значення в економіці.
- •40. Фіскальна політика, спрямована на пропозицію. Крива Лаффера.
- •41. Держ бюджет. Способи збалансування держ бюджету.
- •42. Пропозиція грошей та грошові агрегати. Графічне відображення пропозиції грошей.
- •43. Попит на гроші. Чинники, що визначають грошовий попит. Графічне відображення попиту на гроші.
- •44. Рівновага грош ринку та графічне її відображення.
- •45. Банківська система; депозитний та грошовий мультипликатори: елементи розподілу депозитних грошей, сутність та кількісна визначеність депозитного та грошового мультиплікатора.
- •46. Грошово-кредитна політика: цілі, інструменти та типи.
- •47. Недоходні фактори споживання та заощадження.
- •48. Міжнародні екон відносини міжнародні економічні організації.
- •49. Теорія порівняльних переваг про доцільність зовнішньоекономічної д-сті.
- •50.Платіжний баланс, його суть та структура.
- •52. Співвідношення між імпортом та експортом капіталу
- •53. Механізм зовнішньоекономічної політики
- •54.3Айнятість як економічна категорія і як економічна проблема.
- •55.Ринок праці. Фактори, які визначають сучасний стан ринку праці.
- •56.Держ регулювання ринку праці. Крива Філіпса.
- •57.Проблеми нерівності у розподілі доходів. Крива Лоренца.
- •58.Екон розвиток та екон зростання. Фактори екон зростання.
- •59. Модель економічного зростання Харрода-Домара.
- •60. Модель економічного зростання Солоу.
- •Формулы
49. Теорія порівняльних переваг про доцільність зовнішньоекономічної д-сті.
Класичним варіантом теорії порівняльних переваг є теорія порівняльних витрат Давида Рікардо. Вона ґрунтується на положенні, згідно з яким окремі країни спеціалізуються з в-ва тих товарів, які мають відносно більш низькі витрати порівняно з ін. країнами.
Теорія Рікардо пояснює переваги міжнародної торгівлі, враховуючи головним чином міжнародні відмінності у природно-кліматичних умовах в-ва товарів. Проте з розвитком промисловості, насамперед обробної, їхня роль як фактора в-ва помітно зменшилася. Вирішальну роль стали відігравати виробничі фактори сус-ного походження.
Ця ідея дістала своє відображення в неокласичній двофакторній моделі Хекшера—Оліна. Згідно з цією теорією два основні фактори — матеріальні та людські ресурси — розподілені між країнами нерівномірно. Тому в умовах відкритої економіки кожна країна прагне спеціалізувати свій експорт на тих товарах, стосовно яких вона має надмірну к-сть вир-чих факторів, і, як наслідок, порівняно низькі ціни. І навпаки, країна буде прагнути імпортувати ті товари, на які у неї відчувається дефіцит вир-чих факторів, а тому й порівняно високими є ціни.
Згідно з моделлю Хекшера—Оліна, у процесі міжнародної торгівлі ціни факторів в-ва вирівнюються, і відповідні країни втрачають початкові переваги. Це пояснюється тим, що з розвитком експортних галузей кожної країни її виробничі фактори перестають бути надмірними, попит на них порівняно з пропозицією вирівнюється і ціни зростають до рівноважного рівня.
Вирівнювання цін факторів в-ва ліквідує порівняльні переваги окремих країн, розширює коло країн-експортерів певних видів товарів і сприяє виникненню міжнародної конкуренції за отримання порівняльних переваг на вищому рівні екон розвитку.
Ці процеси викликали необхідність модифікації двофакторної моделі Хекшера—Оліна. Спочатку вона була доповнена таким фактором, як кваліфікація праці. Тому спеціалізація країни на експорті трудомістких товарів частково враховує переваги в рівні кваліфікації робочої сили. Подальше доповнення моделі іншими факторів перетворило її в багатофакторну модель.
У другій половині XX ст. істотний вплив на розвиток міжнародної торгівлі почав справляти НТП. Це знайшло своє відображення в моделях неотехнологічної теорії. Найбільшого поширення серед них набула модель технологічного розриву, автор якої англ економіст М. Познер. її суть полягає в тому, що міжнародна торгівля може виникати навіть за однакової наявності у країнах виробничих факторів, але за умов технологічного розриву між ними.
50.Платіжний баланс, його суть та структура.
Платіжний баланс – це док-т, який охоплює всі зовнішньоекон операції, які здійснюються резидентами окремої країни за певний період з резидентами інших країн. Ці операції включають товарний експорт та імпорт, надання та отримання послуг, трансферти, продаж та покупка активів тощо.
Головним розділом платіжного балансу є рахунок поточних операцій. Його можна поділити на три частини.
Перша — баланс товарів та послуг (БТП), який відображає чисті надходження від імпорту та експорту товарів, а також від нефакторних послуг.Друга — доходи (Д). Вона відбиває міжнародний рух доходів від факторних послуг, тобто послуг,- пов'язаних з використанням факторів виробництва.Третя —поточні трансферти (ПТ), до яких відносяться пенсії, дарунки, грошові перекази за кордон, гуманітарна допомога тощо.
Другим розділом платіжного балансу є рахунок операцій з капіталом та фін операцій або рахунок капітальних операцій (РКО). Він ха-зує міжнародний рух активів та кредитів. Ідентифікована величина цього рахунку складається з 2 елементів: рахунок операцій з капіталом (РОК) та фін рахунок (ФР). Перший відбиває рух капітальних трансфертів, другий — рух інвестицій і кредитів.
Стаття «Помилки та упущення» доповнює платіжний баланс неідентифікованими операціями, які за своєю природою можуть відноситися на рахунок поточних або капітальних операцій. Тому сальдо цього розділу обчислюється як різниця між рахунком поточних та капітальних операцій.
З гідно з концепцією платіжного балансу він повинен бути врівноваженим, тобто надходження і вилучення повинні взаємно покриватися. З метою оцінки стану платіжного балансу слід розрізняти первинне, вторинне і підсумкове його сальдо. Первинне сальдо — це сальдо рахунку поточних операцій. Вторинне сальдо — це інтегральне сальдо двох рахунків: поточних і капітальних операцій, доповнене статтею «Помилки та упущення». Підсумкове сальдо — це сальдо з урахуванням вторинного сальдо і змін у резервних активах. Воно завжди є нульовим
.51 .Валютний курс та міжнародна валютна система.
Результати зовнішньоекон д-сті б.-я. країни значно залежать від курсу її нац валюти. Використання нац валюти в міжнар розрах обумовлює необхідність її зіставлення з валютами інших країн, що формує її валют(обмінний) курс.
Світ. вал. сист. пройшла в своєму розвитку 3 етапи. 1-й етап охоплює період від її виникнення в 19ст до початку 2ї світ війни, 2-й – одержує своє юр оформл-ня на Бреттон-Вудській конференції у 1944, 3-й – це сучасний етап, який організац оформився після наради в Кінгстоні(Ямайка) в 1976 – Ямайська вал система.
Її основою є плаваючий курс нац валют. Це означає що курс кожної нац валюти визнач-ся залежно від По і Пр на вал ринках. Згідно з цією сист ціна нац валюти кожної країни залежить від стану її власної економіки, її конкурентоспроможності в системі світ госп-ва. Це дуже часто призводить до певних коливань вал курсів. Нестабільність курсу нац валют викликала необхідність деяких країн створення міжнар валют, відносно яких став визначатися курс окремих валют.
Вал курс є не просто “ціною” однієї грош одиниці відносно до іншої, а синтезуючим показником вартісного співвідношення нац економік, їх зовнішньої конкурентоспроможності. Це стає очевидним якщо розглянути зміст тих екон ф-ій, які вал курс виконує в системі вал відносин: подолання нац обмеженості грош одиниць, перетворення їх локальної цінності в інтернац.
Вал курс стає засобом інтернаціоналізації грош від-н, утворення цілісної світ системи грошей; забезпечення можливості зіставлення цінових структур, умов та результатів вир відтворення окремих країн – продуктивності праці, витрат виробництва, з/п, темпів екон зростання; зіставлення нац цін та нац умов вир-ва, зокрема нац вартостей товарів і послуг з інтернац вартістю; перерозподіл нац продукту між країнами які здійснюють зовнішньо екон зв’язки. Необхідність встановлення вал курсу пов’яз з тим, що нац гроші законно виступати купів та плат засобом можуть лише на внутр ринку. Для виконання цих ф-й на ринку ін країни вони повинні бути відповідно обмінені. Встановлюються вал курси шляхом котирування іноз валют, т.б. визначення держ органами ціни іноз валюти. Вал курси встановлюються на основі співвідношення купів спроможності нац валют. Вона визнач як сума цін товарів та послуг які можна придбати за певну грош одиницю порівняно з базов періодом. За золотого стандарту який застосовувався до Бреттон- Вудської конференції вал курс визнач-ся золотим паритетом, т.б. співвідношенням між золотим вмістом грош одиниць, відхиляючись від нього лише на величину вартості перевезення золота в іншу країну. В сучасних умовах в основі вал курсів лежить співвідношення купів спроможностей вал. Таке співвідношення стосовно певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купів спроможності. Існують різні методики його розрахунку, найпростіше з котрих виходить із співвідношення рівня цін стандартного набору товарів та послуг. Паритет купів спромож-ті визначає рух вал курсів у довгостроковому періоді часу. В короткострокових інтервалах часу він коливається під впливом По та Пр.
Ціна валюти – її курс – визначається Пр і По на неї. Чим більше По переважає Пр, тим дорожче стає валюта. А це залежить від стану платіжного балансу країни. Платіжний баланс – це співвідношення між сумою надходжень, одержаний даною країною з-за кордону і сумою здійснених нею зарубіжних платежів за певний період часу. Якщо він характеризується активним сальдо приплив іноз вал збільшується, зростає її Пр і курс нац валюти, і навпаки. За Пр і По на валюту приховуються інші фактори, зокрема інфляція(або її очікування) в даній країні. Чим швидше зростають ціни в одній країні порівняно з іншими, тим більше знецінюються її гроші і тим менше ціниться її валюта.