Самостійна аудиторна робота

1.Відповідати на питання викладача, які будуть задаватися студентам і написати тестові завдання з даної теми.

2.Розв'язувати типові розрахункові задачі.

3.Визначати еквіваленти простих і складних речовин.

Теоретична частина

Еквівалентом хімічного елемента називають таку його кількість, яка з’єднується з одним молем атомів Гідрогену або замінює таку саму кількість молів-атомів Гідрогену в хімічних реакціях. Коли даний елемент утворює з іншим елементом декілька сполук, його еквівалент, визначений з різних сполук буде мати різне значення, але всі вони відносяться одне до одного як невеликі цілі числа.

Маса одного еквівалента елемента називається молярною масою еквівалента. Наприклад, у сполуках НF, Н₂О, NН₃ еквіваленти Флуору, Оксигену та Нітрогену дорівнюють 1, 1/2, 1/3 моль, а молярні маси еквівалентів відповідно 18,99; 8; 4,67 моль.

Поняття про еквівалент та молярну масу еквіваленту поширюється і на складні речовини.

Еквівалентом складної речовини називається така її кількість, яка взаємодіє без залишку з одним еквівалентом Гідрогену або будь-якої іншої речовини.

Зрозуміло, що в хімічних реакціях різні індивідуальні речовини беруть участь у суворо еквівалентних кількостях. В цьому полягає закон еквівалентів: хімічні елементи взаємодіють один з одним, а речовини реагують одна з одною у кількостях, пропорційних їхнім еквівалентам. Щоб визначити еквівалент елемента необов’язково мати його сполуку з Гідрогеном. Еквівалент елемента можна обчислити за складом сполуки цього елемента із будь-яким іншим елементом, еквівалент якого відомий (т.зв. прямий метод). Нехай у m (г) сполуки АВ міститься q (г) елемента А, а еквівалент елемента В дорівнює Е (В), тоді еквівалент елемента А дорівнює Е (А) і його можна обчислити, розв’язавши пропорцію:

Е (А)-----q

E (В)-----(m-q)

звідки

Е (А) = Е (В)∙q/(m-q),

де (m-q) – вміст елемента В у сполуці АВ.

Для визначення еквівалента хімічного елемента застосовують також метод витіснення. За цим методом, як правило, обчислення ведуть за Гідрогеном. Беруть до уваги масу металу, що витісняє Гідроген із води, кислоти або лугу й масу витісненого водню. Еквівалент хімічного елемента обчислюють за формулою:

Е=q/m,

де q-маса взятого металу; m-маса витісненого водню.

Література

1.Державна Фармакопея України / Держ. підприємство “Науково-експертний фармакопейний центр.” –1-е вид. –Харків: РІРЕГ, 2001. –556 с.

2.Коровин Н.В. Общая химия. –М.: Высшая школа, 1998. –559 с.

3.Угай Я.А. Общая и неорганическая химия. –М.: Высшая школа, 1997. –527 с.

4.Конспект лекцій.

5.Практикум з загальної та неорганічної хімії: Посібник // Є.Я.Левітін, Р.Г.Клюєва, А.М.Бризицька та ін. –Х.: Основа, 1998. –119 с.

6.Неорганическая химия.: Учебное пособие для студ. фармац. спец. вузов (Практикум) // А.К.Сухомлинов, Н.В.Боровская, П.Я.Пустовар и др. –Киев: Высшая школа, 1983. –167 с.

7.Григор’єва В.В., Самійленко В.М., Сич А.М. Загальна хімія. К.: Вища школа, 1991. –430 с.

8.Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. К.: Вища школа, 1998. –480 с.

9.Ахметов Н.С. Общая и неорганическая химия.: Учебное пособие для студ. хим.-техн.спец. вузов. –М.: Высшая школа, 1998. –743 с.

10.Карапетьянц М.Х., Дракин С.И. Общая и неорганическая химия. –М.: Высшая школа, 1993. –592 с.

11.Телегус В.С., Бодак О.І., Заречнюк О.С., Кінжибало В.В. Основи загальної хімії / За ред. В.С.Телегуса: Підручник. –Львів: Світ, 2000. –424 с.

12.Скопенко В.В., Григор’єва В.В. Найважливіші класи неорганічних сполук. К.: Либідь, 1996. –151 с.

13.Вступ до хімічної номенклатури / О.А.Голуб, М.Ю.Корнілов, В.В.Скопенко та ін. К.: Школяр, 1997. –48 с.

14.Корнілов М.Ю., Білодід О.І., Голуб О.А. Термінологічний посібник з хімії. –К.: ІЗМН, 1996. –256 с.

15.Зайцев О.С. Общая химия. Состояние веществ и химические реакции. М.: Химия, 1990. –352 с.

16.Яцимирський К.Б., Яцимирський В.К. Хімічний зв’язок. К.: Вища школа, 1993. –309 с.