- •1. Не: загальне та особливе
- •2.Чинники особливостей національної економіки.
- •4.Загальна характеристика національного багатства України.
- •5.Трансформаційні процеси, інституційні зміни в національній економіці.
- •6. Реформування відносин власності в національній економіці: цілі, механізм, результати.
- •7. Ефективність розвитку національної економіки.
- •2.Класифікація типів національних економік
- •3.Національне багатство: сутність та структура.
- •4. Загальна характеристика національного багатства України.
- •5. Трудовий потенціал національної економіки: загальна характеристика, особливості формування та тенденції розвитку.
- •6.Науково-технологічний та інноваційний розвиток в Україні.
- •7. Формування конкурентного середовища.
- •8. Розвиток та захист економічної конкуренції в України.
- •9. Економічна свобода та підприємництво в Україні.
- •9. Характерні риси галузевої структури національної економіки.
- •10. Структурна організація національної економіки.
- •11. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •12. Характеристика аграрного сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •13. Стратегія структурної перебудови національної економіки: цілі, основні завдання та інструменти структурних перетворень.
- •14. Державний сектор в національній економіці: функції та ефективність.
- •15. Функції та повноваження органів державної влади в національній економіці.
- •15. Функції держави в національній економіці.
- •16.Механізм державного регулювання національної економіки.
- •17. Система цілей та пріоритетів розвитку національної економіки.
- •18. Сутність та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •19. Структура та види програм.
- •20.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки України. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України
- •21. Показники розвитку національної економіки.
- •22. Соціальна політика української держави.
- •23. Рівень та якість життя населення України.
- •24. Соціально-захисна функція держави.
- •25. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •26. Розвиток соціальної інфраструктури в Україні.
- •27. Зовнішньоекономічна політика української держави.
- •28. Методи впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •28. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку національної економіки.
- •29.Конкурентоспроможність національної економіки.
- •30.Економічні виклики України.
- •31. Економічна безпека України.
- •13. Аналіз структури не. Міжгалузевий баланс виробництва (мгб) і розподілу продукції та послуг (таблиця витрати-випуск)
- •33. Платіжний баланс країни.
16.Механізм державного регулювання національної економіки.
Господарський механізм НЕ:
І. Ринок, держава, корпорації впливають на поведінку суб’єктів економічної системи
ІІ. Форми у методи впливу на економічну поведінку: координація елементів НЕ, розв’язання суперечностей, узгодження найважливіших інтересів розвитку людини.
Механізми регулювання НЕ: ринковий, корпоративний, державний.
Основа ринкового регулювання – вбудований механізм раціонального залансування показників.
Обєктивною необхідністю державного втручання в перебіг соціально-економічних процесів є наявність фіаско ринку, ринкових дисфункція.
Ринкова дисфункція – нездатність ринку забезпечити оптимальний розподіл та ефективне використання ресурсів, а саме:
-нездатність забезпечити виробництво суспільних товарів і благ у достатньому обсязі
-монополізм, загроза конкуренції
-інфляція, безробіття, спад ділової активності
-негативні зовнішні ефекти
-несправедливий розподіл доходів.
Державне регулювання економіки – форма цілеспрямованого пливу держави на економічну систему у вигляді законодавчих заходів, заходів виконавчого і контролюючого характеру, що здійснюються державними установами та правосильними громадськими організаціями з метою стабілізації економіки, забезпечення соціально-економічного зростання, надання певної спрямованості господарській діяльності суб’єктів.
Держава здійснює:
довгострокову політику – стратегію – економічна політика, розрахована на тривалу перспективу.
поточну політику – тактику – сукупність найближчих цілей для реалізації стратегічного курсу економічної політики.
Об’єкти державного регулювання: економічні цикли, структура економіки, науково-технічний прогрес, ціни і т.ін.
Основні форми державного регулювання: законодавчо-правова, бюджетно-податкова, кредитно-грошова, адміністративно-економічна.
Методи державного регулювання економіки:
-прямі (адміністративні і фінансові. Держава бере функцію прийняття рішень за суб’єкта)
-непрямі (економічні та інформаційні. Субєкт має вільний економічний вибір).
Адміністративні інструменти базуються на дозволі, забороні, примусу: нормативи, стандарти, квоти, патенти, ліцензія, санкція.
Фінансові інструменти базуються на державних фінансах: цільове фінансування, дотації, субсидії, субвенції, державні замовлення, державні кредити, державні інтервенції.
Економічні інструменти: облікова ставка, операції на відкритому ринку, норма обов’язкових резервів, грошова емісія, податки, мито, ціни, амортизаційні відрахування.
Інформаційно-консультативні методи: ЗМІ, прогнози, інформація про стан ринку та ринкову кон’юнктуру.
Складові ефективності державного регулювання економіки:
-чіткість визначення пріоритетів та постановки цілей
-відповідність теоретичної концепції соціально-економічним реаліям
-чіткість вибору методів досягнення цілей.
Основні функції держави: цільова, стимулююча, нормативно-регулююча, коригуючи, соціальна, контролююча.
Прояви дисфункцій системи державного регулювання
-неправильно визначені цілі економічного розвитку
-невідповідність встановлених правил об’єктивним вимогам дійсності
-використання державних ресурсів для реалізації приватних інтересів
-лобіювання інтересів задля задоволення інтересів мінімальних груп населення.