4.Загальна характеристика національного багатства України.

Нац. багатство – сукупність матеріальних благ, нагромаджених сусп-ом за всю його історію.

На суч. етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення і структурні зрушення в ек. Можливість цих зрушень визнач. в значно більшій мірі, ніж раніше, станом нематеріальних форм багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини.

Нематеріальне багатство сусп-ва - це ті його елементи, що перш за все визначають якість робочої сили, науково-техн. культурний, освітній потенціал.

Основні ел. мат. Фондів нац.. багатства: - виробничий капітал ( у стр-рі виділяють основний і оборотний)

Основний капітал мат. фондів нац. багатства (школи, будинки): - резерви кап. благ (законсервовані запаси основного капіталу); - майно домашніх господарств; - запаси і резерви спож. благ.

До складу нац. багатства входять природні ресурси країни, які залучені до госп. обороту (земля, надра, вода, ліси).

Корисні копалини до складу нац. багатства не входять.

Розрізняють відтворювані і не відтворювані природні ресурси.

Основними ел. немат. фондів нац. багатства є духовні та культурні цінності (інформ. рес., інтелект. рівень).

Якщо вчені емігрують – втрата частини ВВП.

Нац. багатство виступає як важливий показник ек. могутності країни та джерело її соц.-ек. прогресу.

Стр-ра нац. багатства не є сталою, під впливом певних чинників вона може змінюватись наприклад, НТП викликає оновлення основних виробн. фондів, впровадження новітніх технологій та інновацій. Поліпшення показників рівня життя населення призводить до зростання невиробничої частини нац.. багатства.

5.Трансформаційні процеси, інституційні зміни в національній економіці.

Суть соціально-економічної трансформації у загальному вигляді зводиться до того, щоб змінити існуючий економічний порядок, забезпечити економічне зростання.У цілому стратегії економічної трансформації, реалізовані різними країнами, можна умовно розділити на три великі групи.

1. Модель трансформації країни, що розвивається. Цю стратегію, як правило, реалізують економічно відсталі держави. Її ключовий елемент — індустріалізація як основний засіб подолання економічної відсталості й скорочення розриву з індустріально розвиненими державами. Загалом ця модель на практиці може набувати двох основних форм — експортної орієнтації та імпортозаміщення.

2. Модель економічної реконструкції. Вона була успішно реалізована в країнах Західної Європи та Японії після Другої світової війни. У цьому випадку реконструкція відбувалась поруч з політичними та економічними змінами системного характеру.

3. Модель системних перетворень. Її можна розглядати як певну комбінацію елементів першої та другої стратегій. Але, на відміну від цих стратегій, системні зміни передбачають перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової господарської системи.

Інституційні перетворення – це створення умов для дії ринкової системи шляхом перетворення правових інститутів, формування системи нових організацій та установ, створення нової системи управління ринковим господарством.

Перехідній економіці властиві глибокі інституційні зміни: одні інститути припиняють свою дію, інші змінюються, стають ринковими, треті виникають уперше, тому перехідний період є ще й періодом інституційної трансформації. У широкому розумінні це не тільки зміна формальних і неформальних умов господарської діяльності, сюди ж долучають зміни взаємин, власності, виникнення нових суб’єктів господарської діяльності.