20.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки України. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України

Обґрунтування довгострокових заходів державного регулювання за­безпечує прогнозування. Становлення системи національних прогнозів в Україні ще не завершене. Реальністю є розробка прогнозів економічного і соціального розвитку України на віддалені, довгострокові, середньостро-кові й короткострокові перспективи. Вони опрацьовуються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, нагрома­дженого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, наявних природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку. Такі прогнози складаються у кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших факторів. Прогнози створю­ються у цілому по національній економіці України з виокремленням на­родногосподарських комплексів, галузей і регіонів, а також за окремими соціально значимими сферами економіки та кон'юнктури ринку.Розробкою прогнозів економічного й соціального потенціалу України займаються Науково-дослідний економічний інститут Міністерства еконо­міки України, НАН України та інші наукові центри. Результати прогнозів економічного й соціального розвитку України та прогнозів кон'юнктури ринку використовуються під час прийняття органами законодавчої й вико­навчої влади рішень з економічної політики і під час розробки індикатив­них планів.Серед різноманітних форм планомірності (директивної, індиректив-ної, регулятивної, індикативної, стратегічної) індикативна форма є домі­нуючою в провідних країнах світу. Починаючи з 1995 року, в Україні за­стосовується індикативне планування, суть якого полягає в розробці Дер­жавної програми економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Така щорічна програма містить: 1) характеристику соціально-економічного становища, що сформувалося на початок реалізації програми; 2) цільові макроекономічні показники на завершення кожного кварталу, завдання у сфері макроекономічної політики; 3) систему державних заходів з виділен­ням конкретних пропозицій щодо реформування базових галузей промис­ловості та визначення темпів і виконавців. Програма містить: 1) аналіз со­ціально-економічного розвитку; 2) вплив очікуваних змін; 3) цілі та пріо­ритети; 4) заходи реалізації, терміни, виконавці; 5) основні макроекономі­чні показники; 6) перелік державних цільових комплексних програм; 7) показники розвитку державного сектора.

21. Показники розвитку національної економіки.

Розвиток – процес цілеспрямованих змін у напряму формування якісно нового стану системи.

Виміри розвитку: економічні, соціальні, культурні, етичні

Економічний розвиток – перехід економіки від одного стану до іншого; якісні зміни в економіці.

Економічне зростання – розширення масштабів виробництва, збільшення випуску продукції, зростаюча здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей.

Економічне зростання – зміни економічного розвитку

Економічний розвиток неможливий без економічного зростання

Економічний розвиток створює передумови для подальшого економічного зростання.

Система показників, що визначають економічний розвиток: ВВП, ВВП на душу населення, виробництво і споживання основних видів продукту на душу населення,

Показники ефективності, рівень та якість життя населення.

Джерела економічного зростання: заощадження, інвестиції, трудові ресурси, економічний прогрес.

Модель економічного розвитку 1999-2008 років

• експлуатація застарілого виробничого потенціалу

• орієнтація на кілька експорт орієнтованих галузей на шкоду розвитку інших галузей

• дуже високий рівень залежності від зовнішніх чинників

• високий обсяг імпорту товарів

• спрощена модель макроекономічного управління

Характерні риси економічного зростання 1999-2008

• хвилеподібний характер динаміки ВВП, відсутність чітко окресленої домінанти розвитку

• порушення макроекономічної рівноваги (причиною є неправильний тип розподілу доходів на користь населення)

• сприятливі чинники динаміки ВВП

Наслідки:

• потужне зростання споживчого попиту

• інвестиції зростають нижчими темпами ніж доходи населення

• відставання темпів зростання продуктивності праці від темпів зростання з/п

Модернізація – удосконалення, покращення об’єкта

Об’єктивна необхідність модернізації НЕ: енергетичні виклики, екологічні загрози, конкуренція на глобальних ринках, демографічні тенденції.

Інструменти модернізації – реформи

Умови успішності реформ:

• детально розроблена стратегія, концепція

• чітка тактика реформування

• швидка та адекватна реакція на непередбачені зміни

• сприятливе середовище для реформування (чіткий розподіл сфер економічної відповідальності між державою та бізнесу; державна система захисту прав власності; детінізація, подолання корупції; дієвість та ефективність державного управління; прозорі умови ведення бізнесу; підтримка підприємництва)