2. Специфіка театрального мистецтва.

Адже, драматичне мистецтво - синтетичний вид художньої творчості. Воно гармонічно поєднує в собі драматичне дійство, художнє слово, пантоміму, живопис, скульптуру, музику, тому вправляє і розвиває одночасно мову, інтонацію, увагу, спостереження, пам'ять, асоціативні здібності, уяву, почуття ритму і пластики в русі, ряд технічних та конструктивних здібностей. Завдяки цьому в учасників формується здібність оцінювати естетичну досконалість чи недосконалість явищ дійсності і мистецтва, бачити комічне і трагічне, переживати їх; розвивається прагнення самим удосконалювати життя, в тому числі себе, свої рухи, мову тощо, тобто робити себе естетично виразною людиною. Заняття у театральному колективі під керівництвом творчого керівника є комплексною школою естетичного виховання.

Театральна творчість, навчання сценічної майстерності розвивають уяву. Адже, щоб. добре зіграти певну роль, треба поставити себе в обставини та умови, в яких жив герой, оволодіти секретом перевтілення. Систематичні тренування уяви на репетиціях роблять юного актора не лише рухливим, гнучким, а й здатним уявити, домислити ті чи інші обставини, середовище, образ події. Також велика увага приділяється роботі над сценічним мовленням, проводяться заняття з техніки і логіки мовлення. Це дає змогу добитися того, щоб слово на сцені звучало чітко, ясно доносило думку, було емоційно насиченим.

Театр зазвичай впливає на свідомість та почуття людей сильніше, ніж інші види мистецтва. Театральний критик Н.Толченова стверджує: „ ...музика і драматургія, сплітаючись, створюють бажаний вінець творіння – вершину того, що може досягти мистецтво сцени у своєму впливі на душу людини. Особливо - молоду." Театр має величезну силу впливу тому, що виховує розум людини через серце .