• Що стосується установ державної ветеринарної медицини та спеці­алістів ветеринарної медицини місцевого значення, то типові (приблиз­ні) положення про них затверджує заступник міністра агрополітики. На їх підставі місцеві сільськогосподарські органи затверджують положення про підлеглі їм установи та організації.

• Приведена номенклатура систематизує більшість нормативних, но­рмативно-технічних та інших службових документів з ветеринарної ме­дицини.

• Разом з тим є окремі винятки, пов'язані з практикою, що склалася раніше.

• Так, наприклад, затверджені положення, що стосуються порядку апробації ветеринарних біологічних препаратів, розробки та затвер­дження методичних вказівок з лабораторної діагностики заразних хвороб.

• Регулюються основними положеннями, затверджені Мінагрополіти-ки, завдання, умови організації, обов'язки, права лабораторії ветерина­рної медицини, тваринницького комплексу, птахофабрики.

• У ветеринарній практиці інколи випускають так звані рекомендації з того чи іншого питання (про будь-яку заразну хворобу, як вберегти від неї тварин, про нові ветеринарні препарати, тощо). Вони не відносяться до НТД, так як розробляються науково-дослідними інститутами, вищими навчальними закладами і публікуються ними з дозволу ДДВМ. В них не­має обов'язкових для виконання вказівок, а тим більше вказівок, які б перечили ветеринарному законодавству чи офіційній інструкції з даного питання.

• Нормативні та нормативно-технічні документи з питань ветеринар­ної медицини є складовою частиною Ветеринарного законодавства. їх уважне вивчення та пунктуальне виконання - важливі умови забезпе­чення високої ефективності ветеринарних заходів.

• Контрольні запитання

1. Дайте визначення, що таке Ветеринарне законодавство.

2. Що є предметом законодавства з питань ветеринарної медицини?

3. Назвіть розділи Закону України "Про ветеринарну медицину" та дайте коротку характеристику їх.

4. Які основні завдання ветеринарної медицини в Україні?

5. В чому полягає організація виконання Закону України "Про ветеринарну медицину"?

6. Яка передбачена відповідальність за порушення законодавства з пи­ тань ветеринарної медицини?

7. Назвіть та дайте визначення документів, що видаються у розвиток За­ кону України "Про ветеринарну медицину".

• 1.3. Організаційна структура ветеринарної медицини та керівництво ветеринарною справою

• в Україні

• Структура ветеринарної медицини в Україні визначена Законом "Про ветеринарну медицину", прийнятим Верховною Радою України 5 грудня 1996 року.

• В організаційному відношенні служба ветеринарної медицини охоп­лює систему установ, організацій та служб, пов'язаних спільністю за­вдань, які виконують спеціальні функції і, відповідно, розподіляються на державну, відомчу і приватну ветеринарну медицину.

• Всю службу ветеринарної медицини можна розділити на 2 групи: спеціалісти, які здійснюють ветеринарну службу; друга - організації, установи, які забезпечують функціонування та розвиток цієї служби. В першій групі зайнято більше 80% працюючих.

• До першої групи належать:

1. організації та установи державної ветеринарної медицини;

2. спеціалісти та організації (служби) відомчої ветеринарної меди­ цини;

• 3) спеціалісти приватної ветеринарної медицини. Другу групу установ і організацій складають:

1. науково-дослідні інститути, зональні спеціалізовані лабораторії з хвороб тварин, міжобласні спеціалізовані лабораторії з хвороб птиці;

2. ветеринарна біологічна промисловість;

3. промислові підприємства і товаропровідна система корпорації "Укрзооветпромпостач", державного підприємства "Укрветпромпостач", асоціації "Украгробіовет";

4. установи з підготовки кадрів - вищі та середні навчальні устано­ ви ветеринарної медицини.

• Державна ветеринарна мережа - це сукупність державних ветери­нарних підприємств і організацій, які безпосередньо виконують практич­ну ветеринарну роботу.

• По призначенню та профілю роботи розрізняють наступні установи і організації державної ветеринарної медицини в Україні:

1. лікувально-профілактичні установи: районні державні лікарні ве­ теринарної медицини, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветмедицини, міські лікарні ветеринарної медицини;

2. діагностичні установи: центральна лабораторія ветеринарної медицини, районні державні лабораторії, міські державні лабораторії, зональні спеціалізовані державні лабораторії з хвороб тварин, державні лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринках;

1. 32

2. 33

3. _і

3. ветеринарно-санітарні установи і організації: регіональні служби державного ветеринарного контролю на державному кордоні і транспор­ ті з підпорядкованими їм прикордонними пунктами державного ветери­ нарного контролю; обласні госпрозрахункові ветзагони з відділеннями в районах, відділи відомчої міліції;

4. протиепізоотичні установи і організації: станції по боротьбі із ска­ зом; протиепізоотичні експедиції, їх загони; експедиції по заходах бороть­ би з ящуром, бруцельозом, лейкозом тощо.