• IV. Фінансово-економічне управління.

• Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд

• Система ветеринарно-санітарного контролю та нагляду створена в Україні на підставі Закону "Про ветеринарну медицину".

• Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд - це сукуп­ність організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання юридичними і фізичними особами законодавства про ветеринарну ме­дицину. Здійснення цих заходів покладено на державних інспекторів ве­теринарної медицини.

• Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, йо­го заступники, головні державні інспектори ветеринарної медицини Рес­публіки Крим, міст Києва та Севастополя, районів, міст, регіональних служб державного ветеринарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті координують діяльність усіх служб ветеринарної медицини, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності, а також юридичних і фізичних осіб, які здійснюють ветеринар­ну практику.

• Державні інспектори ветеринарної медицини свою роботу здійсню­ють на основі відповідних статей Закону України "Про ветеринарну ме­дицину".

• Відповідальність суб'єктів господарювання за правопору­шення в галузі ветеринарної медицини

• Суб'єкти господарювання - будь-які юридичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, переробкою, транспортуванням та реалізацією

• тварин; зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією продуктів тваринного, а на ринках - і рослинного походження, виробниц­твом та реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кор­мів, кормових добавок, здійснення лабораторної діагностики та надання ветеринарних послуг, несуть відповідальність за порушення ветеринар­них вимог у формі штрафу. Розмір штрафу залежить від виду правопо­рушення і коливається від 3 до 100 неоподаткованих мінімумів грома­дян.

• Сплата штрафів не звільняє суб'єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, вста­новленому законодавством.

• Рішення про накладання штрафів за правопорушення у галузі вете­ринарної медицини оформляється постановами. Штраф підлягає сплаті у місячний строк з дня отримання постанови. У разі порушення цього терміну штраф стягується у судовому порядку.

• Рішення у справах про правопорушення в галузі ветеринарної ме­дицини можуть бути оскаржені у судовому порядку.

• Спеціалісти, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний ко­нтроль та нагляд, у своїй діяльності є незалежними і керуються закона­ми України.

• Образа особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний ко­нтроль та нагляд, а також опір, погрози, насильство та інші дії, що пе­решкоджають виконанню покладених на неї обов'язків, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

• Збитки, завдані майну особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, компенсується у повному обсязі за рахунок винних осіб.

• Державні інспектори ветеринарної медицини, які здійснюють вете­ринарно-санітарний нагляд, забезпечуються форменним одягом у по­рядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

• Контрольні запитання

1. Яка загальна система побудови ветеринарної медицини в Україні?

2. Що таке державна ветеринарна медицина?

3. Назвіть структуру департаменту ветеринарної медицини України.

4. Компетенції Державного департаменту ветеринарної медицини?

5. Перерахуйте основні завдання та функції органів управління ветерина­ рною справою в області.

6. Що таке державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд?

7. За які порушення ветеринарних вимог накладаються штрафи на право­ порушників?

1. 42

2. 43

3. Розділ 2.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ СПРАВИ В РАЙОНАХ, МІСТАХ ТА ГОСПОДАРСТВАХ

5. 2.1. Організація ветеринарної справи в районі

6. Служба ветеринарної медицини в сільському адміністративному районі - основна ланка в системі ветеринарної справи. В сільській місцевості знаходиться більшість господарств та виробляється основна маса продукції тваринництва. На долю служби ветеринарної медицини в районі припадає до 90% всього об'єму профілактичних, лікувальних та ветеринарно-санітарних заходів, які виконуються в державі.

7. Організаційна структура служби ветеринарної меди­цини в районі

8. У даний час вона визначена Положенням про управління ветерина­рної медицини в районі, затвердженим Державним департаментом ве­теринарної медицини Мінагрополітики України 21.11.2002 р. № 66.

9. Управління ветеринарної медицини в районах підпорядковані управ­лінням ветеринарної медицини в областях.

10. Управлінню підпорядковуються:

• міські державні лікарні ветеринарної медицини(в містах не обла­ сного значення);

• районні державні лікарні ветеринарної медицини;

• районні державні лабораторії ветеринарної медицини;

• відділення госпрозрахункового ветеринарно-санітарного загону (функціонально);

• інші державні установи ветеринарної медицини на території ра­ йону.

11. Основними завданнями управління є розроблення та реалізація за­ходів щодо:

• охорони території району від занесення з території інших дер­ жав, регіонів, областей, районів або з карантинної зони збудників зараз­ них хвороб тварин, а також недопущення їх розповсюдження за межі території району або карантинної зони;

• профілактики, діагностики інфекційних, інвазійних незаразних хвороб тварин і їх лікування;

• здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках - і рос­ линного походження;

• державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за перевезенням, у тому числі експортом, імпортом об'єктів державного ветсанконтролю та нагляду;

• додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених зако­ нодавством;

• захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

• проведення ветеринарно-санітарної експертизи продукції тва­ ринного, а на ринках - і рослинного походження, що використовуються для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових кормів рослинного та тваринного походження та кормових добавок;

13. « здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за якіс­тю та умовами реалізації ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;

14. - проведення бактеріологічного, радіологічного, паразитологічно-го, токсикологічного та іншого контролю на підприємствах з переробки продовольчої сировини тваринного походження усіх форм власності, а на ринках - і рослинного походження;

15. ■ сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної ме­ дицини.

16. У відповідності з цими завданнями визначається компетенція управлінь, а посадові особи управлінь, які здійснюють державний вете­ринарно-санітарний нагляд мають чітко визначені права.

17. Управління очолюють начальники-головні державні інспектори ве­теринарної медицини району, які призначаються і звільняються з посади начальниками Управлінь ветеринарної медицини АР Крим, областей. Начальники Управлінь мають заступників, які за посадою є заступника­ми головних державних інспекторів ветеринарної медицини районів. Спеціалісти ветеринарної медицини Управління є за посадою держав­ними інспекторам ветеринарної медицини.

18. Посадові особи, які здійснюють державний ветсаннагляд, забезпе­чуються форменим одягом за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

19. Службу ветеринарної медицини в районі здійснюють установи дер­жавної ветеринарної мережі районного підпорядкування - районні дер­жавні лікарні, дільничні лікарні, дільниці, пункти ветеринарної медицини, районні державні лабораторії ветеринарної медицини з підпорядкова­ними їм лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи на ринках, а також спеціалісти ветеринарної медицини агрофірм, акціонерних това­риств, селянських спілок, птахофабрик, тваринницьких комплексів та інших господарств, підприємств і організацій.

20. Установи державної ветеринарної мережі району комплектуються спеціалістами та іншими працівниками у відповідності з "Приблизними

22. 44

23. 45

24. нормативами штатної чисельності установ державної ветеринарної ме­режі", які розроблені з урахуванням вимог щодо вдосконалення структу­ри управління та організації ветеринарного обслуговування громадсько­го тваринництва.

25. При цьому враховується поголів'я сільськогосподарських тварин в усіх категоріях господарств в зоні обслуговування.

26. Нормативи штатної чисельності районної державної лікарні ветери­нарної медицини представлені в таблиці 2.

27. Таблиця 2

28. № п/п	Найменування структурних підрозділів та посад	При поголів'ї сільськогос­подарських тварин в усіх категоріях господарств в районі (тис.гол.)
    		До 100	100-150	150 і більше
    Протиепізоотичний загін
    1	Начальник загону-лікар ветеринарної медицини-епізоотолог	1	1	1
    2	Ведучий лікар-епізоотолог-ентомолог	1	1	1
    3	Лікар ветеринарної медицини категорії- епізоотолог	-	1	1
    4	Лікар ветеринарної медицини -епізоотолог	-	-	1
    5	Фельдшер ветеринарної медицини категорії	1	1	1
    	Всього	3	4	5
    Загін з незаразних хвороб та безпліддя маточного поголів'я
    1.	Начальник загону-лікар з незаразних хвороб	!_ 1	1	1
    2	Ведучий лікар ветеринарної медицини з хвороб мо­лодняку та безпліддя	1	1	1
    3	Лікар ветеринарної медицини категорії з санітарії	1	1	1
    4	Лікар ветеринарної медицини-терапевт	-	1	1
    5	Завідувач ветеринарною аптекою-фельдшер ветери­нарної медицини	1	1	1
    	Всього	4	5	5
    Загальновиробничий персонал
    1	Водій спецавтомашини "Ветдопомога"	2	2	2
    2	Водій спецавтомашини "Автоветамбулаторія" або вантажної	1	1	1
    3	Ветеринарний санітар	1	1	1
    4	Завідувач господарством	1	1	1
    5	Кочегари, оператори або прибиральниця	2-1	2-1	2-1
    6	Сторож	1	1	1
    	Всього	8-1	8-1	8-1
    Централізована бухгалтерія
    1	Ведучий бухгалтер	1	1	1
    2	Бухгалтер категорії	1	1	1
    3	Касир-машиністка	1	1	1
    	Всього	3	3	3
    	Всього по лікарні	18-1	20-1	21-1

29. Районна державна лікарня ветеринарної медицини - ведуча вете­ринарна лікувально-профілактична установа в районі, штаб всієї вете­ринарної роботи в районі.

30. Районна державна лікарня ветеринарної медицини обслуговує тва­ринництво господарств всіх форм власності, підприємств та організацій, а також тварин, що знаходяться в особистій власності громадян, тобто проводить роботу у масштабі всього району. В її підпорядкуванні знахо­дяться установи районного значення, які вона забезпечує ветеринарни­ми товарами, а також фінансує. Лікарня утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, має свій штамп та гербову печатку. В сучасних умо­вах роботу районної державної лікарні ветеринарної медицини оцінюють не за кількістю прийнятих хворих тварин, а за результатами проведення лікувально-профілактичних та ветеринарно-санітарних заходів за зага­льним ветеринарним станом тваринництва в районі.

31. Районні державні лікарні ветеринарної медицини ведуть всебічну роботу, найважливішою з якої є:

• планування, організація та проведення заходів щодо попередже­ ння і ліквідації захворювань тварин в районі, а також в господарствах, які безпосередньо обслуговує лікарня;

• організація правильного утримання та годівлі тварин;

• амбулаторне та стаціонарне лікування тварин;

• ветеринарно-санітарний контроль та нагляд;

• аналіз епізоотичного стану;

• ефективності протиепізоотичних заходів;

• найпростіші лабораторні дослідження;

• оздоровлення неблагополучних пунктів;

• ліквідація яловості;

• дезінфекція вимушена та профілактична;

• дає заключення про придатність земельних ділянок, вибраних під забудову тваринницьких приміщень, переробних підприємств, боєнь тощо;

• організовує будівництво ветеринарних об'єктів в господарствах, постачання, облік та звітність;

• проводить наради спеціалістів ветеринарної медицини;

• організовує та проводить пропаганду ветеринарних знань тощо.

166. Для забезпечення кращого ветеринарного обслуговування тварин­ництва в кожному адміністративному районі є розгалужена мережа установ дільничного типу державної ветеринарної медицини, штат яких показаний в таблиці 3.

168. 46

169. 47