Фразеологічні словники

1. Фразеологічний словник української мови [уклад. В. М. Білоноженко та ін.] — К. : Наукова думка, 2003. — 1098 с.

2. Фразеологічний словник української мови : у 2-х т. — К. : Наукова думка, 1993.-569 с.

3. Фразеологічний словник української мови : в 2 т. [уклад. Г. М. Удо­ виченко]. — К. : Наукова думка, 1984.

4. Коваль А. П. 1 000 крилатих виразів української літературної мови / А. П. Коваль, В. В. Коптілов. — К., 1964.

Діалектні словники

1. Аркушин Г. Л. Словник західнополіських говірок: у 2-х т. — Луцьк : Вежа, 2000.

2. Гуцульські говірки: Короткий словник / За ред. Я. В. Закревської. Львів, 1997.

3. Словник діалектної лексики Середнього і Східного Полісся. — К. : Вид-во Акад. наук УРСР, 1961.

4. Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок. — К. : Наукова думка, 1984.

СЛОВНИКИ МОВИ ТВОРІВ ПИСЬМЕННИКІВ

1. Словник мови творів Г. Квітки-Основ'яненка : в 3 т. — X. : Харк. держ. ун-т ім. О. М. Горького, 1978-1979.

1. Словник мови Шевченка : в 2 т. — К. : Наукова думка, 1964.

2.4. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови

Соціолінгвістика - галузь мовознавства, що вивчає функціонування мови в суспільстві, вплив соціальних чинників на мову, стан і статус націона­льної мови у зв'язку з мовною політикою.

Соціолінгвістика займається дослідженням мовної ситуації, розподілом соціальних функцій між різними мовами і діалектами, що побутують у суспільс­тві, проблемою вироблення й поширення соціально престижного зразка - норма­тивної літературної мови. Отже, соціолінгвістика пов'язана з питанням захисту престижу мови, дотриманням її користувачів норм літературної мови: орфоепіч­них (вимови), орфографічних (правильності написання - отримання єдиних для всіх користувачів правописних правил), морфологічних (словозміни і словотво­рення), синтаксичних і пунктуаційних (побудови словосполучень, речень, до­тримання єдиних правил вживання розділових знаків), стилістичних.

Психолінгвістика - наука, яка вивчає процеси мовної діяльності, сприймання й творення мови, тобто сприймання новостворених слів - неоло­гізмів, сприймання нових синтаксичних конструкцій, а також наміри мовця у процесі здійснення мовного акту.

У сферу психолінгвістики входять питання мовного впливу, зокрема й через засоби масової інформації, на суспільну свідомість, отже, й мовного впливу на свідомість людини у процесі фахової діяльності.

Психолінгвістика досліджує зв'язки між змістовою стороною мови, її реалізації в конкретному мовленні, як зазначено вище, та суспільним мислен­ням. У результаті вивчення асоціативного мислення мовців створюються сло­вники асоціативної сполучуваності, добирається базовий, необхідний матері­ал для навчання рідної, а також іноземної мови. Метод психолінгвістики за­стосовується в судовій практиці, медицині, педагогіці.

Отже, соціопсихолінгвістика (термін "соціопсихолінгвістика" склада­ється із трьох частин: соціо- (від лат. зосіеіаз - суспільство), психо— спільна частина зі словом психологія (від грец. рзусЬе - душа) і лінгвістика (від лат. 1іп§иа - мова) - це поєднання двох наук - соціолінгвістики і психолінгвісти­ки, що вивчають процеси мовної діяльності, функціонування мови в суспіль­стві, збереження самобутності національних мов, дотримання норм літерату­рного мовлення, статус національної мови у зв'язку з мовною політикою в державі, а також особливість вивчення рідної мови та мов інших національ­ностей громадян держави або іноземних мов міжнародного спілкування.

Соціопсихолінгвістика вивчається на медичних факультетах, у педаго­гічних інститутах та спеціальних відділеннях філологічних факультетів, у юридичних вищих навчальних закладах з метою допомогти у засвоєнні пев­ної мови (педагогіка), зіставити процес мовлення з поведінкою людини у пе­вних ситуаціях чи станах (медицина, юриспруденція), пов'язуючи з відповід­ним психічним станом індивіда (пацієнта, підозрюваного та ін.).