63. .Погляди на державу і право Володимира Винниченка.

Неоднорідними були державно-правові погляди і Володимира Кириловича Винниченка (1890—1951). В питанні щодо державного устрою він займає ліберальні позиції. Так, в одному із своїх творів пише: "Я думаю, що всяка державна будова тільки тоді може бути непохитною, коли в її основу положено не примус, а добру волю її складових частин". Крім самовизначення, вирішення цієї проблеми залежить ще від цілої низки економічних, політичних, історичних та інших умов. Так, у 1914 р. у нелегальній брошурі "Наші орієнтації" він проводить думку, що для України ні авст-ро-німецька орієнтація, ні орієнтація на російський царизм не можуть бути корисними. "Одна орієнтація повинна бу­ти — це самоорганізація української демократії, одна надія на себе, на свою організовану міць". 28 квітня 1918 р. В. Винниченко, виступаючи на засіданні Центральної Ради, проголошує: "Нам не можна в справі національного відродження покладатися ні на кого, ні на яку автономію у чужій державі...".

В. Винниченко вважав, що найбільш оптимальним засобом збереження і розвитку кожної нації є державність, тобто комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, що діють на території, населеній національним колективом, які пов'язують його в компактну цілість, що забезпечує його розвиток у сучасному і майбутньому. При цьому він відкидав "національний тоталітаризм". Так, в одній із своїх останніх праць "Заповіт борцям за визволення" він пише: "Досягши визволення свого класу чи нації і не усвідомивши собі загальнолюдської спадкової хвороби нахилу до панування, ці визволителі підсвідомо допускали в свою психіку оту стародавню філософію й психологію тоталітаризму, піддавались їй, непомітно робили її своєю політичною ідеологією й нею обдурювали себе й інших"

Філософсько-політична теорія В. Винниченка ґрунтувалася на його соціально-політичній програмі колектократії - системи всебічної (духовної, правової, фізичної й матеріальної, внутрішньої) гармонії між людьми планети. З цих позицій він розглядав перспективи розвитку капіталізму і соціалізму, проблеми їх відносин.

64. Документи свідчать

Роберт Оуен. З книги про новий моральний світ

Приватна власність була і залишається причиною численних злочинів і лих, що стосуються людства... Володіння приватною власністю призводить до того, що її власники перетворюються на егоїстичних невігласів, до того ж величина цього егоїзму зазвичай пропорційна розмірам власності.

Для власного щастя людині необхідна певність у тому, що вона ніколи не потребуватиме певних зручностей і предметів, необхідних їй для існування,

Цього можна досягнути лише за рахунок улаштування великих об'єднаних родин, які матимуть достатню кількість землі та працюватимуть на ній не по-кладаючи рук.

Видатними представниками утопічного соціалізму були французи Клод Анрі де Сен-Сімон і Шарль Фур'є, англієць Роберт Оуен. У поглядах цих діячів було багато спільного. Вони засуджували капіталізм, який, на їх думку, гальмував прогрес людства, бо не дозволяв повністю використовувати здобутки індустрії. Наука і техніка мали б служити всьому суспільству, полегшуючи працю людей. Проте в їх поглядах щодо створення ідеального суспільства були і певні відмінності.

Історичний портрет

Сен-Сімон Клод Анрі де (1760-1825) - французький мислитель, соціолог, один із засновників утопічного соціалізму. Піддав критиці капіталістичний уклад. Розглядав виробництво як розумну мету будь-якого суспільства. Командував полком під час війни за незалежність у Північній Америці (1775-1783). Запропоновані Сен-Сімоном реформи суспільного життя мали мирний характер, що виключало будь-яке насильство. Він покладав надії на освіченого монарха.

Фур'є Франсуа Марі Шарль (1772-1837) - французький соціаліст-утопіст, створив учення про нове суспільство - «лад гармонії», в якому зможуть розвиватися всі людські здібності. У системі Фур'є зберігалися приватна власність, нетрудові доходи, капіталісти та робітники. Він намагався досягти своєї мети шляхом мирної пропаганди.

Сен-Сімон, розробляючи проект гармонічного устрою суспільства, вважав головною умовою його створення планомірно організоване виробництво, загальну працю людей, розподіл національних багатств відповідно до здібностей і трудового внеску кожного. Основою суспільства мають бути не духівництво й нероби-дворяни, а його «виробничі члени» - підприємці, робітники, ремісники, селяни. Держава мала планомірно управляти економікою, обмежувати соціальну нерівність, сприяти громадянам у здобутті освіти і виборі ними занять, які відповідали б їх здібностям і нахилам. Здійснювати перетворення суспільства, вважав Сен-Сімон, слід мирно, шляхом поступового переконання монархів і правлячих кіл суспільства.

Службовець торговельної фірми Шарль Фур'є піддав гострій критиці капіталістичне суспільство - висміював крамарів, їх нечесні прийоми, прагнення за будь-яку ціну розбагатіти, обдурюючи інших громадян. Він вважав, що сучасний йому лад засновано на брехні, обмані й спекуляції, а несправедливий розподіл благ псує громадян: «Лікар хоче, щоб було яко-мога більше хвороб, а прокурор - судових процесів. Архітектор мріє про пожежі, що знищили б чверть міста».

Вихід Фур'є бачив у створенні нового, справедливого суспільства, що складалося б з громад, виробничих колективів - фаланг. До них мали входити люди різних професій, приблизно по 1600 чол. У фалангах мали працювати всі, проте праця не повинна бути примусовою, одноманітною і обтяжливою, а враховувати індивідуальні здібності людей. Центром фаланги мав стати фаланстер - поселення-палац з помешканнями, їдальнями, дитячими садками, громадськими пральнями й майстернями. Фур'є сподівався, що заможні французи дадуть гроші на влаштування фаланг. Проте багатії не поспішали відгукнутися на прохання Фур'є виділити необхідні кошти.

На відміну від Сен-Сімона і Фур'є, Роберт Оуен не лише розробляв плани створення ідеального суспільства, а й намагався здійснювати свої ідеї на практиці. Він став одним з перших фабрикантів, хто почав піклуватися про своїх робітників. Оуен скоротив робочий день, заборонив дитячу працю, організував яслі, школи для дітей робітників, намагався забезпечити їх дешевим житлом і продуктами харчування.

Оуен Роберт (1771-1858) - англійський соціаліст-утопіст. Суспільство майбутнього уявляв як федерацію невеликих трудових общин, об'єднаних на основі спільності праці, власності, рівності в розподілі. Безуспішно намагався втілити свої ідеї на практиці.

Знаючи капіталістичне суспільство зсередини, Оуен вважав причиною всіх бід приватну власність. У суспільстві майбутнього їй не повинно було бути місця, а люди мали організуватись у самоврядні громади із суспільною власністю. Розподіл всіх матеріальних благ у громадах-комунах мав здійснюватися з урахуванням потреб людей, а фізична праця чергуватись із розумовою. Оуен намагався організувати трудові комуни в Англії і США. Його комуна «Нова гармонія» у штаті Індіана об'єднала близько сотні людей, що хотіли жити за принципами, запропонованими Оуеном. Проте ці експерименти виявилися невдалими. Комуни проіснували лише по декілька років.

Ідеї соціалістів-утопістів набули поширення серед робітників, вплинули на розвиток профспілкового і кооперативного руху. Але мрії про можливість створення осередків справедливого суспільства в умовах ринкової економіки і капіталістичної конкуренції так і залишилися мріями.