- •38. Ідеал міжнародного права у поглядах і.Канта(німеччина)
- •39.Праворозуміння і.Канта. Співвідношення права і моралі
- •40. Історична школа права (німеччина)
- •41. Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (німеччина)
- •43. Філософський позитивізм о.Конта(франЦіЯ)
- •44. Юридичний позитивізм Дж. ОстінаКонцепція юридичного позитивізму к. Бергбома
- •45. Вчення Рудольфа Ієрінга про державу і право
- •46. Теорія насильства Людвіга Гумпловича
- •47. Неопозитивізм в праві. Вчення г.Кельзена про державу та право.
- •48. Політико-правові вчення л. Петражицького.
- •49. Дуалістична теорія держави Георга Еллінека(німеччина)
- •50. Правова теорія солідаризму /л. Дюгі, г. Моск, в. Парето/.
- •51. Соціологічна юриспруденція.
- •52. Природно-правова доктрина неотомізму /Жак Марітен
- •54. Органічна теорія держави Спенсера
- •55. Періодизація розвитку політико-правових уявлень на теренах України.
- •56. Політична програма Володимира Мономаха.
- •57. Політичні погляди Данили Заточеника.
- •58.Політико-правові погляди Григорія Сковороди.
- •59. Вчення про державу і право Михайла Драгоманова.
- •60. Вчення про державу і право Івана Франка.
- •61. Державно-правові погляди Лесі Українки (Лариси Косач).
- •62. Погляди на державу і право Михайла Грушевського.
- •63. .Погляди на державу і право Володимира Винниченка.
- •64. Документи свідчать
- •65.Погляди анархістів
- •66.Політично-правова доктрина Фрідріха Ніцше(німеччина)
- •69. Політико-правові вчення французького соціалізму
- •70. Політико-правова ідеологія лібералізму
- •71. Олітико-правові вчення націонал-соціалізму
- •72. Політичне вчення в. І. Леніна
48. Політико-правові вчення л. Петражицького.
Найбільш глибоким та оригінальним представником психологічної напряму в праві був випускник юридичного факультету Київського університету Лев Петражицький, 1867-1931, творець психологічної теорії права, яка викладена в працях "Теорія права і держави в зв'язку з теорією моральності" та "Вступ до вивчення права і моральності. Емоційна психологія".
Замість традиційного поділу елементів психічного життя на пізнання, почуття і волю Петражицького запропонував поділ на
1) двохсторонні активно-пасивні переживання, моторні подразнення - імпульси або емоції;
2) односторонні переживання, які, в свою чергу, поділяються на
а) односторонньо-пасивні, пізнавальні та чуттєві й
б)односторонньо-активні, вольові.
При цьому він підкреслював, що імпульси або емоції відіграють в житті людини головних та визначальних факторів пристосування до умов життя. Саме емоції є завжди мотивами поведінки людини і будь-який зовнішній чи внутрішній подразник повинен пройти через його емоційну оцінку, яка і є поштовхом до певних дій та міркувань.
Етичні переживання чи емоції поділяються на правові та моральні. Відмінність між ними полягає в тому, що у правовому переживанні існує, на думку Петражицького, уявлення про певних суб'єктів, які мають право вимагати виконання обов'язку. Натомість у моральному переживанні виступає тільки почуття обов'язку - це означає, що моральна емоція викликає обов'язок без одночасного переконання в праві іншого вимагати його виконання. Тобто головна відмінність між правом і мораллю в тому, що моральні імпульси мають суто імперативний характер, а право має імперативно-атрибутивний характер. Під "імперативністю" Петражицький розуміє індивідуально-особистісне усвідомлення обов'язку, під "атрибутивністю" - усвідомлення "свого права", яке виступає назовні, як вимога. Таким чином у правовому переживанні обов'язок і правомочність нерозривно пов'язані між собою. Правові емоції - це комплексне переживання, в якому поєднуються обов'язок і право вимоги. Відповідно правові переживання пов'язують двох осіб, з яких одна має право вимагати від другої виконання певного обов'язку. Результатом правового переживання є правова норма, яка виражає зв'язок, що з'єднує обов'язок і правомочність, і який знаходиться у правовому переживанні. Правова норма, як і правове переживання має імперативно-атрибутивний характер. І відповідно, за Петражицьким право це етичне переживання, емоції якого мають двохсторонній, імперативно-атрибутивний характер. Правові переживання повинні завжди супроводжуватися додатковим уявленням про право вимоги правомочної сторони, а також уявленням про саму правомочну сторону, тобто уявленням про суб'єкта правомочності. Петражицький писав: "Усвідомлення обов'язку іншого чи інших по відношенню до нас (усвідомлення нашого права) викликає своєрідне імпульсивне діяння; спонукає нас і заохочує до такої поведінки по відношенню до інших, яка відповідає змістові нашого права. В галузі моралі (в розумінні нашого поділу, тобто у значенні однобічного імперативного безпретензійного усвідомлення обов'язку) цей спосіб мотивування не існує, є з природи речей виключений".
На думку Петражицького право має, у порівнянні з мораллю, визначальне значення для життя суспільства. Правові переживання є основними ланками, що об'єднують суспільство, без них існування останнього є неможливим. Моральні переживання не вводять факторів стабільності і прогнозованості, що їх гарантує право. Проте, в ході розвитку суспільства межа між правом і мораллю постійно змінюється, оскільки існує тенденція до перетворення односторонніх обов'язків - моральних - у двохсторонні, тобто правові. Те, що ще вчора було моральним обов'язком, стає сьогодні правовим обов'язком. В цілому ж в суспільстві мораль доповнює право в тих ділянках, які не є врегульовані правовими нормами.