12 Предмет і специфіка прикладної політології

Утвердження на європейському континенті фашистських режимів змусило багатьох учених (П. Лазарсфельд, К. Ман-гейм, Г. Моргентау, Л. Страусе, 3. Фройд, Г. Маркузе) ви­їхати за океан, що надало нового імпульсу американській політичній науці, в т. ч. прикладним політичним дослі­дженням.

У СІЛА прикладні політичні дослідження активно під­тримували держава і приватний бізнес. Проголошена Ч. Мерріамом орієнтація на практичну корисність науко­вих досліджень у політичній сфері була глибоко обґрунтова­на і продемонстрована передусім Чиказькою школою полі­тології. Саме тут були розроблені перші програми емпіричних досліджень з використанням кількісних і експерименталь­них методів (вивчення орієнтацій виборців під час виборів мера Чикаго в 1923, демографічних характеристик основ­них груп населення, впливу на результати голосування ці­леспрямованої агітації та ін.). Представники цієї школи ви­ступали за точність емпіричних досліджень, обґрунтова­ність висновків при вивченні політичних проблем, започаткували психологічну і соціологічну інтерпретацію політики. Завдяки їм було обґрунтовано і використано у практичній діяльності метод інституціонального вимірю­вання, а також поведінковий методологічний підхід, який значно вплинув на розвиток західної політології.

Діяльність Чиказької школи була припинена напри­кінці 30-х років XX ст. у зв'язку з недовірою адміністрації університету до цінності емпіричних досліджень у галузі суспільних наук, що змусило провідних її представників покинути роботу або перейти в інші навчальні заклади. Од­нак започаткована ними традиція поширилась на дослі­дження міжнародних відносин, порівняльну політологію, вивчення груп інтересів, політичних партій, електораль­них процесів та громадської думки.

Значно зросла роль прикладних політологічних дослі­джень у роки Другої світової війни. Метою цих досліджень було з'ясування ставлення населення до ворогів і союзни­ків у війні, способів забезпечення високого рівня продук­тивності праці в сільському господарстві та промисловості в умовах скорочення чисельності робочої сили, найвигідні-шого розміщення облігацій тощо.

У повоєнний час прикладні дослідження розвивалися на базі організованої у 1947 р. при Мічиганському універ­ситеті літньої ніколи, в якій навчалося багато фахівців з європейських країн. Після створення у 1949 р. Міжнарод­ної асоціації політичних наук принципи і стандарти аме­риканської політичної науки активно почали використо-

Сутність, функції і структура прикладної політології 13

вувати європейські вчені. Особливого пожвавлення набули прикладні політичні дослідження в 60-ті роки XX ст. У 1985 р. уже було офіційно зареєстровано 2,5 тис. євро­пейських вчених, які займалися політичною наукою, в т. ч. й у сфері прикладної політології.

Провідні позиції у цьому процесі займали Американсь­кий національний комітет електоральних досліджень, Дослідницька комісія з суспільних наук (США), Міжуні-верситетський консорціум політичних і соціальних дослі­джень (СІЛА), Європейський консорціум політичних і со­ціальних досліджень, створений у 1970 р. на кошти фонду Форда, за сприяння якого було налагоджено випуск «Євро­пейського журналу політичних досліджень».

У 70-ті роки XX ст. політична наука та її важлива скла­дова прикладна політологія набули статусу загальновизна­них, організаційно оформлених самостійних дисциплін з розгалуженою системою освітніх та науково-дослідних за­кладів, наукову діяльність яких координує Міжнародна асоціація політичних наук.

У прикладній політології існує тісний взаємозв'язок між безпосереднім суб'єктом політичної дії (замовником) і політичним консультантом (виконавцем), завдання якого полягає у тому, щоб на основі аналізу складних ситуацій рекомендувати найнадійніші шляхи політичної діяльно­сті. Це є свідченням того, що прикладна політологія аку­мулює і продукує інструментальні знання, спрямовані на розв'язання конкретної проблеми в конкретній ситуації, на вироблення реалістичних, ефективних політичних рі­шень, забезпечення оптимальної діяльності суб'єкта полі­тики, кваліфіковане використання інтелекту у вирішенні суспільних проблем.

Важливим сутнісним чинником прикладної політоло­гії є прагматизм. Вивчення та вирішення конкретних колі­зій політичного життя зорієнтоване не на ідеальне, а на ре­альне спрямування зусиль державних інститутів, партій, рухів, груп інтересів та інших суб'єктів. Основним її пріо­ритетом є вплив на існуючу політику. Вона зосереджує свою увагу на політичних силах, які формують політику, безпосередньо відповідають за втілення певної політичної стратегії. У сфері інтересів прикладної політології перебу­вають партії, вибори, громадська думка, засоби масової ін­формації, суспільно-політичні об'єднання, а також полі­тичні цілі і наміри, політичний вплив, політичні конфлік­ти, різноманітні форми опозиційної діяльності тощо.