- •1. Підприємство як суб’єкт господарювання
- •1.2. Напрямки діяльності підприємств.
- •1.3. Правові основи функціонування підприємств.
- •1.4. Закон України „Про підприємства в Україні”. Господарський кодекс України.
- •1.5. Статут підприємства.
- •1.6. Колективний договір.
- •1.7. Класифікація підприємств.
- •2. Виробнича та загальна структура підприємства. Зовнішнє середовище господарювання.
- •2.3. Загальна структура підприємства.
- •2.4. Поняття організаційної структури та типи організаційних структур управління.
- •2.5. Вплив зовнішнього оточення на діяльність підприємств.
- •2.6. Мікро- та макросередовище та їхні чинники.
- •3. Виробнича програма та виробнича потужністі підприємства
- •3.2. Виробнича програма підприємства та порядок її розробки.
- •3.3. Основні показники плану виробництва продукції та методи їх визначення.
- •3.4. Ресурсне обґрунтування виробничої програми.
- •3.5. Виробнича потужність підприємства: різновиди та визначення.
- •4. Основні виробничі фонди підприємства
- •4.2. Класифікація, склад та структура основних фондів.
- •4.3. Облік та планування основних виробничих фондів.
- •4.4. Види зносу основних фондів та порядок нарахування амортизації згідно діючого законодавства.
- •4.5. Показники використання основних виробничих фондів.
- •4.6. Основні напрямки поліпшення використання основних виробничих фондів.
- •5. Обігові кошти підприємства
- •5.2. Джерела формування обігових коштів підприємства.
- •5.3. Кругообіг обігових коштів.
- •5.4. Нормування обігових коштів.
- •5.5. Показники ефективності використання обігових коштів.
- •6. Нематеріальні ресурси та активи підприємств
- •6.2. Об’єкти промислової та інтелектуальної власності та інші види нематеріальних ресурсів.
- •6.3. Поняття та охорона права власності в Україні.
- •6.4. Оцінка та строки зносу нематеріальних активів.
- •Розділ 7. Інноваційні процеси на промисловому підприємстві. Капітальне будівництво
- •7.2. Вплив інновацій на виробничий процес.
- •7.3. Технічний розвиток підприємства та науково-технічний прогрес.
- •7.4. Організаційний прогрес, його сутність та напрямки.
- •7.5. Планування капітального будівництва та його значення для розвитку підприємства.
- •8. Персонал підприємства
- •8.2. Визначення чисельності персоналу.
- •8.3. Кадрова політика підприємства та її сучасні напрямки.
- •8.4. Прогресивні методи відбору кадрів.
- •8.5. Нормування праці.
- •8.6. Продуктивність праці та резерви її підвищення.
- •9. Мотивація та оплата праці
- •9.2. Сутність заробітної платні.
- •9.3. Політика оплати праці на підприємстві та державна політика оплати праці.
- •9.4. Форми та системи оплати праці.
- •9.5. Тарифна та безтарифна системи оплати праці.
- •9.6. Оплата праці через участь у прибутку.
- •10. Собівартість промислової продукції
- •10.2. Методи визначення собівартості продукції.
- •10.3. Класифікація витрат за економічними елементами.
- •10.4. Класифікація витрат за калькуляційними статтями.
- •10.5. Зміст і методика обчислення кошторису виробництва.
- •10.6. Зарубіжний досвід визначення витрат виробництва.
- •10.7. Шляхи зниження витрат на виробництво продукції.
- •11. Фінансові результати діяльності підприємств
- •11.2. Дохід підприємства.
- •11.3. Прибуток та його використання.
- •11.4. Структура балансу підприємства.
- •11.5. Рентабельність та її різновиди.
- •11.6. Фактори, що впливають на підвищення рівня рентабельності.
- •11.7. Оцінка та діагностика фінансового стану підприємства.
- •12. Якість продукції
- •12.2. Методи забезпечення та оцінки якості продукції.
- •12.3. Стандартизація продукції.
- •12.4. Державний нагляд за якістю продукції.
- •12.5. Внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
- •13. Економічна та соціальна ефективність виробництва
- •13.2. Види ефективності виробництва.
- •13.3. Критерії і система показників ефективності виробництва.
- •13.4. Методи визначення ефективності нової техніки.
- •13.5. Оцінка соціальної ефективності виробництва.
- •14. Концентрація виробництва та розміри підприємства
- •14.2. Економічне значення концентрації виробництва.
- •14.3. Визначення оптимальних розмірів виробництва.
- •14.4. Показники рівня концентрації виробництва.
- •15. Спеціалізація та кооперування виробництва
- •15.2. Уніфікація продукції.
- •15.3. Планування рівнів стандартизації та уніфікації.
- •15.4. Кооперування виробництва.
- •15.5. Економічна ефективність спеціалізації.
7.3. Технічний розвиток підприємства та науково-технічний прогрес.
Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого — її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва.
Об'єктивність такої оцінки можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем на інших споріднених підприємствах. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні котрої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме.
Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть бути зв'язані з вирішенням проблем:
• кардинального підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому й вітчизняному ринках;
• розробки й широкого впровадження ресурсозберігаючих (передовсім енергозберігаючих) технологій;
• скорочення до максимально можливого рівня затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;
• здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища тощо.
Сутнісно-змістова характеристика НТП і НТР. Потенційні можливості розвитку та ефективності виробництва визначаються передовсім науково-технічним прогресом, його темпами і соціально-економічними результатами. Що цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, котрі є першоджерелами розвитку продуктивних сил, то успішніше вирішуються пріоритетні (щодо виробничих) соціальні завдання життєдіяльності суспільства.
7.4. Організаційний прогрес, його сутність та напрямки.
Поняття, напрямні та об'єкти. Різні напрями НТП породжують конкретні економічні й соціальні наслідки, глибина та ефективність яких багато в чому залежать від міри досконалості організації виробництва і праці, усієї системи господарювання. З огляду на це високий рівень організації діяльності людей, що для досягнення своїх цілей спираються передовсім на потужний науково-технічний потенціал, набуває за сучасних умов особливо важливого значення. Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою. Організаційному прогресу властиві певні особливості, що відрізняють його від науково-технічного прогресу.
По-перше, НТП є безпосереднім і головним чинником зростання продуктивності (ефективності) виробництва, а організаційний прогрес забезпечує реалізацію створюваних НТП потенційних можливостей інтенсифікації виробничо-трудових процесів.
По-друге, створення і впровадження нової техніки й технології, застосування нових конструкційних матеріалів та освоєння нових виробів приводять до зниження трудомісткості їхнього виготовлення, а вдосконалення організації виробництва і праці дає змогу зменшити втрати робочого часу і простої устаткування.
По-третє, практичну реалізацію окремих напрямків НТП постійно зв'язано з великими затратами суспільної праці, матеріальних і фінансових ресурсів; здійснення ж заходів організаційного характеру в багатьох випадках не потребує нових витрат (у крайньому разі — незначних додаткових ресурсів).
Розвиток і поглиблення названих тенденцій у галузі організації виробничо-трудових процесів та функціонування господарського механізму необхідно вважати сучасними завданнями прискорення організаційного прогресу. При цьому пріоритетними мають бути заходи щодо раціоналізації організаційно-господарського управління і дальшого взаємоузгодженого розвитку суспільних форм організації виробництва. Тільки комплекс заходів такого спрямування може забезпечити реалізацію наявних резервів прискорення й підвищення ефективності організаційного прогресу.