13.3. Критерії і система показників ефективності виробництва.

Економічна ефективність характеризує якість економічного росту. Залежно від підходів до підвищення ефективності можна виділяють певні критерії, які дозволяють співставити ефективність і витратності різними способами. Так, до основних критеріїв можна віднести:

• мінімізацію витрат;

• адекватність обраних критеріїв порівняння варіантів;

• врахування середовища функціонування підприємства;

• відповідність заходів основним економічним, законодавчим, технологічним законам.

Якісна оцінка ефективності передбачає також визначення і класифікацію основних показників та чинників її зростання. Останні доцільно поділити на групи:

1) види витрат і ресурсів;

2) напрями розвитку та вдосконалення виробництва;

3) місце реалізації в системі управління виробництвом.

Показники ефективності поділяють на конкретні і узагальнюючі. Конкретні показники економічної ефективності характеризують окремі сторони економічного виробничого або комерційного процесу.Узагальнюючі показники економічної ефективності характеризують результативність діяльності всієї економічної системи в цілому.

Ефективність функціонування виробництва може бути оцінена по відношенню до витрат трудових, фінансових і матеріальних ресурсів. До важливих показників, що характеризують якість економічного росту можна віднести:

13.4. Методи визначення ефективності нової техніки.

До групи технічних нововведень, стосовно яких визначається й оцінюється економічна ефективність, належать створення, виробництво та використання нових або модернізація існуючих засобів праці, предметів праці і споживання, технологічних процесів.

Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень служить економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період.

Залежно від кола вирішуваних завдань величину економічного ефекту можна і треба обчислювати в одній із двох форм — загальний ефект за умов використання нововведень і ефект, одержуваний окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень.

Для обох форми економічний ефект Ет визначаються як різниця між результатами (РТ) і витратами (ВТ) на їх досягнення за певний розрахунковий період Т, тобто

Ет = РТ – ВТ

Розрахункові показники нової техніки — показники діяльності об'єкта, що відображають результати реалізації заходів щодо нової техніки (приріст прибутку, зниження собівартості чи продукції робіт, послуг, ріст продуктивності праці й ін.).

Приріст прибутку від виробництва нової продукції dП2 обчислюється по формулі:

∆П2 = (Ц2-С2)*А2 - (Ц1-С1)*А2

де Ц2 і Ц1 — ціна відповідно одиниці нової продукції в планованому році й одиниці замінної продукції в році, що передує впровадженню нової техніки, г. о.;

С2 і С1 — собівартість відповідно одиниці нової продукції і замінної;

А2 — річний обсяг виробництва нової продукції, натуральні одиниці.

Зниження собівартості (приріст прибутку) від упровадження нової технології, механізації й автоматизації праці, використання нової продукції в споживача ?С2 можна визначити по формулі:

∆С2= ( С1-С2)*А2

де С1 і С2 — собівартість виробництва одиниці продукції в планованому році і році, що передує впровадженню нової техніки, карбованці.

Зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу (умовне вивільнення працюючих) на ділянках, де впроваджується нова техніка, ∆Ч2 розраховується по формулі:

∆Ч2= ( Т1-Т2)*А2

чи

∆Ч2= (Ц1*А2)\В1 - (Ц2-А2)\В2

де Т1 і Т2 — трудомісткість одиниці продукції в натуральному чи вартісному вираженні відповідно до впровадження нової техніки і після;

В1 і В2 — продуктивність праці до впровадження нової техніки і після її впровадження;

Ц1 і Ц2 — ціна одиниці замінної і нової продукції.

Зниження матеріальних витрат у результаті впровадження нової техніки ∆М2 установлюють по формулі:

∆М2= (М1-М2)*А2

де М1 і М2 — матеріальні витрати на одиницю продукції в періоді, що передує впровадженню нової техніки, і в планованому.

Економію капітальних вкладень можна визначити по вираженню:

∆К = [К1 * B2/B1 - K2]* A2

де К1 і К2 — питомі капітальні вкладення відповідно в базову і нову техніку;

В1 і В2 — річні обсяги продукції (робіт, послуг), вироблені цими видами техніки;

А2 — річний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у варіанті нової техніки.

Строк окупності капітальних вкладень, планованих на впровадження нової техніки, Т і додаткових капітальних вкладень Тд, обчислюється відношенням

Т=К/∆П,

де К — загальні і додаткові капітальні вкладення в нову техніку;

∆П — прибуток від реалізації річного обсягу нової техніки на планований рік її виробництва.