Байкальська, Східносаянська гірськоскладчасті області та Єнісейський кряж
Ці області є типовими районами розвитку геосинклінальних утворень, що сформувались в байкальську епоху складчастості. Вони є південним оточенням Сибірської древньої платформи.
Геологічна будова.
В Байкальській гірськоскладчастій області широко розповсюджені метаморфізовані і дислоковані осадові і вулканогенні товщі верхнього архею, протерозою і нижнього палеозою, пронизані різноманітними за складом інтрузіями. Переважають виходи древнього кристалічного фундаменту (Байкальська глиба та ін.). Місцями спостерігаються мезозойські осадові, вулканогенні і інтрузивні утворення. Крупні западини байкальського типу виповнені товщею рихлих кайнозойських відкладів.
В межах Східносаянської області до байкальської епохи складчастості відноситься північно-східна частина, яка прилягає з південного заходу до Сибірської платформи. Цю частину складають в різній ступіні метаморфізовані докембрійські породи. Найдревніші з них – різні гнейси, амфіболіти (архей і нижній протерозой) складають Канську, Арзибейську, Бірюсинську, Гарганську, Шарижалгайську глиби – останці фундаменту Сибірської платформи. Центральний Дербінський антиклінорій складений більш молодими (дорифейськими, можливо, частково і рифейськими породами) різноманітними сланцями, амфіболітами, мармурами. В незначних за площею прогинах розвинуті теригенно-карбонатні кембрійські утворення (Манський прогин). Значну роль в будові цієї частини Східних Саян, відділеної Головним Саянським розломом, відіграють різновікові гранітоїдні інтрузії.
Корисні копалини.
З цими областями пов’язаний масовий розвиток родовищ мідистих пісковиків (Удоканське родовище Забайкалля), прояви гідротермальних родовищ руд золота, міді (Забайкалля), свинцю, олова і вольфраму (Прибайкалля). З архейськими комплексами пов’язані родовища руд заліза (Чарське родовище Забайкалля), з верхньопротерозойськими залізистих кварцитів (Байкальське родовище), з осадовими породами палеозою – промислові поклади кам’яного та бурого вугілля (Забайкалля).
В Східних Саянах відомі родовища залізних, титанових, алюмінієвих, свинцево-цинкових руд, в Єнісейському кряжі – золота.
Байкаліди Австралії
Складчаста система Аделаїда знаходиться в південній частині Австралійського континенту і витягнута в меридіональному напрямку.
На даній території поширені метаморфізовані вулканогенно-осадові утворення нижнього протерозою, теригенні глинисто-карбонатні відклади верхнього протерозою та палеозою.
У цих відкладах відомі горизонти фосфоритів, гіпсів, кам’яної солі, родовища марганцевих та поліметалічних руд.
Патагонська платформа
З південного заходу і півдня Південноамериканська платформа облямована Патагонською платформою.
Геологічна будова.
Фундамент платформи байкальського віку, розбитий на великі блоки. Південна частина Патагонської платформи активізована. На границі з Андами виділяється епіплатформова орогенічна область Сьєрра-Пампи, що представляє великий розбитий на блоки піднятий масив, де на поверхню місцями виходять відклади архейського і верхньопротерозойського фундаменту.
Платформовий чохол відрізняється перевагою континентальних відкладів, у тому числі льодовикових (пермо-карбон). Серед морських осадів найбільш широко розповсюджені теригенні. У ранній крейді відзначається активний прояв базальтового вулканізму.
Рисунок 4.3 – Схема тектонічної будови Патагонської платформи
1 – Північнопатагонський масив
2 – Південнопатагонський масив
Основними структурними елементами Патагонської платформи є великі горстові масиви фундаменту, у яких на поверхню місцями виходять кристалічні породи докембрію і слабо метаморфізовані відклади верхнього протерозою і низів палеозою. Масиви частково перекриті мезо-кайнозойськими породами і розділені западинами, місцями грабеноподібними.
Північним оточенням Патагонської платформи є великий масив Сьерра-Пампа, утворений системою піднятих на висоту до 6000 м блоків верхньопротерозойського фундаменту, перекритих у певній мірі чохлом палеозойських і вулканогенно-осадових тріасових порід. Південніше виділяються ще два древніх докембрійських масиви подібної будови — Північнопатагонський і Південнопатагонський (Десеадо), що лише частково виходять на поверхню, а здебільшого перекриті осадовим чохлом і, очевидно, продовжуються в південно-східному напрямку в Атлантичному океані. Південнопатагонський масив опущений на 800 м глибше Північнопатагонського. Між масивами Сьерра-Пампа і Північнопатагонським закладені глибокі мезо-кайнозойські западини Мендоса, Неукен і западина Ріо-Негро. Чубутська западина розділяє Північнопатагонський і Південнопатагонський масиви. На південь від останнього виділяється Магеланова западина. Усі западини в основному орієнтовані в південно-східному напрямку. Вони ускладнені в прибортових частинах, що межують з піднятими масивами, зонами локальних піднять прирозломного типу. Ці структури, складені мезо-кайнозойськими шарами, звичайно асиметричні і розбиті на блоки підкидами і скидами. З наближенням до Анд локальні підняття мезо-кайнозойського чохла стають більш крутими і порушеними.
Корисні копалини.
В межах западин відкриті родовища нафти і газу. В межах масивів руди вольфраму, олова, золота, міді.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
Охарактеризуйте основні особливості складу і будови стратиграфічних комплексів порід.
Назвіть основні структурні елементи всіх областей байкальської складчастості.
Дайте порівняльну характеристику Тімано-Печорської плити та Байкальської гірськоскладчастої області.
Наведіть основні етапи в історії геологічного розвитку областей.
5. Назвіть основні корисні копалини областей.