Лекція 5 геологічна будова областей каледонської складчастості

Класичні каледоніди – каледонські структури Британських островів та Скандинавії, Північної та Східної Гренландії. Типові каледоніди розвинуті в Центральному Казахстані і Північному Тянь-Шані, Саянах, в Південно-Східному Китаї, в Північній Америці.

Гірськоскладчасті області Центрального Казахстану і Північного Тянь-Шаню

Каледонська область Центрального Казахстану у вигляді великої дуги випуклістю на захід простягається від Китаю і Монголії на північний захід з поворотом на схід. З усіх сторін ця область обмежена герцинідами Туранської, Західносибірської плит та Східного Казахстану і лише на півдні вона межує з каледонідами Північного Тянь-Шаню (рис. 5.1).

Геологічна будова.

Найбільш давні породи відомі в ядрах крупних антикліноріїв і представлені кристалічними сланцями і гнейсами архейського віку. В центральних районах системи вендські відклади – теригенні, кембро-ордовицькі – кременисто-карбонатні, пізньоордовицькі – теригенні грубозернисті, рідше вулканогенні. Девон представлений в основному наземними кислими і основними вулканітами. Нижньопалеозойські і більш древні товщі сильно дислоковані. Гранітоїди розповсюджені переважно в антикліноріях. Пізньодевонські, кам’яновугільні і пермські відклади з покладами пісковиків, вапняків, конгломератів, аргілітів, солей, залізних руд, вугілля залягають полого і виконують накладені западини і мульди (рис. 5.2).

Рисунок 5.1 – Тектонічна схема Центральноказахстанської гірськоскладчастої області

Рисунок 5.2 – Схематичний геологічний розріз частини Центральноказахстанської гірськоскладчастої області

Тектонічна будова Центрального Казахстану визначається поєднанням великих антикліноріїв і накладених міжгірських западин. В межах останніх виділяють два структурних поверхи: каледонський фундамент та осадовий чохол, який розпочинається з осадків верхнього палеозою. Серед антикліноріїв найбільш крупними є Кокчетавський, Улутауський, Єрементауський, Чу-Ілійський та Заілійський.

Велике значення в тектонічній будові Центральноказахстанської області мають міжгірські западини - Тенізька, Джезказганська, Карагандинська, Ілійська та Ісиккульська.

Історія геологічного розвитку.

В докембрійську епоху Центральний Казахстан входив у загальну геосинклінальну Урало-Монгольську систему. В археї і протерозої це була єдина евгеосинклінальна зона. Після байкальської складчастості пройшла диференціація області, після чого визначились міогеосинклінальні та евгеосинклінальні зони. В кінці силуру проявилась пізньокаледонська фаза складчастості, яка привела до замикання геосинклінального режиму в межах Центральноказахстанської області. В пізньому палеозої ця область зазнала інтенсивних глибових рухів, які відображають тектонічну активність суміжних геосинкліналей. В цей період пройшло закладання ряду міжгірських западин (Тенізької, Джезказганської та ін.). Мезозойський етап розвитку характеризувався переважанням висхідних рухів, в зв’язку з чим відклади тріасу практично відсутні, а осади юри і крейди формувались тільки в міжгірських западинах. В кайнозої тенденція до підняття збереглась і особливо посилилась на початку неогенового періоду, коли утворились молоді накладені западини.

Корисні копалини.

Центральний Казахстан багатий на рудні корисні копалини. Із горючих копалин відомі лише кам’яне вугілля (Тенізька, Джезказганська, Карагандинська западини). Тут вугілля пов’язане із кам’яновугільними та нижньоюрськими відкладами.

Залізні руди широко розвинуті в Центральному Казахстані. Їх родовища відомі в передгір’ях Улутау.

Марганцеві руди розробляються в Джезказганській западині, мідь - в південно-західних відрогах Улутау, поліметалами багаті Улутауські хребти, а родовища графіту відкрито в Кокчетавському антиклінорії.

У Північному Тянь-Шані відомі родовища ртуті, вольфраму, поліметалічних руд.