56

∙Дизуричні розлади – полакіурія, болі при сечовипусканні, імперативні поклики. Частіше виникають при локалізації каменя у нижньому відділі сечоводу, що є достатньо частою картиною.

∙Диспептичні розлади – нудота, блювота, що залежить від спільної іннервації сечових шляхів та кишечнику.

∙Зміни у сечі – перш за все макрогематурія.

Тупі болі при СКХ виникають частіше при великих каменях, що не мають тенденцію до просування, або таких, що фіксовані у сечових шляхах та не спричиняють значної обструкції. У такому разі ці болі незначні, періодичні, локалізуються у попереку, як правило не мають певної ірадіації.

2.Каменевиділення – патогномонічна ознака СКХ. Як правило, супроводжується больовим синдромом за типом ниркової кольки.

3.Зміни у сечі – типовими є гематурія, рідше протеїнурія та лейкоцитурія. Мікрогематурія зустрічається у 80-90% хворих з СКХ.

Зовсім інша клінічна картина спостерігається при локалізації каменя у сечовому міхурі, що можливо тільки за наявності вираженого порушення відтоку сечі. У таких хворих на перший план виступають виражені дизуричні розлади, прояви сечової інфекції. Типовоми скаргами у цих випадках є полакіурія, що підсилюється при активних рухах вдень; болі при сечовипусканні та поза ним, переривання струменя сечі, зміни у сечі (макрогематурія, піурія). Більшість хворих відзначають послаблення симптоматики при мінімально активному режимі дня.

Як вже вказувалось, камені сечового міхура є виключно вторинною патологією внаслідок нейрогенних чи анатомічних порушень сечовипускання, досить часто у основі їх виникнення лежать сторонні предмети – катетери, випадково упущені у міхур, шовний матеріал при порушенні правил ушивання стінки сечового міхура (особливо цим страждають гінекологи). Були випадки сторонніх тіл у сечовому міхурі (свічки, ручки тощо) як побічні ефекти активної маструбації у жінок.

ДІАГНОСТИКА

Основними методами діагностики СКХ, що дозволяють визначити локалізацію конкременту, є рентгенологічні та УЗД.

57

З рентгенологічних методів широко використовуються оглядова та внутрішньовенна урограма. При виявлені тіні, підозрілої на конкремент, необхідно проводити її оцінку по наступним параметрам:

1.Локалізація. Типовими місцями розсташування конкрементів є ниркова миска та нижня третина сечоводу, враховуючи, що самі вузькі місця останнього – мисковосечовідний сегмент, перехрещення сечоводу зі здухвинними судинами та сечоводноміхурний сегмент, де частіше усього і спиняються камінці.

Проекція ниркової миски знаходиться на рівні Л1-Л2 зправа та Т12-Л1 зліва, не далі ніж на 5 см від краю хребців. Проекція сечоводу – приблизно по краю поперечних паростків поперекових хребців; сечового міхура – одразу над лонним з’єднанням. Відповідно, тіні, що за іншими параметрами відповідають каменям сечової системи, але локалізуються поза цими ділянками, бути такими, як правило, не можуть.

2.Тінь конкременту сечових шляхів, як правило, чітка, гомогенна, хоча її інтенсивність може бути різною та залежить від вмісту Са та Р. Найбільш інтенсивну тінь мають карбонати, фосфати та оксалати. Урати часто не визначаються на рентгенограмах – є рентгеннеконтрастними як і органічні камені (цистинові, білкові тощо.) – усього до 20% каменів.

Необхідно пам’ятати, що існують так звані хибні камені сечової системи, що можуть бути обумовлені сторонніми тілами кишечнику (кісточки фруктів, курячі кістки тощо), різними кальцинатами (у лімфатичних вузлах, папіломах шкіри, туберкульозних ураженнях), каменями жовчного міхура та кишечнику тощо. Іноді важко діференціювати також камені нижнього відділу сечоводу та флеболіти – кальцинати на клапанах великих вен таза.

Крім власне локалізації конкременту, внутрішньовенна урографія дозволяє скласти уявлення про анатомічні особливості та функцію верхніх сечових шляхів – наявність їх розширення, присутність іншої патології, яка може бути причиною утворення каменя. Крім того, це дослідження дає можливість оцінити ступень обструкції та відповідно визначати тактику лікування.

УЗД дозволяє визначати конкременти діаметром від 5 мм, що локалізуються у нирці, сечовому міхурі та кількох сантиметрах початкового та кінцевого відділів сечоводів.

Таким чином, за допомогою внутрішньовенної рентгенограми та УЗД неможливо виявити рентгеннегативні камені у більшій частини сечоводу. У таких випадках, а також за відсутності функції нирки (її блокуванні каменем) для підтвердження діагнозу та встановлення локалізації каменя проводять висхідну уретеропієлографію. При цьому