поведінка, вчинки, реакції людини (мотиви, що викликають учинки, не враховувалися).
На IV етапі психологія постає як наука, що вивчає об’єктивні закономірності, прояви і механізми психіки.
Історія психології як самостійної експериментальної науки починається в 1879 році із заснуванням німецьким психологом Вільгельмом Вундтом у Лейпцизі першої у світі експериментальної психологічної лабораторії. Незабаром, у 1885 році, В.М. Бехтерев організував подібну лабораторію в Росії. Для існування психології як самостійної науки вирішальне значення мало створення наукових методів для експериментального дослідження психіки людини. На сьогоднішній день психологія володіє досить широким арсеналом методів, які використовуються для дослідження психіки. Ці дослідження дозволили зробити важливі відкриття в психології, які знайшли своє тлумачення в різноманітних сучасних теоріях психіки.
Методи вивчення психіки дуже різноманітні, як і сама реальність, що через них вивчається. Зокрема, в психології використовуються такі методи, як діагностичні, і методи впливу. До основних діагностичних методів вивчення психіки людини належать спостереження та експеримент. Зупинимося більш детально і на характеристиці допоміжних методів, зокрема й тестів. Крім діагностичних, у психології розрізняють організаційні, математичні та інтерпретаційні методи. Є інші спроби наведення класифікації методів.
Різноманітність досліджень у психології породжує надзвичайну різноманітність концепцій, основних напрямів психологічної науки, їх вивчення дозволяє зрозуміти, як відбувався процес формування концептуального апарату психології, а головне, зрозуміти свою психіку, щоб мати можливість управляти нею.
4. Сутність психіки в сучасній психології
Етимологічно слово “психіка” (від грец. – душа) має подвійне значення. Одне значення має смислове навантаження суті якої-небудь речі. Психіка – це суть, де різноманіття природи збирається до своєї єдності, це віртуальне стиснення природи, це віддзеркалення об’єктивного світу в його зв’язках і відносинах.
Психічне відображення не є дзеркальним, механічно пасивним копіюванням світу (як дзеркало або фотоапарат), воно пов’язане з пошуком, вибором. У психічному віддзеркаленні інформація, що надходить, піддається специфічній обробці, тобто психічне відображення – це активне відображення світу у зв’язку з якоюсь необхідністю, з потребами, це суб’єктивне вибіркове відображення об’єктивного сві-
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
21
ту, оскільки належить завжди суб’єктові, поза суб’єктом не існує, залежить від суб’єктивних особливостей. Психіка – це “суб’єктивний образ об’єктивного світу”.
Психічні явища співвідносяться не з окремим нейрофізіологічним процесом, а з організованими сукупностями таких процесів, тобто психіка – це системна якість мозку, що реалізується через багаторівневі функціональні системи мозку, які формуються в людини у процесі життя, і оволодіння нею формами діяльності і досвіду людства, що історично склалися, через власну активну діяльність. Таким чином, специфічно людські якості (свідомість, мова, праця та ін.), людська психіка формуються в людини тільки прижиттєво, в процесі засвоєння нею культури, створеної попередніми поколіннями.
Таким чином, психіка людини включає щонайменше три складові: 1) зовнішній світ, природу; 2) її відображення як повноцінну діяльність мозку, як результат взаємодії з людьми; 3) активну передачу новим поколінням людської культури, людських здібностей.
Психічне відображення характеризується рядом особливостей:
·воно дає можливість правильно відображати навколишню дійсність, причому правильність віддзеркалення підтверджується практикою;
·сам психічний образ формується в процесі активної діяльності людини;
·психічне відображення постійно заглиблюється й удосконалюється;
·психічне відображення забезпечує доцільність поведінки та діяльності;
·психічне відображення зумовлюється індивідуальністю людини;
·психічне відображення має випереджаючий характер.
Ці особливості виникають, проявляються в процесі розвитку психіки, в якому виділяють ряд стадій, що характеризуються якісними змінами, появою нових можливостей психічного відображення дійсності.
5. Розвиток психіки
На стадії елементарної чутливості тварина реагує тільки на окре-
мі властивості предметів зовнішнього світу, її поводження визначається вродженими інстинктами (харчування, самозбереження, розмноження та ін.). На стадії предметного сприйняття відображення дійсності здійснюється у вигляді цілісних образів предметів і тварина здатна навчатися, з’являються індивідуально придбані навички поводження.
III стадія інтелекту характеризується здатністю тварини відображати міжпредметні зв’язки, відбивати ситуацію в цілому, у результаті тварина здатна обходити перешкоди, знаходити нові способи вирішення
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
22
двофазних задач, що вимагають попередніх підготовчих дій для свого розв’язання. Інтелектуальне поводження тварин не виходить за рамки біологічної потреби, діє тільки в межах наочної ситуації.
Психіка людини – це якісно більш високий рівень розвитку психіки порівняно з психікою тварин(homo sapiens – людина розумна). Свідомість, розум людини розвивалися в процесі трудової діяльності, що виникає внаслідок необхідності здійснення спільних дій для добування їжі при різкій зміні умов життя первісної людини. Для забезпечення вимог такої активності людини її психіка повинна мати значно більші можливості. І хоча видові біолого-морфологічні особливості людини стійкі вже протягом40 тисячоріч, розвиток психіки людини відбувається в процесі трудової діяльності. Людина первісного суспільства мала дуже примітивну психіку, яка відрізнялася вже й на тому рівні від психіки тварин. Примітивність її пов’язана із відсутністю того історичного досвіду, яким володіє сучасне людство. Примітивність психіки може бути характерною і для сучасної людини, якщо вона не має можливості за певних об’єктивних обставин оволодівати в -на вчанні цим надзвичайно могутнім досвідом. Якщо ж людина хоча б частково засвоїла основи культури, то її потенціал значно зростає, а її психічні можливості дозволяють вирішувати проблеми життя і бути успішною. Таким чином, матеріальна, духовна культура людства – це об’єктивна форма втілення досягнень психічного розвитку людства. Завдання навчання, виховання полягають у тому, щоб забезпечити формування свідомості як утворення, яке виникає завдяки опосередкованості психіки людини суспільно-історичним досвідом, що дозволяє забезпечити відповідність психіки умовам життєдіяльності людини.
У процесі історичного розвитку суспільства людина змінює способи і прийоми своєї поведінки, трансформує природні задатки і функції у вищі психічні функції – специфічно людські, історично обумовлені форми пам’яті, мислення, сприйняття (логічна пам’ять, абстрактнологічне мислення), опосередковані застосуванням допоміжних засобів, мовних знаків, створених у процесі історичного розвитку. Єдність, вищих психічних функцій утворюють свідомість людини.
6. Психічні явища та їх класифікація
Психіка складна і різноманітна за своїми проявами. Зазвичай виділяють три великі групи психічних явищ, а саме: 1) психічні процеси, 2) психічні стани, 3) психічні властивості.
Психічні процеси – це динамічне віддзеркалення дійсності в різних формах психічних явищ.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
23
Психічний процес – це перебіг психічного явища, який має початок, розвиток і кінець, що виявляється у вигляді реакції. При цьому потрібно мати на увазі, що кінець психічного процесу тісно пов’язаний з початком нового процесу. Звідси безперервність психічної діяльності в стані неспання або так званого пильнування людини.
Психічні процеси викликаються як зовнішніми діями, так і розхитаністю, неврівноваженістю нервової системи, що залежить від внутрішнього стану організму. Всі психічні процеси поділяються на пізнавальні – до них належать відчуття і сприйняття, уявлення і пам’ять, мислення і уява; емоційні – активні і пасивні переживання; вольові – рішення, виконання, вольове зусилля тощо. Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки та діяльності людини. У складній психічній діяльності різні процеси пов’язані і становлять єдиний потік свідомості, що забезпечує адекватне віддзеркалення дійсності та здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси відбуваються з різною швидкістю та інтенсивністю залежно від особливостей зовнішніх дій і станів особи.
Під психічним станом слід мати на увазі таку різновидність психічних явищ, яка визначається відносно стійким рівнем психічної діяльності, який виявляється в підвищеній або зниженій активності особи.
Найбільш вивченими є: 1) загальний психічний стан організованості, змобілізованості, наприклад, увага, що виявляється на рівні активної зосередженості або неуважності; 2) емоційні стани, або настрої (життєрадісні, захоплені, сумні, гнівні, дратівливі та ін.). Останнім часом розрізняють ще 3) мотиваційні і 4) вольові стани. Цікаві дослідження в сучасній психології є ще про особливі, творчі стани особистості, які називають натхненням.
Вищими і стійкими регуляторами психічної діяльності є психічні властивості особистості. Під психічними властивостями людини слід мати на увазі стійкі утворення, що забезпечують певний якісно-кіль- кісний рівень діяльності та поведінки, типовий для даної людини. Кожна окрема психічна властивість формується поступово в процесі віддзеркалення, відображення, перетворення людиною, певною особою світу, закріплюється в практиці і є результатом практичної діяльності, яка висуває відповідні вимоги стосовно людини.
Властивості особистості різноманітні, їх потрібно класифікувати відповідно до упорядкування психічних процесів, на основі яких вони формуються. А значить, можна виділити властивості інтелектуальні, або пізнавальні, вольові та емоційні, мотиваційні щодо діяльності людини.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
24