I.Буттєва свідомість (свідомість для буття), що містить у собі:
1)біодинамічні властивості рухів, досвід дій; 2) почуттєві образи.
На буттєвому рівні свідомості вирішуються дуже складні задачі, оскільки для ефективної в тій чи іншій ситуації поведінки необхідна актуалізація потрібного в даний момент способу дії, який повинен вписатися в образ світу. Світ ідей, житейських понять і наукових знань співвідноситься із значеннями рефлексивної свідомості. Світ людських цінностей, переживань, емоцій співвідноситься зі смислом рефлексивної свідомості.
II. Рефлексивна свідомість (свідомість для свідомості), що містить у собі: 1) значення; 2) сенс, або смисл. Об’єктом рефлексії можуть бути: відображення світу, мислення про нього, способи регуляції людиною своєї поведінки, самі процеси рефлексії, особиста свідомість.
Світ виробничої, предметно-практичної діяльності, відображений у значеннях свідомості, співвідноситься з біодинамічною тканиною рухів і дій (буттєва свідомість). Світ уявлень, культурних символів і знаків співвідноситься з чуттєвою сферою (буттєва свідомість).
Значення – зміст суспільної свідомості, засвоюваний людиною. Це можуть бути операційні значення, предметні, вербальні значення, життєві та наукові значення – поняття.
Зміст – суб’єктивне розуміння і відношення до ситуації, інформації. Нерозуміння пов’язане з труднощами осмислення значень. Процеси взаємної трансформації значень (осмислення значень) є засобом діалогу та взаєморозуміння.
Епіцентром свідомості є свідомість власного “Я”.
3. Поняття самосвідомості в психології
Важливим якісним утворенням свідомості в структурі психіки людини є самосвідомість. Якщо самосвідомість слабо розвинена, то свідомість погано функціонує і є недосконалою, що призводить до неадекватності поведінки, до проблем у житті і незадоволеності людини своїм життям. Тому потрібно удосконалювати самосвідомість людини, щоб вона забезпечувала управляння людині власною свідомістю і діяльністю.
У соціальній психології виділяють три сфери, в яких здійснюються становлення, формування особистості: діяльність, спілкування, самосвідомість. У ході соціалізації розширюються і поглиблюються зв’язки спілкування людини з людиною, групами, суспільством у цілому, відбувається становлення в людині образу її “Я”.
Образ “Я” (уявлення про себе) не виникає в людини відразу, а складається поступово, протягом її життя, під впливом численних
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
46
соціальних впливів і містить чотири компоненти(за В.С. Мерліном):
1)свідомість про відмінності себе від іншого світу; 2) свідомість “Я” як активного суб’єкта діяльності; 3) свідомість своїх психічних властивостей, емоційні самооцінки; 4) моральну самооцінку, самоповагу, що формується на основі нагромадженого досвіду спілкування та діяльності.
Критерії самосвідомості: 1) виділення себе із середовища, усвідомлення себе як суб’єкта, незалежного від середовища (фізичного середовища, соціального середовища); 2) усвідомлення своєї активності – “Я керую собою”; 3) усвідомлення себе через іншого (“Те, що я бачу в інших, це може бути і моя якість”); 4) моральна оцінка, наявність рефлексії – усвідомлення свого внутрішнього досвіду.
Уструктурі самосвідомості можна виділити: 1) усвідомлення близьких і віддалених цілей, мотивів свого “Я” (“Я як діючий суб’єкт”);
2)усвідомлення своїх реальних і бажаних якостей (“Реальне Я” і “Ідеальне Я”); 3) пізнавальні, когнітивні уявлення про себе (“Я об’єкт, що спостерігається іншими”); 4) емоційне, почуттєве уявлення про себе.
Уцілому можна виділити три складові свідомості людини: 1) ставлення до себе; 2) ставлення до інших людей; 3) бажане ставлення інших людей до себе.
Ставлення до інших людей буває якісно різним: 1) ставлення до себе як самоцінності впливає на ставлення до інших людей(“Якщо мені допомагають, то вони – добрі люди”); 2) групоцентричний рівень відносин (“Якщо інша людина належить до моєї групи, вона – краща від чужих”); 3) просоціальний рівень (“Інша людина – це самоцінність, поважай і прийми іншу людину такою, якою вона є”; 4) естохолічний рівень – рівень результатів (“Кожна людина знаходиться у визначеному співвідношенні з духовним світом, з Богом. Милосердя, совість, духовність – головне у ставленні до іншої людини”).
Отже, самосвідомість містить у собі: 1) самопізнання (інтелектуальний аспект пізнання себе); 2) самовідношення (емоційне ставлення до самого себе).
4. Рівні свідомості
В.М. Бехтерєв, постулюючи відбиваючу сутність свідомості, вводить поняття її рівнів (безсвідомий, підсвідомий, свідомий). Але це досить вільна інтерпретація того, що насправді містить у собі психіка людини, що вона собою являє, тому що в психіці людини наявні всі попередні якості психіки, які впливають на свідомість, належать до так званого несвідомого.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
47
У зоні ясної свідомості знаходить своє відображення невелика частина сигналів, які одночасно приходять із зовнішнього і внутрішнього середовищ організму. Сигнали, що потрапили в зону ясної свідомості, використовуються людиною для усвідомленого управління своєю поведінкою. Інші сигнали також використовуються організмом для регулювання деяких процесів, але на підсвідомому рівні. Це безперервне передавання управління, що забезпечує людині можливість вирішувати всі нові проблеми, спирається на гармонічну взаємодію свідомості і підсвідомості.
Більшість процесів, що відбуваються у внутрішньому світі людини, нею не усвідомлюються, але в принципі кожний із процесів може стати усвідомленим. Для цього потрібно виразити його словами – вербалізувати. Виділяють: 1) підсвідоме – ті психічні процеси, які відбуваються за межами свідомості; 2) власне несвідоме – таке психічне явище, котре ні за яких обставин не стає свідомим.
З. Фрейд вважав, що несвідоме – це не стільки ті процеси, на які не спрямована увага, скільки це переживання, що придушуються свідомістю, як такі, проти яких свідомість споруджує могутні бар’єри.
Психоаналіз З. Фрейда передбачає пошук прихованих збуджень у підсвідомому, що виникають при витісненні неприйнятних бажань і наданні допомоги людині в переоцінці її тривожних переживань. Психоаналіз включає пошук цих тривожних переживань(їх згадування), розкриття (їх переведення у словесну форму), їх переоцінку (зміна системи установок, відносин).
Тільки перетворюючи неусвідомлені імпульси у свідомість, можна досягти контролю над ними, здобуваючи велику владу над своїми вчинками і підвищуючи впевненість у своїх силах.
Отже, свідомість як внутрішня модель, що відображає зовнішнє середовище людини і її власний світ у їх стабільних властивостях і динамічних взаєминах, допомагає людині ефективно діяти в реальному житті.
5. Стани свідомості
Традиційно психологія визнає два стани свідомості, властиві усім людям: 1) сон, розглянутий як період відпочинку; 2) стан пильнування, або активний стан свідомості, якому відповідає активація всього організму і в якому ми можемо пристосовуватися до зовнішнього світу.
У середньому наш організм функціонує з перервами: 16 годин пильнування і 8 годин сну. Цей 24-годинний цикл управляється внутрішнім контрольним механізмом, що називається біологічним годинником.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
48
Довгий час думали, що сон – це просто повний відпочинок організму, що дозволяє йому відновлювати сили, витрачені в період пильнування. Але сон – не просто відбудовний період для організму, він включає різні стадії, виконує різноманітні функції. Залежно від особливостей мозкової активності виділяють “повільний сон” і “швидкий, парадоксальний сон”.
Відключення людини від зовнішнього середовища під час сну необхідне для змістовної обробки накопиченої за день інформації.
Сновидіння відбивають мотивацію, бажання людини, ці мотивації нібито спливають під час сну, коли клітини ретикулярної формації посилають збудливі імпульси центрам, відповідальним за потяги й інстинкти. Сновидіння ніби служать для символічної реалізації нереалізованих бажань людини, що виникли через незакінчені справи і тривожні думки. На думку З. Фрейда, сновидіння забезпечують психологічний комфорт, зменшуючи виниклу протягом дня емоційну напруженість і викликаючи цим почуття задоволення та полегшення. Таким чином, сновидіння, інтенсивна робота мозку під час сну мають своєю метою допомогти людині вирішити її проблеми.
У сновидіннях використовуються механізми образного мислення для вирішення мотиваційних конфліктів, що не вдається вирішити за допомогою логічного аналізу під час пильнування. Сновидіння є своєрідним “вікном” у несвідоме людини і своєрідним“каналом” обміну інформацією між несвідомим і свідомістю, коли насичене інформацією несвідоме здатне в символічній або явній формі передати важливу інформацію для свідомості(наприклад, пророчі сни про майбутні можливі події, про виникаючі захворювання, про внутрішні щиросердечні болючі точки та ін.
Психічні стани являють собою цілісні характеристики психічної діяльності за визначений період часу. Змінюючись, вони супроводжують життя людини в її стосунках з людьми, суспільством та ін. У будь-якому психічному стані можна виділити три загальні виміри: мотиваційноспонукальний, емоційно-оцінний та активаційно-енергетичний.
Психічні стани людини характеризуються цілісністю, рухливістю й відносною стійкістю, взаємозв’язком із психічними процесами і властивостями особистості, індивідуальною своєрідністю і типовістю, полярністю.
Цілісність психічних станів виявляється в тому, що вони характеризують у визначений проміжок часу всю психічну діяльність у цілому, виражають конкретне взаємовідношення всіх компонентів психіки.
Рухливість психічних станів полягає в їхній мінливості, у наявності стадій (початок, визначена динаміка і кінець).
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
49
Психічні стани мають відносну стійкість, їхня динаміка менш виражена, ніж у психічних процесах(пізнавальних, вольових, емоційних). При цьому психічні процеси, стани і властивості особистості тісно пов’язані між собою. Психічні стани впливають на психічні процеси, будучи тлом їхнього виконання. У той же час вони є “будівельним матеріалом” для формування якостей особистості, насамперед характерологічних. Наприклад, стан зосередженості мобілізує процеси уваги, сприйняття, пам’яті, мислення, волі й емоцій людини. У свою чергу, цей стан, неодноразово повторюючись, може стати якістю особистості – зосередженістю.
Кожному психічному станові людини відповідає протилежний стан (упевненість – невпевненість, активність – пасивність, фрустрація – толерантність та ін.).
Психічні стани людини можна класифікувати: 1) залежно від ролі особистості та ситуації у виникненні психічних станів– особистісні і ситуативні; 2) залежно від домінуючих (ведучих) компонентів – інтелектуальні, вольові, емоційні; 3) залежно від ступеня глибини стану – більш-менш глибокі або поверхові; 4) залежно від часу – короткочасні, тривалі; 5) залежно від впливу на особистість– позитивні і негативні, стенічні й астенічні; 6) залежно від ступеня усвідомленості – стани більш-менш усвідомлені.
Можна виділити типові позитивні і негативні психічні стани, властиві більшості людей як у повсякденному житті(любов, щастя, горе та ін.), так і в професійній діяльності, пов’язаній з екстремальними умовами. Сюди варто віднести психічні стани професійної придатності, усвідомлення значущості своєї професії, стан радості від успіхів у роботі, стан вольової активності та ін.
Величезне значення для ефективності трудової діяльності має психічний стан професійної зацікавленості. Для нього характерне таке: усвідомлення значущості професійної діяльності; прагнення більше дізнатися про неї й активно діяти в цій сфері; концентрація уваги на об’єктах, пов’язаних з даною сферою.
Розмаїтість і творчий характер професійної діяльності уможливлюють виникнення в працівника психічних станів, близьких за своїм змістом і структурою до стану творчого натхнення, властивого вченим, письменникам, художникам, акторам, музикантам. Воно виражається у творчому піднесенні; загостренні сприйняття; зростанні сили уяви; виникненні цілого ряду комбінацій оригінальних вражень та ін.
Важливе значення для ефективності професійної діяльності має психічний стан готовності до неї в цілому і до окремих її елементів зокрема.
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”
50