19. Основні фонетичні одиниці мовлення

Одне з важливих завдань фонетики – встановити, за допомогою яких фонетичних засобів мовний потік членується і на які сегменти.

На перший погляд, у мовному потоці виділяються слова, а їх, в свою чергу, можна розбити на склади. Але насправді це не так просто. на письмі між словами ми залишаємо інтервали, а в усному мовленні таких інтервалів немає. І все ж, незважаючи на певні труднощі щодо членування мовного потоку, сучасна лінгвістика спроможна визначити й описати основні фонетичні одиниці мови і дати їм належну характеристику.

Відрізок мовного потоку повинен відповідати таким вимогам:

1. Бути відокремленим виразно тривалими паузами.

2. Мати певне інтонаційне оформлення.

3.Містити в собі якесь повідомлення.

Таким відрізком можна назвати речення або фразу. Фраза – це відрізок мовлення між двома досить тривалими паузами, що характеризуються інтонаційною завершеністю, смисловою самостійністю і членується на звукові відрізки меншої протяжності (синтагми). Фраза і речення не завжди співпадають (Час від часу злива спадає, // дорога тоді набирає далечі, // вся вона червоно тече в гронах мокророзблислих рубінів. // 1 речення, 3 фрази).

Синтагми – це частини фрази, що характеризуються посиленням наголосу на останньому слові і виражають одне просте або складне поняття.

(В день ясний / і в ночі горобині, / в рідній чи далекій стороні / - ти в моєму серці / Україно / думою Шевченка гомониш /.)

У членуванні фрази можливі варіанти, зумовлені відтінками значення, ритмомелодійними чи стилістичними факторами. Але неможливе членування, що порушує смислову і синтаксичну цілісність синтагми.

До складу синтагми входять одне чи кілька фонетичних слів. Фонетичне слово – відрізок мовного потоку, об’єднаний одним словесним наголосом. Фонетичним словом може бути окреме наголошене слово, або наголошене + ненаголошене.

Фонетичне слово ділиться на склади, а в складах об’єднуються звуки.

Таким чином, основними фонетичні одиниці: фраза; синтагма; фонетичнеслово; склад; звук.

20. Склад як фонетична одиниця мови

Склад – це один звук, або сполучення кількох звуків, що вимовляються одним поштовхом видихуваного повітря.

Проте результати експериментів доводять, що кількість складів у слові не завжди співпадає з кількістю поштовхів видихуваного повітря. Обов’язковим елементом складу в українській мові є голосний звук, він є центром, вершиною складу. Тому голосні звуки називають складотворчими. Також голосний може бути окремим складом (о - а - за); він обов’язково 1 в складі, а приголосних може бути від 1 до 4 (зрідка 5).

Склади бувають:

закриті (день); відкриті (со – ро - ка); прикриті (сті - лець); неприкриті (о - ко);

Існує кілька теорій складу, які по-своєму розглядають 2 проблеми: природу складу і складоподіл. На даний час поширення набула сонорна теорія складу, в основі якої - акустичний критерій. Згідно з цією теорією склад становить собою сполучення більш звучного елемента з менш звучним. всі звуки за ступенем звучності поділяються на :1) шумні приголосні; 2) сонорні приголосні; 3) голосні.

Склад – це частина слова, яку характеризує хвиля наростання і зменшення сонорності (тобто звучності). Склад є носієм таких сегментних особливостей, як наголос, ритміка, мелодика.