- •1. Предмет фонетики і фонології
- •Фізичний аспект вивчення мовних звуків
- •2. Анатомо-фізіологічний аспект. Будова мовного апарату
- •Мовні органи Дихальний апарат Органи мовлення
- •3.Лінгвістичний аспект мовних звуків. Поняття фонеми
- •4.Основні поняття фонології
- •5. Система фонем української мови в історичному розрізі в історії розвитку поглядів на систему фонем української мови виділяють 2 періоди:
- •6. Фонологічні особливості голосних
- •7. Система приголосних фонем
- •Іі. За місцем творення
- •9.Редукція голосних
- •10.Асиміляція голосних і приголосних
- •При асиміляції приголосних
- •Іі.Асиміляція за місцем і способом творення
- •11.Дисиміляція
- •Дисиміляція буває
- •12. Позиційні зміни приголосних
- •13. Спрощення у групах приголосних
- •14.Подовження приголосних
- •15.Особливості запису слів фонематичною і фонетичною транскрипціями
- •16. Фонетичні чергування
- •17. Історичні чергування голосних
- •Чергування /о/, /е/ - /ǿ/
- •Чергування о,е з і
- •18. Історичні чергування приголосних
- •19. Основні фонетичні одиниці мовлення
- •20. Склад як фонетична одиниця мови
- •21. Основні правила українського складоподілу
- •22. Словесний наголос
- •23.Інтонація
- •24. Поняття орфоепії
- •25. Основні риси укр. Літературної вимови
23.Інтонація
Інтонація – це фонетичне оформлення у певну цілісність будь-якого висловлювання або речення. Вона визначається сукупністю таких фонетичних компонентів, як фразовий наголос, паузи, ритміка, мелодика, тембр, темп мовлення.
За допомогою інтонації ми членуємо мову на інтонаційно-смислові відрізки (фрази, синтагми), оформлюємо різноманітні типи синтаксичних категорій і речень за метою висловлювання.
За допомогою інтонації виражені модальні значення і висловлювання набувають певного емоційного забарвлення.
Фразовий наголос, як компонент інтонації, має такі різновиди:
1) наголос акцентної групи; 2) синтагматичний;
3) логічний; 4) есфатичний
Наголос акцентної групи – найслабший. До акцентної групи входять самостійні слова разом з енклітиками і проклітиками, іноді це може бути два повнозначних слова, що при вимові становлять одне фонетичне (Батьки і ді/ти, / діти і \батьки, нам нічого ділить/ на \спільним \полі /).
Сильнішим у реченні є синтагматичний наголос – посилення наголошення одного зі слів синтагми (Білі хм\\ари / повзли по крайн\\ебі / і купали тіні сво\\ї // в синім м\\орі /.) В кожній із синтагм синтагматичним наголосом виділяється останнє слово, причому синтагматичний наголос виділяє той самий склад, на якому дане слово має свій словесний наголос. Синтагматичний наголос служить для фонетичного об’єднання синтагми і для відділення її від сусідньої. На відміну від словесного, у ньому переважає сила і тон, а не якість і тривалість. Синтагматичний наголос вказує на кінець вказує на кінець синтагми. Синтагматичне членування речення може варіюватись від темпу мовлення і комунікативних завдань, які ставить перед собою мовець: тобто в одному реченні можлива різна кількість синтагм.
Логічним наголосом називають виділення у фразі якого-небудь слова з метою підкреслення його значення саме в даному висловлюванні. Наголосом виділяється слово, яке є найважливішим у смисловій структурі речення. Із зміною місця логічного наголосу зазнає змін смисл повідомлення (Ми підемо на лекцію). Логічний наголос не є обов’язковим для кожного речення, а пов’язаний з протиставленням (явним або прихованим). Логічний наголос сильніший від синтагматичного і може падати на будь-яке, а не останнє слово синтагми.
Емфатичний наголос – це виділення важливої по смислу частини висловлювання (групи слів, слова, частини слова), пов’язане з емоційним станом мовця чи вираженням експресії мовлення (кру – у – гом! Чеш-ш-ш-еш тут язиком!) Емфатичний наголос найчастіше виражається подовженням голосних, іноді приголосних, а також своєрідною мелодикою. Для емфатичного наголошування може використовуватись непрямий порядок слів, тоді емфатичний наголос і логічний наголос співпадають
Одним із компонентів інтонації є пауза.
Паузи – це більш або менш тривалі зупинки у мовленнєвому потоці, які служать для смислового чи інтонаційного виділення слова або синтагми. Більш тривалі паузи між самостійно завершеними реченнями позначають //, синтагматичні, менш тривалі паузи - /.Довгі паузи виконують двояку функцію:
а) відділяють одну синтагму від іншої;
б) дають можливість мовцю наповнити легені повітрям для наступного висловлювання.
Паузи як розділові засоби усного мовлення не завжди співпадають з розділовими знаками писемної мови, не всі паузи позначаються розділовими знаками і навпаки.
Паузи бувають і психологічного характеру, і як засіб передачі хвилювання, акцентування певної думки, передачі несподіваного змістовного переходу.
Мелодика є одним з основних компонентів інтонації, яка виявляється у змінах частоти основного тону. Комунікативна функція мелодики в тому, що вона служить засобом розрізнення та ідентифікації різних синтаксичних структур. Мелодика допомагає розрізняти речення за метою висловлювання, є засобом членування фрази на синтагми, допомагає виділяти в усному мовленні вставні і вставлені конструкції, звертання, відокремлені члени речення, різні звороти.
Використання типу мелодики зумовлене змістом речення і ситуацією мовлення.
Види мелодики: - завершеності; незавершеності; питальності; Закінчена думка передається мелодикою, що знижується наприкінці.
Незавершена думка – мелодикою, яка тримається протягом усього висловлювання приблизно на одному рівні.
При оформленні питання, наприкінці речення мелодика різко піднімається вгору і досягає найвищого рівня.