- •1. Предмет фонетики і фонології
- •Фізичний аспект вивчення мовних звуків
- •2. Анатомо-фізіологічний аспект. Будова мовного апарату
- •Мовні органи Дихальний апарат Органи мовлення
- •3.Лінгвістичний аспект мовних звуків. Поняття фонеми
- •4.Основні поняття фонології
- •5. Система фонем української мови в історичному розрізі в історії розвитку поглядів на систему фонем української мови виділяють 2 періоди:
- •6. Фонологічні особливості голосних
- •7. Система приголосних фонем
- •Іі. За місцем творення
- •9.Редукція голосних
- •10.Асиміляція голосних і приголосних
- •При асиміляції приголосних
- •Іі.Асиміляція за місцем і способом творення
- •11.Дисиміляція
- •Дисиміляція буває
- •12. Позиційні зміни приголосних
- •13. Спрощення у групах приголосних
- •14.Подовження приголосних
- •15.Особливості запису слів фонематичною і фонетичною транскрипціями
- •16. Фонетичні чергування
- •17. Історичні чергування голосних
- •Чергування /о/, /е/ - /ǿ/
- •Чергування о,е з і
- •18. Історичні чергування приголосних
- •19. Основні фонетичні одиниці мовлення
- •20. Склад як фонетична одиниця мови
- •21. Основні правила українського складоподілу
- •22. Словесний наголос
- •23.Інтонація
- •24. Поняття орфоепії
- •25. Основні риси укр. Літературної вимови
17. Історичні чергування голосних
На відміну від фонетичних, історичні чергування не залежать від фонетичних умов, властивих сучасній українській мові. Вони успадковані нею як фонетичні явища, що сформувалися у праслов’янському чи давньоруському грунті або виникли у процесі становлення української мови. Найдавніші чергування виникли ще в праслов’янській мові у зв”язку із закономірностями становлення її вокалізму на індоєвропейській фонетичній основі. Чергування праслов’янського походження представлені такими виявами:
/е/ - /о/ - везти – возити, нести – носити, текти - потоки – точити, тебе – тобою.
/о/ - /а/ - ломити – ламати, гонити – ганяти, допомогти – допомагати.
/у/ - /и/ - сухий – висихати
/е/ - /и/ дерти – здирати, терти – витирати
/у/ - /ов/ кузня – коваль
/у/ - /а/ - трусити – трясти; грузнути – грязь.
Дані чергування, що розглядаються як найдавніші, з синхронного погляду не можна аналізувати поза зв’язками з давньоруськими та власнефонетичними перетвореннями, внаслідок яких найдавніші чергування доповнились новими різновидами. Особливої уваги заслуговують такі фонетичні перетворення, як деназалізація носових голосних; вокалізація ь та ъ у сильній позиції, перехід о в е й нуль звука у слабкій позиції, перехід ъ (ятя) в і; перехід о, е в і у закритих складах і виникнення внаслідок цього чергування /о/ - /і/, /е/ - /і/, перехід /е/ в /о/ після шиплячих та /j/, поява звукосполучень ри, ли внаслідок занепаду ъ та ь.
Внаслідок даних фонетичних перетворень сформувалися нові ряди голосних, пов’язаних відношенням чергування у складі відповідних морфем:
/е/ - /о/ - /і/ - везти - возити – віз; нести – носити – ніс;
/е/ - /о/ - /и/ - /Ǿ/ - /і/ - беру – вибори – вибирати – брати – вибір
/е/ - /и/ - /Ǿ/ - терти – витирати – тру
/о/ - /а/ - /і/ - гонити – ганяти – гінкий
/у/ - /і/ - /Ǿ/ - сухий – висихати – висхлий; дух – дихати – тхнути
/а/ - /и/ - /і/ - гонити – ганяти – гінкий
/и/ - /оj/ - /і/ - /Ǿ/ вити – сувої – вінок – зів”ю
/и/ - /і/ - ліпити – липнути
/о/ - /и/ - кров – кривавий, глотка – глитати
Чергування /о/, /е/ - /ǿ/
Належать до найпродуктивніших новіших чергувань (сон – сну, тер – тру, пісок - піску). У східних слов”ян сучасним /о/, /е/ відповідали зредуковані (короткі) голосні ъ (єр) та ь (єрь). На їх місці у СУЛМ може бути о, е, Ǿ.
сънъ – съна (сон - сна); пьнь – пьня (пень - пня).
В одній позиції вони були сильними, набрали нормальної довготи і перейшли в о, е (під наголосом). У слабкій позиції вони зовсім зникли. Процеси занепаду ъ, ь та перетворення їх в о, е відбулись ще в 12 ст. У наведених прикладах о,е – випадні, але вони можуть бути і вставними. Якщо зредуковані ъ, ь занепадали в кінці слова після сонорного, перед яким був інший приголосний, з’являлись вставні о, е:
вихрь – вихор; вьрть – вітер
Чергування о, е - Ǿ можливе:
у коренях пес – пса, овець – вівця, сосн – сосна.
у суфіксах: 1) ок, очок, ечок (дубок – дубка, гайок - гайочка);
2) ень, ець (березень – березня; рівень - рівня).
Іноді чергування відсутнє: рот – рота, лоб – лоба, мох – моху, льон – льону, горн – горна, лев – лева. За аналогією до слов’янських мов дане чергування іноді виникало і в давніх запозиченнях: ринок – ринку, марка – марок, гасло – гасел, турок – турка, корабель – корабля.