52. Роман Гете “Страждання молодого Вертера” і зародження теми “втрачених ілюзій”. Вплив поетики сентименталізму на структуру роману та образи героїв.

«Страждання молодого Вертера», роман про молоду людину із буржуазного середовища, який закінчив життя самогубством через нещасливе кохання.В романі автор зумів торкнутися актуальної проблеми, яка глибоко хвилювала молоде покоління. Сам Гете розповів у «Поезії та правді» про те, як сильно він був один час захоплений настроями, які оволоділи Вертером і довели його до відчаю, і як він написам роман, щоб внутрішньо визволитися від них. Не тільки Гете – весь рух «Бурі і натиску» був повним таких глибоких протиріч. У «Вертері» Гете показав себе реалістом, який бачить справжні проблеми життя і сміливо ставить їх у творчості. Відношення Гете до руху «Бурі і натиску» було суперечливим. Недостатнє розуміння об’єктивних умов розвитку Німеччини і незнання соціальних та політичних цілей були справді основною слабкістю руху «Бурі і натиску». Гете визволився від ілюзій та перебільшень, що були властиві цьому рухові, та іноді він надто близько стоїть до консервативного «визнання дійсності», до безнадійної відмови від перетворення існуючого соціального устрою.У сучасному літературознавстві «Вертер” часто інтерпретується як «сентиментально-романтичний роман». Герой Гете – людина ХVIII ст., сентименталіст і штюрмер, не відчужений від світу, від гармонії всього суттєвого, «хвороба Вертера» – в його чуттєвості і у відчутті трагічного розриву між природною ( розумною ) нормою поведінки і неприродніми ( нерозумними ) законами суспільства. Причому Вертерне просвітницьке втілення авторської тези.

53.“Фауст” Гете. Історія написання, композиція трагедії, стилістика та поетика твору.

Ґете працював над «Фаустом» 60 років. Уперше думка про написання трагедії з’явилася наприкінці 60-х років XVIII ст., коли авторові було 23-24 роки, а закінчив він цей твір на початку 30-х років XIX ст. Беззастережно стверджувати, що трагедія Ґете створена за законами класицизму, романтизму чи реалізму. її відзначає художній універсалізм, бо твір має різні стильові елементи: перша частина «Фауста», де зображено мікросвіт, написана загалом у реалістичній манері, у другій частині автор вдається до романтичної, умовної форми, широко використовуючи алегоричні та символічні засоби зображення.Композиція трагедії порушує класицистичний канон трьох єдностей. Ґете використав у ній свій улюблений принцип вільної композиції, коли твір нагадує ланцюг самостійних, замкнених у собі елементів. Джерелом сюжету “Фауста” стала народна книжка в якій були зібрані легенди про вченого –чорнокнижника, котрий продав душу дияволу. Лікар і алхімік Фауст справді жив у п.п. XVI століття. Легенда говорить про нього як про видатного мага й чарівника, якому були підвладні потойбічні сили. За це на нього очікувала розплата - його задушив диявол. 1587р. Гетевський Фауст мало чим схожий зi своїми праобразами. Він надiлений рисами людини не Середньовiччя, а епохи Вiдродження.