3. 4. Структури управління військовою організацією.

Питання 13. Визначення, елементи і класифікація структур управління військової організації.

Відповідь.

Під структурою управління військовою організацією необхідно розуміти впорядковану сукупність взаємопов’язаних елементів, що знаходяться між собою в стійких взаєминах, які забезпечують їхнє функціонування й розвиток як одного цілого. Елементами структури є окремі військовослужбовці, служби, штаби, командири, керівники та інші елементи управління. Взаємини між ними підтримуються, завдяки зв’язкам, які прийнято підрозділяти на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні зв’язки мають характер узгодження. Вони є, як правило, зв’язками одного рівня. Вертикальні зв’язки ― це зв’язки підпорядкування. Необхідність у них виникає в разі ієрархічного управління, тобто в разі наявності кількох рівнів управління.

Крім того, зв’язки у структурі управління можуть мати лінійний або функціональний характер. Лінійні зв’язки відображають рух управлінських рішень та інформації між, так званими, лінійними командирами, тобто особами, які повністю відповідають за діяльність організації або її структурних підрозділів. Функціональні зв’язки мають місце по лінії руху інформації й управлінських рішень із тих чи інших функцій управління.

У межах структури управління проходить управлінський процес (рух інформації й прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені завдання та функції управління, а, отже, права й відповідальність за їх виконання. Із цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу й кооперації управлінської діяльності, у рамках якої відбувається процес управління, який спрямований на досягнення наміченої мети управлінняу.

Питання 14. Вимоги, що ставляться до структур управління військової організації

Відповідь.

Таким чином, структури управління за своїм змістом є багатоелементними.

Виходячи із багатоелементності структур управління, до них ставляться наступні вимоги:

структура має бути керованою, тобто мати мінімальну кількість рівнів і ланок управління, щоб команди вищого рівня управління доходили до виконавця й виконувалися ними, не втративши актуальності;

структура має бути динамічною, тобто здатною реагувати на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі, перебудовуватися відповідно до змін обставин, зберігаючи при цьому своє призначення;

структура має бути „чутливою” й володіти зворотним зв’язком, тобто її рівні й ланки повинні чітко сприймати команди, не допускаючи їх перекручення (щоб не вийшов „зіпсований телефон”, знайомий з дитячих ігор), володіти спроможністю виконувати ці команди й надавати інформацію на відповідні, більш високі, рівні про виконання команд;

структура має бути „чутливою” не тільки до проходження команд, але й до взаємодії ланок, тобто будь-яка позитивна зміна в діяльності якоїсь ланки чи рівня управління повинна отримувати адекватне рішення у стані всього об’єкта управління; на жаль, це стосується й негативних змін, хоча в даному випадку треба прагнути мінімізувати негативну дію на систему;

керівники всіх ланок і рівнів структури повинні бути реально дієздатними й активно впливати на досягнення мети управління;

структура повинна мати „дублюючу владу”, тобто бути здатною вирішувати завдання в разі тимчасового виходу із строю її керівника (відпустка, хвороба, відрядження, смерть) без залучення додаткових осіб до управління. Обов’язки керівника (командира) автоматично має прийняти інша особа в управлінні, яка інколи навіть не є офіційним заступником цього керівника (командира).Особливо це стосується військових структур управління;

структура має бути економічною, тобто забезпечувати мінімум витрат ресурсів на управління порівняно з отриманим ефектом від реалізації управлінського рішення.

Питання 15. Лінійна структура управління військової організації.

Відповідь.

Це одна з найпростіших структур військової організації. Вона характеризується тим, що на чолі кожного структурного підрозділу знаходиться командир ― єдиноначальник (зосереджує у своїх руках усі функції управління), наділений усіма повноваженнями та здійснюючий одноосібне управління підлеглими (рис. 3.9).

.

У даному випадку діє принцип єдиноначальності, суть якого полягає в тому, що підлеглі виконують розпорядження тільки одного начальника.

Вищий орган управління не має права віддавати розпорядження будь-яким виконавцям, минаючи їхнього безпосереднього начальника

Як видно з рис. 3.9, у лінійній структурі управління кожний підлеглий має начальника, а кожний начальник має декілька підлеглих. Така структура функціонує в невеликих військових організаціях на низовому рівні управління (взвод, рота, батальйон без штабу і т.п.).

Лінійна структура управління військовою організацією має свої переваги та вади:

а) переваги: єдність і чіткість упорядкування; погодженість дій виконавців; простота управління (один канал зв’язку); чітко виражена відповідальність; оперативність у прийнятті рішення; особиста відповідальність командира за кінцеві результати діяльності свого підрозділу;

б) вади: високі вимоги до командира, який має бути підготовлений усебічно, щоб забезпечувати ефективне управління з усіх функцій управління; відсутність ланок з планування та підготовки рішень; перевантаження інформацією, велика кількість контактів із підлеглими, вищими й суміжними структурами; труднощі у зв’язках між інстанціями; концентрація влади в управляючій верхівці.

Питання 16. Багатолінійна (функціональна) структура управління військової організації.

Відповідь.

Функціональне управління здійснюється деякою сукупністю підрозділів, які спеціалізовані на виконання конкретних видів діяльності, необхідних для прийняття рішень у системі лінійного управління (рис. 3.10). Ідея полягає в тому, що виконання окремих функцій із конкретних питань покладається на фахівців, тобто кожний орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконання окремих видів діяльності.

У військовій організації, як правило, фахівці одного профілю об’єднуються в спеціалізовані структури (відділи, служби), наприклад, оперативний відділ, інженерний відділ, бухгалтерія, відділ кадрів і т.п. Таким чином, загальне завдання управління організацією розподіляється, починаючи із середнього рівня, за функціональним критерієм. Звідси й назва ― функціональна структура управління. Функціональне управління існує поряд з лінійним, що створює подвійне (потрійне і т.д.) підпорядкування для виконавців. Звідси й інша назва ― багатолінійна структура управління.

Як видно з рис. 3.10, замість універсальних командирів (див. рис. 1), які повинні розбиратися й виконувати всі функції управління, з’являється штат фахівців, що мають високу компетентність у своїй галузі й відповідають за визначений напрям (наприклад, планування й прогнозування). Така функціональна спеціалізація апарату управління значно підвищує результативність діяльності військової організації.

Виконавці

Функціональні служби (підрозділи)

Керівник

Рис. 3.10. Багатолінійна функціональна структура

Функціональна структура має свої переваги та вади:

а) переваги: висока компетентність фахівців, що відповідають за здійснення конкретних функцій; вивільнення лінійних командирів від вирішення деяких спеціальних питань; стандартизація, формалізація й програмування явищ та процесів; уникнення дублювання й паралелізму в управлінських функціях; зменшення потреби у фахівцях широкого профілю;

б) вади: надмірна зацікавленість у реалізації мети та завдань „своїх” підрозділів; труднощі в підтримці постійних взаємозв’язків між функціональними службами; виникнення тенденцій надмірної централізації; тривала процедура прийняття рішень; відносно застигла організаційна форма, що важко реагує на зміни

Питання.17. Лінійно-функціональна (лінійно-штабна) структура управління військової організації

Відповідь.

Лінійно-штабна структура (рис.3.11) передбачає функціональний розподіл управлінської праці в штабах і службах різних рівнів. Для військових організацій лінійно-штабна структура починає діяти з окремого батальйону. Штабний персонал володіє великими спеціальними знаннями, необхідними для лінійних командирів під час прийняття управлінських рішень.

Основне призначення штабних підрозділів в організації у тому, щоб кожний член лінійного підрозділу міг у будь-який час скористатися перевагами штабних знань і штабної допомоги.

Керівник організації

(командир частини)

Штаб керівника

організації

(штаб частини)

Штаб

підрозділу

Керівник (командир) підрозділу

Керівник (командир) підрозділу

Штаб

підрозділу

Рис. 3.11. Лінійно-штабна структура

Відповідно до концепції генерального штабу в разі виникнення складної військової проблеми вона (проблема) розбивається на декілька окремих питань, кожне з яких вивчається одним з офіцерів (однією з груп) штабу. Потім у штабі збирається й узагальнюється вся сукупність інформації з даної проблеми та повідомляється воєначальнику (лінійному керівнику), який наділяється правом прийняття остаточного рішення з даної проблеми й несе персональну відповідальність за наслідки прийняття цього рішення. Кожний ієрархічний ступінь управління створюється для поліпшення обслуговування нижчого ступеня, а не для забезпечення існування вищих ланок управління. Головне завдання лінійних керівників (командирів) - це координація дій функціональних служб (ланок) і спрямування їх у русло загальних інтересів військової організації.