Тема 4. Зв’язуючи функції процесу управління військовою організацією

4.1. Інформаційне забезпечення процесу управління військовою організацією

Питання 1. Кібернетичне поняття і схема передачі інформації

Відповідь.

Кібернетичне поняття інформації. Норберт Вінер дає наступне кібернетичне визначення інформації. „Інформація ― це позначення змісту, отриманого із зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього наших почуттів. Процес одержання й використання інформації є процесом нашого пристосування до випадків зовнішнього середовища й нашої життєдіяльності в цьому середовищі... Дійсно жити ― це, виходить, жити, маючи у своєму розпорядженні правильну інформацію”. Він велике значення в теорії інформації надавав таким поняттям як сигнал, повідомлення та зворотний зв’язок.

Виходячи, з визначення й кібернетичної суті інформації випливає:

1) у кібернетиці під інформацією розуміється не її зміст і не її спосіб, яким вона передається. Кібернетику цікавить тільки наявна якась послідовність якихось сигналів, сигналів, які передані й дійшли до нас в якомусь вигляді, і ймовірність їхніх перекручувань під час передачі;

2) у тому чи іншому кібернетичному об’єкті для здійснення автоматичного управління й одержання доповідей про хід виконання команд чи про стан процесу використовується передача по каналах прямого та зворотного зв’язку сигналів інформації та обробка цієї інформації в регуляторах (ЕОМ);

3) передача інформації здійснюється за допомогою повідомлень (сигналів), що являють собою деяку сукупність сигналів, переданих по тому чи іншому каналу зв’язку. Очевидно, що повідомлення (сигнал), якщо його не можна передбачити на підставі раніше отриманих даних, є еквівалентом нової інформації;

4) система, що трансформує інформацію в повідомлення (сигнал), передані по каналу зв’язку, називається передавачем, а система, яка забезпечує зворотне перетворення ― приймачем інформації;

5) інформація може бути перекручена в результаті впливу завад на приймач, передавач або канали зв’язку із зовнішнього середовища або внутрішніх шумів у цих елементах;

6) у самій основі поняття інформації лежить припущення про те, що заздалегідь не відомо, яка саме подія з ряду можливих матиме місце;

7) між передавачем і приймачем має бути „спільна мова”, тобто код чи узгодження стосовно елементів, за допомогою яких відбувається обмін інформацією.

Отож, з цього виходить, що будь-яке управління не може існувати без обміну інформацією.

Схема передавання інформації ( Рис. 4.1).

Рис. 4.1.Схема передавання інформації

Питання 2. Вимоги до інформації

Відповідь.

До інформації про обстановку ставляться наступні найважливіші вимоги: своєчасність її одержання, повнота, вірогідність і точність.

Такого роду вимоги ставилися й раніше. Тепер же вони набувають багато в чому нового значення у зв’язку з невизначеністю зовнішнього середовища у війнах з міжнародним тероризмом .

У першу чергу це стосується своєчасності інформації. Вона має забезпечити прийняття командирами рішення чи його уточнення в ході виконання завдання в такий термін, що давав би можливість вчасно ставити завдання підлеглим, підготувати особовий склад і бойову техніку до виконання завдань, випередити супротивника в діях.

У сучасних умовах підвищився рівень швидкоплинності, маневреності, просторового розмаху збройної боротьби, причому значення фактора часу під час збору, обробки й аналізу інформації набагато зросло. Особливо важливого значення цей фактор набуває під час боротьби із застосуванням ракетно-ядерної зброї різного призначення й у разі інформаційних війн. Час, який має в своєму розпорядженні командир у цих умовах на збір даних, їх оцінку й аналіз, а також на прийняття рішення й доведення його до виконавця, обчислюється одиницями хвилин. З цього видно, яка висока оперативність під час збору й аналізу даних обстановки вимагається від сучасного командираа.

Поряд з цим командиру необхідна повна інформація про обстановку, що дозволяє йому всебічно знати стан справ, прийняти обґрунтоване рішення та правильно реагувати на зміни в ході виконання завдання. Така повнота й міра деталізації інформації про кожен елемент обстановки повсякчас залежатиме від рівня управління, характеру отриманого завдання, рівня знання обстановки командиром на даний момент та інших умов. Тому готових рецептів для всіх командирів і на будь-які можливі випадки різноманіття дійсності з даного питанню дати неможливо.

Важливе значення в сучасних умовах набуває вірогідність і точність інформації про обстановку, тобто повна її відповідність реальній обстановці.

За мірою вірогідності інформація підрозділяється на цілком достовірну, імовірну, сумнівну та неправдиву. Цілком вірогідною вважається така інформація, яка отримана з кількох джерел або неодноразово від одного надійного джерела, і яка цілком відповідає сформованій обстановці та не викликає сумнівів. До ймовірної належить та інформація, що відповідає обстановці, уже наявним відомостям, але отримана з одного чи кількох джерел, вірогідність яких ще слід перевірити, і додатково підтвердити. Сумнівною вважається інформація, що суперечить раніше отриманій від інших джерел інформації й тому потребує перевірки та обов’язкового підтвердження. До неправдивої належить інформація, яка явно не відповідає обстановці й суперечить відомостям, отриманим з інших джерел.

Найбільшу цінність з перерахованих відомостей має, звичайно, цілком вірогідна інформація. Тільки з урахуванням такої інформації можна ефективно використовувати наявні ресурси й досягати мети військової організації. Будь-які прорахунки під час оцінки обстановки, з огляду на потужність ураження сучасних засобів боротьби, можуть призвести до небажаних наслідків ― невиправданих утрат і невиконання завдання. Тому жоден командир не має права порушувати вимоги щодо вірогідності та точності інформації про обстановку, прикрашати дійсність, якою б непривабливою вона не була.

Як ніколи раніше, зараз від командираа вимагається вміння не лише швидко та правильно оцінювати наявну інформацію про елементи обстановки, а й передбачати та вчасно враховувати її зміни; більш того – вимагається вміння створювати вигідну для себе обстановку. Для цього, звичайно, необхідно поліпшувати процес роботи командираа з інформацією на всіх її стадіях, основними з який є: збір інформації про елементи обстановки з різних джерел; її обробка; вивчення, оцінка й доповідь її своєму командиру, вищестоящому командиру (штабу), а також видача необхідної інформації підпорядкованим і взаємодіючим підрозділами.

Усі ці стадії роботи з інформацією про обстановку взаємозалежні й виконуються, як правило, одночасно. Розглянемо їх докладніше.

Питання 3. Джерела збору та обробки інформації про обстановку

Відповідь.

Інформацію про обстановку командир збирає особисто або через органи управління. У першу чергу збирається інформація, необхідна для прийняття й уточнення рішень. Перед прийняттям рішення командир у вказівках органам управління може визначити, яку відсутню інформацію, до якого часу слід йому підготувати та доповісти.

Безпосередньо роботу зі збору інформації про обстановку організовують органи управління.

Інформація про обстановку надходить з різних джерел.

Кожне джерело має різну значущість стосовно якості й цінності інформації. Але за призначенням їх можна умовно розділити на первинні та вторинні. До первинного належать ті, що ведуть безпосереднє спостереження за тим чи іншим об’єктом, про який необхідно отримати інформацію, а також ті, які мають прямий контакт із ним.

Такими джерелами можуть бути люди або технічні засоби (радіолокаційна станція, засоби радіорозвідки, радіаційної, інженерної, метеорологічної, звукометричної розвідки й ін.). Вторинними, звичайно, є джерела, що безпосередньо не ведуть спостереження за об’єктами чи подіями, а повідомляють узагальнену інформацію про них, отриману до цього від первинних джерел. До цих джерел належать підпорядковані, вищестоящі, сусідні та взаємодіючі органи управління, а також різні довідники, топографічні карти тощо.

При цьому першорядна увага має приділятися всіма органами управління вмілому використанню сучасних технічних засобів розвідки, оскільки тільки з їх допомогою можна в короткий термін здобути необхідну інформацію.

Отримана інформація про обстановку в цілому зосереджується й узагальнюється у командира, начальника штабу і його заступника. Інші особи органів управління збирають тільки необхідну їм інформацію. У зв’язку з цим важливе значення має чітко налагоджений процес розподілу взаємної інформації про обстановку між усіма офіцерами пункту управління, а також між різними пунктами. Така взаємна інформація дозволяє глибше й повніше вивчити обстановку, а головне, позбутися запиту від підлеглих на одну й ту ж інформацію різними посадовими особами органів управління, що у свою чергу розвантажить канали зв’язку.

За організацію взаємної інформації між офіцерами управління на основі вказівок начальника штабу відповідає його заступник. Найбільш складний процес обміну інформацією ― це випадок, коли в ході виконання завдання пункти управління переміщуються, а супротивник ставить завади різним засобам розвідки.

Важливе значення має й чітка регламентація строків подання підлеглими донесень і доповідей про обстановку. Саме для цього інформацію про обстановку варто поділяти на міри терміновості. До найбільш термінової міри належить та інформація, на яку потрібна негайна реакція командира. До неї можна віднести підготовку супротивника до завдання удару й усі різкі зміни обстановки.

Ця інформація передається поза всякою чергою всім зацікавленим командирам і штабам. До менш термінової належить інформація, що не вимагає негайної реакції командира.

Добута з різних джерел інформація про обстановку піддається первинній обробці, сутність якої полягає в приведенні її до зручної для вивчення форми. Вона зображається спочатку на робочих картах посадових осіб органів управління, знову отримана інформація систематизується, зіставляється з уже наявною, визначається ступінь її терміновості та вірогідності з урахуванням надійності джерел її одержання. При цьому враховується також час, до якого належить отримана інформація й установлюється, які зміни в обстановці могли відбутися з моменту передачі інформації першоджерелом.

Одночасно з цим проводиться укрупнення інформації, установлюється її належність до елементів обстановки. Відразу відсівається дублююча, неправдива та сумнівна інформація й визначається та інформація, якої бракує. Остання уточняється та добувається шляхом додаткових запитів відповідних джерел.

Найбільш важлива інформація на карті зображається докладніше й наочніше, ніж другорядна. При цьому міра деталізації інформації залежить від належності й призначення карти. Так, наприклад, офіцер-розвідник зображає на своїй карті всю без винятку інформацію про супротивника. Інші офіцери ведуть свої робочі карти в тому обсязі й із тими подробицями, які необхідні їм для виконання своїх службових обов’язків.

Робочі карти, таким чином, є основним документом, де відображається обстановка. Причому узагальнена інформація про обстановку в цілому відображається на робочих картах командира, начальника штабу, його заступника, а також офіцерів, що очолюють інші пункти управління. До карт усіх цих офіцерів ставляться особливо високі вимоги, вони мають бути справжнім дзеркалом обстановки. Тому на набуття навичок їх ведення необхідно звертати першорядну увагу. З упровадженням у військових організаціях засобів комплексної автоматизації, процес збору, обробки та відображення інформації може здійснюватися електронними обчислювальними машинами (ЕОМ), системами передачі даних (СПД), засобами відображення інформації (ЗВІ).

Важливе значення має чітка організація роботи офіцерів штабу з подання командиру чи начальнику штабу добутої з різних джерел інформації про обстановку. У сучасних умовах підготовки, а тим більше у ході виконання завдань неприпустимі тривалі наради командира зі своїми підлеглими та масштабні доповіді про обстановку. Дані, що цікавлять командира, доповідаються у вигляді чітких і коротких відповідей на конкретні питання. Найбільш важливі відомості доповідаються за призначенням у кожній ланці управління та між ними в тому вигляді, в якому вони отримані. І такі доповіді чи повідомлення нарощуються й конкретизуються в міру надходження нової інформації про обстановку, особливо про супротивника.

Під час вивчення отриманої інформації необхідно враховувати можливість дезінформації з боку супротивника.

Особливо важлива роль у доповіді командиру про дані обстановки належить начальнику штабу. На основі з’ясування отриманого завдання й оцінки обстановки він повинен бути готовий доповісти командиру про: можливості супротивника із застосування зброї масового ураження, його угруповання, характер дій, можливі наміри, слабкі й сильні сторони; можливості своїх підрозділів щодо виконання отриманого завдання, необхідне перегрупування підрозділів і розрахунок часу на його здійснення; кількісні та якісні співвідношення сил і засобів; оцінку сформованої радіаційної обстановки і її вплив на дії військ; пропозиції щодо рішення, тобто найбільш доцільний задум дій у даній обстановці, які завдання варто поставити підлеглим, порядок взаємодії, заходи щодо забезпечення бойового застосування, організації управління військами.

Одночасно начальник штабу має бути готовим до обґрунтування висновків, що доповідаються, і пропозицій. З цією метою в нього, як і в будь-якого іншого офіцера, завжди має бути при собі робоча карта, необхідні записи, розрахунки, схеми, фотознімки, таблиці й інший довідковий матеріал. Однак цей матеріал під час доповіді не можна перетворювати у „шпаргалки”; потрібно вміти чітко й коротко доповідати по карті та звертатися до довідників тільки в разі крайньої необхідності, наприклад, під час викладу цифрових даних, що важко запам’ятати.

Під час доповіді даних про обстановку вищестоящому командиру та штабу застосовуються ті ж способи, що й під час одержання їх від підлеглих, а саме: доповідь обстановки й передача повідомлень по технічних засобах зв’язку та через офіцерів штабу (особистим повідомленням), подання письмових або графічних бойових документів.

З аналізу змісту процесу роботи командира та штабу зі збору й узагальнення інформації про обстановку виходить, що його можна формалізувати, змоделювати та в остаточному підсумку автоматизувати.

Упродовж другої половини XX століття в арміях більшості розвинутих держав з’явилися спеціальні автоматизовані системи управління, в яких процес збору й аналізу інформації, а також відображення й прийняття рішень формалізовані й відбувається майже без ручної праці.

Питання 4. Потоки, системи та мережі інформації військової організації.

Відповідь.

Потоки інформації – це сукупність повідомлень, які об’єктивно відображають стан внутрішнього та зовнішнього середовища і які передаються по каналах зв’язку для здійснення управління.

Потоки інформації поділяються на кілька видів:

– матеріальні (інформація про ресурси, до яких належать зброя та люди);

– фінансові (інформація про фінансове забезпечення діяльності військової організації);

– прямі (інформація про завдання, мету й умови досягнення кінцевих результатів, а також про шляхи їх досягнення);

– зворотні (інформація про виконання завдань, досягнення мети, які були передані по прямих зв’язках);

• управлінські (інформація про облік, накопичення даних, класифікація інформації, порівняння, оцінка результатів, узагальнення, визначення міри відхилення від заданих параметрів, аналіз, підготовка рішень).

Система інформації на базі ПК

Для того, щоб командир будь-якого рангу постійно під рукою мав необхідну, достовірну і своєчасну військову|воєнну| інформацію, йому необхідно на базі ЕОМ мати інформаційну систему. Командир (користувач) інформаційної системи повинен мати можливість|спроможність|:

з свого робочого місця здійснювати пошук в базі даних військової|воєнної| інформації;

вирішувати планові та інші управлінські задачі по їх постановці (описам) і початковим| даним, незалежно від складності математичних моделей, які повинні бути в банку моделей;

за допомогою закумульованих в ЕОМ знань у військовій області розпізнавати і діагностувати плани дій, висувати і перевіряти гіпотези, виділяти закономірності в результаті спостережень, зокрема там, де математичні моделі важко використовувати.

Одна з можливих інформаційних систем на базі персонального комп'ютер

(ПК) показана на рис.4.2..

ПК – це невеликий комплекс взаємозв'язаних пристроїв, кожне з яких виконує певні функції. Звичайно ПК складається з 3-х частин (рис.4.2): системного блоку, клавіатури, монітора (дисплея). Хоча з них частин ПК системний блок з'являється в комп'ютері «головним». Клавіатура і монітор називаються також стандартними пристроями введення-- виведення. Дані (команди, текст і т.п.) запроваджуються з клавіатури, оброблена інформація виводиться на монітор.

Для створення| інформаційної системи підрозділу необхідне програмне забезпечення і периферійні пристрої введення-виведення інформації:

принтер і плоттер – для виведення на печатку текстової і графічної інформації;

миша – пристрій (ручний маніпулятор), що полегшує введення інформації в комп'ютер і що створює для користувача комфорт спілкування з ПК;

сканер – пристрій введення зображень, що прочитуються з паперу;

модем – пристрій введення-виведення з використанням телефонної мережі.

Основою програмного забезпечення в даний час є оперативна система, розроблена фірмою Microsoft, а в 1992 р. з'явилася нова операційна система Windows.

ПК сьогодні успішно застосовується не тільки для виробництва обчислень, але і для обробки не числової інформації (графічної, текстової, у тому числі і при друкуванні тексту з голосу, без друкарки).

Сьогодні організації України, у тому числі і військові|, оснащені практично тільки імпортною і, скажемо об'єктивно, дуже доброю| комп'ютерною технікою. Звичайні ПК, за якими зараз засиджуються і дорослі і діти, перевершують по всіх параметрах наймогутніші вітчизняні ЕОМ недалекого минулого (наприклад, єдиної серії ЕСЭВМ, в якій були використані великі можливості| інтеграції країн соціалізму). ПК обробляють інформацію із швидкістю мільярдів операцій в секунду і мають практично безмежну ємкість пам'яті.

Рис.4.2.. Система інформації підрозділу на базі ПК

Мережа інформації військової організації.

Інформаційні системи командирів підрозділів військової організації зв'язані в єдину систему засобами обміну інформації утворюють інформаційну мережу| військової організації (рис.4.3).

Рис. 4.3. Мережа інформації військової організації

Ця мережа дає можливість вищим військовим менеджерам дістати прямий доступ до інформації у всіх підрозділах військової організації. Але| це може мати негативні сторони, оскільки підлеглі знають, що вони завжди перебувають під контролем; погано і те, що в цьому випадку до конфіденційної інформації можуть дістати доступ і підлеглі і др.|

Все це обумовлювать| необхідність захисту мереж| інформації від ненавмисних дій, а також від навмисних| дій супротивника|.

Поява комп'ютерів вплинула на створення нових робітничих| місць, виникли нові професії, наприклад, алгоритмісти|, програмісти і т.д. Але комп'ютеризація привела до витіснення людей з| органів управління (штабів, служб, відділів і т.п.). Іноді| комп'ютери, полегшуючи роботу, чинять її ще монотоннішою, внаслідок чого люди фізично більше втомлюються, сильніше схильні до нервових стресів. І, проте не менше, комп'ютери дозволяють вирішувати| безліч завдань. Комп'ютери – це тільки| машини, якими користуються люди, і чим більш вміло, вони ними користуються, тим менше виникає проблем.