Розташування військ
Фактичні дії військ і їх розташування наносяться на карту суцільною лінією (рис.3.21).
Рис. 3.21. Показ фактичних дій військ і їх розташування
Лінії рубежів різного призначення доцільно провести відразу ж після знаходження другої його точки, а районів від однієї точки до другої або після відшукування всіх його точок. Для кращого запам'ятовування меж району місцеві предмети, навколо яких він повинен бути проведений, відзначаються точкою або підкреслюються олівцем. Для швидкого знаходження місцевих предметів треба дотримуватися наступного правила (рис.3.22):
Рис. 3.22. Показ по карті рубежу, району, дільниці і смуги
Як виняток, поодинокі цілі (об'єкти) або невеликі за розміром райони (вогневі позиції батарей, місцеположення пунктів управління, підрозділів, а також ті підрозділи, про положення яких немає точних даних) можуть вказуватися однією точкою.
Рис. 3.23. Показ по карті поодиноких об'єктів (цілей)
Так, наприклад, (рис.3.23) показано, що артилерійська батарея знаходиться в районі вис. 37,6 (якщо потрібна велика точність, то по карті 1:25000 це буде 500 м північно-східніше за вис. 37,6), командно-спостережний пункт - в районі 600 м східніше за вис. 124,7 (по карті 1:25000).
Уточнення на карті поодиноких цілей (об'єктів), місцевих предметів може здійснюватися по координатній сітці або по відношенню їх до інших, більш великих чи більш помітних, орієнтирів. Наприклад, мінометний взвод знаходиться в районі безіменної висоти 2 км східніше за Ольгино. Вказівка цього району може бути зроблена так: у районі безіменної висоти (2840) або в районі безіменної висоти 2 км східніше за Ольгино (2839). У першому випадку вказуються координати самого місцевого предмета, де знаходиться взвод, а у другому випадку - координати населеного пункту, від якого відбувається орієнтування про місце висоти (рис.3.24).
Час, до якого відноситься те чи інше положення військ, вказується під найменуванням підрозділу, всередині або поруч з умовним знаком, який вказує характер дій, або ж збоку, на вільному місці карти.
Рис. 3.24. Уточнення координатів цілі по карті
Напис при цьому обов'язково повинен розміщуватися позаду фронту бойових дій підрозділу, або на одному рівні з ним (рис.3.25).
Рис. 3.25. Позначення помилкових і запасних районів і позицій
Запасні, або оманні райони (позиції, об'єкти), позначаються переривистою лінією (пунктиром). Вище за напис номера і найменування підрозділу вказується 3 - запасний або О - оманний район (позиція, об'єкт) (рис.3.26).
Рис. 3.26. Позначення положення або часу дій підрозділів
У всіх знаках, що позначаються замкнутою пунктирною лінією, внутрішні знаки роду військ, того чи іншого вогневого засобу, дільниці вогню артилерії наносяться суцільною лінією (рис.3.27).
Рис.3.27. Позначення родів військ
Умовні знаки підрозділів, що знаходяться на марші, потрібно наносити не на дорогах чи шляхах колон, а вздовж них, з південної або східної сторони на віддаленні 2,3 мм від дороги. Таке положення колон відносно доріг зумовлене тим, що у разі підтушовування колон умовний знак, розташований північніше або далі на захід дороги, зливається з нею і тим самим утруднюється його читання, погіршується наочність (рис.3.28).
Рис.3.28. Позначення тимчасових вогневих позицій
Для виконання напису біля колон при зображенні на карті похідного порядку можна взяти за правило, що найменування елементів похідного порядку пишуться зверху колони, а склад її (номери і найменування наступних до її складу підрозділів) під колоною. Умовний знак колони механізованого батальйону з засобами посилення показується без урахування місця проходження в ній механізованих підрозділів, танків і артилерії (рис.3.29).
При нанесенні на карту фактичного положення елементів похідного порядку в ході маршу напис можна вміщувати там, де це зручно буде зробити. При цьому найменування елемента похідного порядку, номер і найменування підрозділу, що складає його, можуть бути записані в рядок.
Рис.3.29. Нанесення на карту підрозділів, що здійснюють марш
При нанесенні на карту умовних знаків колон підрозділів, наступних у складі колон головних сил частини, номери підрозділів можна розташовувати під умовним знаком колони (рис.3.29).
Розмежувальні лінії у всіх випадках, крім відходу і перегрупування (маршу) від фронту в тил, наносяться з тилу до фронту, а далі в наступі і на марші - на глибину бойового завдання, а в обороні - на дальність дійсного вогню підтримуючих або штатних вогневих засобів.
Обов’язковою умовою для правильного проведення розмежувальних ліній є вказання пунктів місцевості на передньому краї:
в наступі - оборони противника;
в обороні - своїх військ (рис.3.30, 3.31).
Рис.3.30. Розташування написів у елементів похідного порядку
Рис.3.31. Нанесення на карту колон артилерійських, мінометних, зенітних підрозділів і підрозділів ПТУР
При цьому довжина пунктирної лінії при позначенні нею кордонів батальйонів повинна бути рівною 5 мм, розрив між лініями - 2-3 мм. У полковій розмежувальній лінії пунктиром наносяться лінії довжиною 10 мм, розрив між ними 5 мм. Дуже важливо правильно наносити на карту саму лінію по тих місцевих предметах, які визначені старшим начальником або командиром, який ухвалює рішення.
Часом офіцери при нанесенні на карту розмежувальних ліній не задумуються над таким простим питанням, як зображення дужки, яка вказує на положення того чи іншого місцевого предмета відносно фронту наступу чи оборони підрозділу. Однак і така проста деталь, як нанесення на карту дужки, має важливе значення: неправильне зображення її у місцевого предмета може позначитися на виконанні завдання підрозділом.
Дужка наноситься біля місцевого предмета таким чином, щоб не її коло, а уявна лінія, яку можна провести через її кінці, включала чи виключала даний місцевий предмет. При цьому бажано, щоб розмежувальна лінія полку і батальйону від дужки починалася пунктирною лінією, а дужка завжди дорівнювала половині кола.
Величина дужки вибирається по лінійці в залежності від характеру місцевого предмета: біля висот, мостів, кілометрових стовпів, невеликих населених пунктів чи їх околиць зазвичай наносяться маленькі дужки радіусом 3-4 мм; у великих міст середні по величині дужки радіусом 6 мм (рис.3.32).
Рис.3.32. Розташування дужок біля місцевих предметів