Виконання завдань: а – заняття рубежу для відбиття контратаки; б – заняття рубежу для забезпечення розгортання головних сил
Час, до якого відноситься те чи інше положення військ, вказується поруч з умовними знаками або в умовних позначеннях (рис.3.84).
Рис.3.84. Відображення положення сторін до певного часу
Останній спосіб часто застосовується при оформленні звітних карт і карт розбору, а також при веденні робочої карти протягом тривалого часу. Якщо дії, що відображаються на робочій карті, проводяться протягом однієї доби, то вказуються тільки години (дата може вказуватися тільки один раз біля першого положення). Коли обстановка до певного часу нанесена на карту з виділенням умовних знаків, при позначені положення підрозділів, що відносяться не до цього часу, робиться відповідний напис під їх найменуванням. Сам умовний знак цього підрозділу відтіняється таким же чином, як і вся обстановка (рис.3.85).
Рис.3.85. Показ положення підрозділів у ході бою до різного часу
У ході бою дуже часто можуть бути випадки, особливо в обороні, коли один і той же підрозділ займає певний район або рубіж протягом тривалого часу, за яким на карті відбуваються дві-три зміни в положенні військ, і, природно, кожний раз ці зміни позначаються підтушовуванням. А як бути з тим підрозділом, у якого немає зміни в положенні? Найбільш простий вихід - стерти попереднє підтушування і нанести нове (це дуже легко зробити, якщо виконані рекомендації по здійсненню підтушовування). Другий спосіб - нашарування підтушування. Він не вимагає додаткової витрати часу на стирання старого підтушування і застосовується звичайно в тих випадках, коли велика частина підрозділів не має змін у положенні. При застосуванні такого способу карта добре читається при використанні різко контрастних олівців: червоний і жовтий, жовтий і зелений, червоний і зелений або ж застосовується комбінація підтушування з показом знаків, точками, тире і т.ін.
Якщо в межах виконання батальйоном одного завдання наноситься декілька положень підрозділів, то номер і скорочене найменування батальйону може вказуватися тільки один раз в вихідному положенні, а нумерація і найменування роти - у кожному положенні. При постановці бойових завдань механізованим (танковим) підрозділам на форсування водяної перешкоди вказується ділянка форсування, яка являє собою прилеглу до обох берегів водяної перешкоди місцевість, зручну для переправи. У залежності від характеру місцевості, прилеглої до ріки, ділянка форсування по розмірах може співпадати з шириною смуги наступу підрозділу. Якщо місцевість не допускає цього, то ділянка форсування буде займати частину смуги наступу, зручну для переправи.Ділянка форсування батальйону включає пункти десантної і поромної переправ, місця для обладнання переправ танків під водою, місця посадки підрозділів на переправні засоби, райони герметизації танків (рис.3.86).
Рис 3.86. Ділянка форсування механізованого батальйону:
Рп – район посадки особового складу на переправні засоби;
РГТ – район герметизації танків; КП – комендант переправи
На ділянці форсування організовується комендантська служба.
Робоча карта кожної посадової особи повинна мати відповідне оформлення: службовий заголовок, вказівка про час початку і закінчення ведення карти, підпис посадової особи.
Наприклад:
РОБОЧА КАРТА КОМАНДИРА 2 мб
Почата:_____________________
Закінчена:________________________
Командир 2 мб (звання, прізвище)____________________.
Розділ IV
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ОФІЦЕРІВ ВЕДЕННЮ
РОБОЧОЇ КАРТИ
Заняття по темі “Правила ведення робочої карти” можуть проводитись з різними категоріями офіцерського складу. Ці заняття включаються в плани командирської підготовки. У залежності від підготовленості при організації занять перш за все встановлюються цілі, які очікується досягти в процесі навчання. Такими цілями можуть бути: первинне навчання, вдосконалення навичок ведення робочої карти, тренування в нанесенні тактичної обстановки в ході бою, перевірка знань офіцерами умовних тактичних знаків і позначень і т.ін.
Попереднє навчання правилам ведення робочої карти застосовується до тих категорій, що навчаються, які вперше приступають до роботи з картою, не знають основних теоретичних положень з підготовки карти до роботи, не вивчили тактичних умовних знаків, позначень і скорочень, що застосовуються при нанесенні бойової обстановки на робочу карту.
Попереднє навчання може мати місце також у ході підготовки офіцерів, у яких раніше набуті знання або забуті, або настільки застаріли, що не можуть служити базою для відпрацювання навичок у правильному і швидкому нанесенні різноманітної тактичної обстановки на робочу карту. Заняття з такою метою можуть проводитись як самостійно, так і в комплексі з іншими заняттями при вирішенні тактичних завдань (літючок) на карті, складаючи одну з часткових навчальних цілей того чи іншого заняття. У ході цих занять головна увага повинна приділятися підвищенню якості роботи з навчаємими при нанесенні обстановки на робочу карту.
Тренування тих, хто навчається, у нанесенні тактичної обстановки застосовується до всіх категорій посадових осіб, які володіють первинними знаннями основних теоретичних положень служби штабів і мають деякі навички в практичній роботі з картою.
Така мета передбачає також закріплення отриманих знань і навичок і подальшого їх вдосконалення. Будь-які навички, якщо їх постійно не вдосконалювати, втрачають свою цінність. І дійсно, можна добре вивчити умовні тактичні позначення, правила їх нанесення, уяснити вимоги, що висуваються до роботи на карті, але досить протягом навіть нетривалого часу не працювати на карті, і раніше придбані навички втрачаються. Тому в деяких випадках може з'явитися необхідність в тому, що потрібно починати заняття не з тренування, а з первинного навчання. Тренування у веденні робочої карти повинне проводитися систематично, а не від випадку до випадку або тільки напередодні тактичних, командно-штабних навчань на місцевості чи на картах. Таке тренування без попереднього, глибокого, терплячого і наполегливого вивчення всієї техніки ведення робочої карти великої користі не принесе. Виходячи з цілей заняття і підготовленості курсантів, визначаються форми навчання і методи проведення кожного заняття.
Форма навчання правилам ведення робочої карти відображає ряд умов, що характеризують обстановку, в якій буде здійснюватися навчання. Форма навчання відображає склад тих, що навчаються, навчальні питання заняття і його тривалість, місце проведення і матеріальне забезпечення заняття.
Основними формами навчання правилам ведення робочої карти можуть бути групові вправи, лабораторні роботи, виконання самостійних завдань, контрольні роботи (летючки).
Універсального методу, придатного на всі випадки життя, і зокрема при навчанні правилам ведення робочої карти, не існує. Природа самого процесу навчання вимагає застосування різноманітних методів в їх поєднанні. Це пов'язано з тим, що тільки одним методом неможливо надати навчаємим первинні знання, закріпити їх, виробити навички в питаннях ведення робочої карти і вдосконалити отримані знання і набуті навички. Крім того, одним методом не можна вчити тих, що навчаються, що мають різний рівень підготовленості.
Основними методами навчання правилам ведення робочої карти є пояснення, показ, практична робота, тренування, демонстраційний метод. Форми і методи навчання правилам ведення робочої карти неподільно пов'язані між собою. Деякі форми навчання мають таку ж назву, як і методи проведення того чи іншого заняття. Це може мати місце тоді, коли в конкретній формі навчання передбачається застосування тільки одного методу. Наприклад, самостійна робота з вивчення правил ведення робочої карти може бути і формою навчання, і методом проведення заняття.
При попередньому вивченні правил ведення робочої карти найбільш поширеною формою навчання потрібно вважати групову вправу (заняття). Воно призначається для прищеплення навчаємим умінь і первинних навичок у користуванні основними тактичними умовними знаками, позначеннями і скороченнями при нанесенні обстановки на робочу карту. На груповій вправі (занятті) є можливість добре і глибоко вивчити теоретичні положення, пов'язані з вивченням вимог, що пред'являються до робочої карти, правил підготовки її до роботи. На груповій вправі (занятті) керівник може застосовувати такі методи навчання, як пояснення, показ, поєднуючи їх з практичними діями навчаємих.
Досвід навчання правилам ведення робочої карти показує, що в ході групового заняття потрібно застосовувати різні методи навчання в розумному їх поєднанні.
Якщо метою заняття ставиться вдосконалення навичок навчаємим у веденні робочої карти, то крім групової вправи (заняття) може практикуватися проведення лабораторних робіт. Така форма навчання готує навчаємих до самостійного виконання завдань по веденню робочої карти.
При підготовці до лабораторної роботи навчаємим напередодні занять видається завдання, в якому вказуються тема, мета, що і як необхідно підготувати. Звичайно, це відноситься до вивчення відповідних розділів настанов, статутів, визначених тактичних умовних знаків. У ході лабораторних занять ті послідовно (як указано в завданні) наносять по елементах бойову обстановку на робочу карту. Після нанесення того чи іншого елемента обстановки керівник заняття перевіряє виконану роботу, і тільки після його висновку навчаємий може приступити до виконання наступного елемента. По закінченні всього лабораторного заняття доповідають керівнику, який оцінює її, відмічає виявлені недоліки і вказує, на які питання повинні звернути увагу при подальшому вдосконаленні знань і навичок у веденні робочої карти. Лабораторні роботи частіше за все можуть застосовуватися при навчанні курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів. При проведенні занять, метою яких ставиться тренування у веденні робочої карти, найбільш поширеної формою навчання є самостійна робота кожного виконаного завдання, з подальшою перевіркою керівником або самоконтроль навчаємих. Для проведення таких занять керівник завчасно готує завдання у вигляді тексту, карти або схем з нанесеною тактичною обстановкою.
Внаслідок тренувальних занять, що спеціально проводяться, ті які навчаються, повинні постійно вдосконалювати навички і знання з тим, щоб навчитися грамотно, охайно, точно, наочно і швидко наносити тактичну обстановку на робочу карту як при роботі в класі, так і в польових умовах. Останнє набуває особливо важливого значення в зв'язку з тим, що в ході бойових дій офіцерам частіше за все доведеться вести робочу карту в складних умовах, а вимоги, що пред'являються до робочої карти, у всіх випадках залишаються дуже високими. Отже, тренувальні заняття по веденню робочої карти найбільш доцільно провести в полі. Це підвищить польову виучку офіцерів всіх категорій, що позитивно позначиться на польовій виучці підрозділів загалом.
При проведенні занять з вивчення правил ведення робочої карти, важливе значення з точки зору методики навчання набувають способи доведення керівником заняття до військовослужбовців обстановки, яку вони повинні нанести на свою робочу карту.
Такими способами можуть бути: нанесення обстановки з тексту, з голосу, з графічного бойового документа, з аерофотознімка. Всі ці способи в різному поєднанні повинні широко застосовуватися в ході заняття. Однак застосування кожного з названих способів має певну спрямованість.
Нанесення тактичної обстановки на робочу карту з голосу знаходить широке застосування в практиці бойової підготовки військ. Досвід показує, що нанесення обстановки з голосу для навчаємих є найбільш складним. Це пов'язано з рядом обставин. По-перше, ті, що навчаються мають різну підготовку в питаннях ведення робочої карти; по-друге, обстановка з голосу наноситься на робочу карту частіше за все в польових умовах у виключно обмежений час; по-третє, особи, які дають з голосу обстановку, не завжди роблять це чітко, ясно і рівномірно. Внаслідок цього при нанесенні обстановки з голосу військовослужбовці часто не встигають нанести всі її елементи, інші допускають грубі помилки і наносять обстановку невірно. Внаслідок цього обстановка на робочій карті виходить неповна і неточна, не кажучи вже про акуратність і наочність. Тому при проведенні занять з вивчення правил ведення робочої карти вмінню наносити обстановку з голосу потрібно приділяти особливу увагу. Застосування цього способу вимагає дуже ретельної підготовки керівника. Він повинен уміти чітко і ясно вимовляти слова і фрази, особливо орієнтири, населені пункти, узлісся, висоти, відмітки і т. ін. Не менш важливо дотримуватись інтонацій і, найголовніше, рівномірного тону. Тим, що навчаються, не треба дозволяти в ході подачі обстановки з голосу задавати питання керівнику або перепитувати. Пропущені елементи обстановки учні можуть нанести після закінчення подачі її керівником всій групі.
При навчанні нанесенню обстановки на карту з голосу керівник заняття в ролі командира підрозділу (частини) може віддавати усний бойовий наказ, вказівки по взаємодії і всебічному забезпеченню.
У ролі підлеглого командира керівник заняття може доповідати про виконання бойового завдання, про положення і характер дій підлеглих підрозділів, про прийняте рішення. У ролі командира взаємодіючого підрозділу (частини) керівник заняття дає обстановку про положення і характер дій сусідів. Такий спосіб подачі обстановки певною мірою наближає заняття до реальної бойової дійсності, дисциплінує учнів, вимагає від них максимуму уваги і належної підготовки. У порівнянні з нанесенням обстановки з тексту подача обстановки з голосу є більш високим рівнем навчання, і застосовується цей спосіб, коли учні вже мають певні навички в нанесенні обстановки з тексту і заздалегідь добре засвоїли тактичні умовні позначення і скорочення.
Таким чином, застосування звукозаписної апаратури в навчальному процесі при навчанні правилам ведення робочої карти відкриває великі можливості індивідуального методу навчання при проведенні групових занять. А це, безумовно, підвищить ефективність навчання, створить умови кращого засвоєння техніки ведення робочої карти без збільшення навчального часу. Дуже цінним стає подача обстановки із застосуванням звукозаписуючої апаратури при самостійній роботі учнів і в ході тренувальних занять.
Нанесення тактичної обстановки з графічного бойового документа (схема, карта) набуває виняткового значення при навчанні правилам ведення робочої карти.
Справа в тому, що мова графіки не без підстав вважається одним з найбільш економних і лаконічних засобів вираження думки. Особливо це спостерігається, коли необхідно показати просторове розташування об'єктів, їх взаємні зв'язки, напрямки і характер дій. А цим саме і характеризується бойова обстановка, що наноситься на робочу карту. Потрібно також підкреслити, що даний спосіб подачі обстановки, як і деякі інші, наближує до дійсної бойової обстановки. Однак, він вимагає більш тривалої підготовки керівника. При підготовці до заняття керівник розробляє графічно (на схемі) за кількістю учнів бойові донесення від підлеглих командирів підрозділів, інформацію від сусідів чи бойові розпорядження від старшого командира (начальника). Такі бойові документи можуть розроблятися на кальці чи листі карти. Дуже важливо з методичної сторони, щоб видані учням графічні бойові документи для нанесення з них обстановки на свої робочі карти були виконані тактично грамотно, з дотриманням усіх правил і повністю відповідали вимогам, що пред'являються до них.
Іншими словами, графічні бойові документи, що застосовуються на занятті, повинні бути виконані чітко, ясно і просто.
Дуже важливим і найбільш складним питанням навчання правилам ведення робочої карти є відпрацювання методики оцінки роботи учнів. Потрібно зазначити, що єдиної методики оцінок правил ведення робочої карти в офіційних виданнях немає, а необхідність у цьому величезна. Практика навчання показує, що розробити таку методику цілком можливо. На нашу думку, оцінка роботи навчаємих по веденню робочої карти може проводитися за наступними показниками (категоріями): повнота нанесення обстановки, точність нанесення елементів обстановки, знання тактичних знаків і скорочених позначень, дотримання топооснови, наочність. По кожній з цих категорій при перевірці необхідно встановити певну градацію. Вона залежить від об'єму обстановки, що наноситься на карту. Методика оцінки виконаної учнями роботи полягає в тому, що керівник заняття або перевіряючий визначає, зі скількох елементів складається та чи інша обстановка. Потім визначається рівень кожного елемента. Після цього оцінюється кожна категорія обстановки загалом, наприклад, повнота чи точність нанесення обстановки. На основі оцінок кожного елемента і всієї обстановки загалом виводиться загальна оцінка виконаної роботи. При цьому, на наш погляд, перевіряючим потрібно вважати повноту і точність нанесення обстановки, а також знання умовних тактичних знаків, позначень і скорочень, правил користування ними при нанесенні обстановки на карти. Покажемо це на прикладі. Припустимо, на робочу карту наноситься обстановка в масштабі механізованого (танкового) батальйону. Такі категорії обстановки, як повнота, точність, знання умовних знаків, позначень і скорочень, складаються приблизно з 10 елементів кожна. Виходячи з того, що при оцінці роботи тих, що навчаються, при нанесенні обстановки на карту прийнята існуюча п’ятибальна система оцінок, кожний елемент обстановки може бути оцінений у прикладі, що наводиться, в 0,5 одиниці. Отже, кожна помилка по тій чи іншій категорії обстановки, становить 0,5 одиниці, дві помилки відповідно 1 і т. д.
Таким чином, якщо учень, наприклад, допустив п’ять помилок у повноті нанесення обстановки або умовних тактичних позначень і скорочень, то він отримує 2,5 бали, тобто ця категорія обстановки оцінюється «незадовільно». Якщо учень допустив чотири помилки, то він, відповідно, отримує 3 бали, тобто оцінку «задовільно» за ту чи іншу категорію обстановки. Для отримання відмінної оцінки необхідно, щоб в роботі по основних оцінюваних категоріях було не більше за одну помилку.
Таким чином, методика проведення занять по вивченню правил ведення робочої карти виходить з поставленої мети і залежить від підготовленості учнів, часу, що відводиться на відпрацювання теми, і можливості матеріального забезпечення занять. Практика показує, що для первинного навчання і прищеплення основних навичок у веденні робочої карти необхідно відводити від 12 до 16 годин з розрахунку 4 години для вивчення умовних знаків, скорочень і позначень (одне заняття) і два-три заняття по 4 години для нанесення обстановки з тексту, голосу і бойових документів.
Для дотримання принципу послідовності навчання вивчення даної теми рекомендується провести на декількох заняттях тривалістю не менше чотирьох годин кожне. Двогодинні заняття по даній темі проводити, на нашу думку, недоцільно, оскільки в ході кожного заняття головна увага повинна завжди приділятися практичній роботі на карті з використанням різних додатків у комплексі з теоретичним відпрацюванням матеріалу, що вивчається.