Нанесеного по противнику в 11.00 5.8
Ділянки місцевості, що зазнали зараження отруйними речовинами противника, наносяться на карту замкненою овальною лінією синього кольору, всередині затушовуються олівцем жовтого кольору зі стрілками, які вказують напрямок поширення зараженого повітря. Поряд зі знаком вказуються тип ОР і час застосування (виявлення) (рис.3.49).
Рис.3.49. Нанесення на карту ділянки місцевості, зараженої
отруйними речовинами противника
Для того, щоб командир міг нанести на карту дані про зараження місцевості отруйними речовинами і вжити відповідних заходів, необхідно мати метеорологічні дані про напрямок і швидкість вітру в приземному шарі повітря з вказівкою хмарності, температури повітря, ґрунту і часу, які наносяться на вільному місці карти у вигляді стрілки з пояснювальними написами (рис.3.50).
Рис.3.50. Напрямок і швидкість вітру в приземному шарі повітря
(6 - швидкість вітру в м/з; хмарність в балах).
Напрям стрілки вказує напрям вітру на 12.00 15.8
На робочій карті командира в тому місці, де розміщена таблиця умовних позначень чи пояснювальні написи, можуть бути нанесені астрономічні дані обстановки: час сходу і заходу Сонця і тривалість дня (рис.3.51).
Рис.3.51. Умовне позначення астрономічних даних:
3.54 – схід Сонця; 17.18 – тривалість дня; 21.02 – захід Сонця
Позиційні райони ракетних підрозділів і частин противника, без вказівки в них місця розташування стартових позицій артилерії, в аналогічному положенні з застосуванням умовного знака пускової установки (рис.3.52а). Запасний чи помилковий позиційний район позначається так само, як і запланований для заняття район, але з додаванням у виді чисельника букви „З” або „Л” над найменуванням підрозділу (частини) (рис.3.52б).
Рис.3.52. Показ на карті позиційних районів ракетних
підрозділів противника:
а - позиційний район; б - оманний позиційний район
Напрям головного удару в тактичній ланці позначається тільки пунктирною широкою стрілою, без додаткових фігурних знаків. Першою точкою повинен вказуватися місцевий предмет на передньому краї оборони противника або перед ним. Остання точка повинна знаходитися перед рубежем кінцевого завдання або на ньому. При цьому напрямок головного удару повинен вказуватися по чітко виражених орієнтирах (місцевих предметах). Такий знак зручний для використання. При його нанесенні не треба затемняти топографічну основу карти і положення військ (рис.3.53).
Рис. 3.53. Позначення напрямку головного удару
Бойові завдання механізованих і танкових підрозділів і підрозділів повітряно - десантних військ у наступі наносяться на карту пунктирною лінією зі стрілкою.
Довжина пунктиру для позначення роти становить 4 мм з відстанню між пунктирами до 2 мм, а для позначення батальйону і частини вона така ж, як і для розмежувальної лінії. Стрілка вказує характер і напрямок дій підрозділу, її довжина повинна забезпечити чітке нанесення знака підрозділу. Тому на стрілці перед її вістрям обов'язково проставляються поперечні риски: одна - взвод, дві - рота, три - батальйон (рис.3.54).
Рис.3.54. Нанесення на карту бойових задач
Механізованим підрозділам, діючим в тактичному повітряному десанті або підрозділам повітряно - десантних військ при постановці бойового завдання вказується район десантування (висадки, викидання), який на робочій карті наноситься олівцем червоного кольору замкненою овальною пунктирною лінією з прийнятим умовним знаком і написами, які вказують найменування підрозділу і передбачуваний час висадки (викидання). Лінія проводиться так, щоб початок кожної (після першої) лінії був би наче продовженням попередньої, а не наносився уступом по відношенню до неї.
Це важливо ще і тому, що у разі виходу підрозділів на цей рубіж або займання наміченого району вірно проведені пунктирні лінії дуже легко з'єднати. У підсумку ми отримаємо правильно окреслений район чи рубіж. У першому ж випадку лінія виходить зламаною, пульсоподібною. У наступі завдання роти і батальйону по глибині іноді можуть співпадати. У цьому випадку наноситься не два рубежі, а один з відповідними пояснювальними написами (рис.3.54).
Райони, рубежі переходу в атаку (введення в бій) наносяться на карту з урахуванням рельєфу місцевості (рис.3.55). На першому рисунку верхнього ряду показані дві, що найчастіше зустрічаються, помилки, коли рубіж введення в бій, рубіж переходу в атаку наносяться так само, як і бойове завдання, тобто з двома чи трьома поперечними рисками на стрілці, але зате без поперечних рисок на кінцях лінії рубежу.
Рис.3.55. Нанесення на карту районів очікування і рубежів переходу в атаку з врахуванням рельєфу місцевості і місцевих предметів
При нанесенні на карту рубежу переходу в атаку, рубежу введення в бій, вогневого рубежу поруч з умовним знаком необхідно показати, який підрозділ вводиться чи виходить на цей рубіж. При цьому, якщо тому чи іншому підрозділу вказуються два рубежі, наприклад, введення в бій, то номер рубежу пишеться в чисельнику, а номер і найменування військової одиниці - в знаменнику. Нумерація рубежів введення в бій здійснюється від своїх військ у бік напрямку наступу. Не треба забувати, що умовний знак рубежу переходу в атаку позначається без поперечних рисок на стрілочці подібно умовним знакам дійсного положення підрозділів, але з поперечними рисками на кінцях лінії рубежу.
При призначенні танковим підрозділам декількох вогневих рубежів вони також можуть мати послідовну нумерацію. Напис при цьому робиться так, як показано (рис.3.56).
Рис.3.56. Нанесення на карту рубежу переходу в атаку, рубежів вводу в бій, вогневого рубежу танкових підрозділів
Багато помилок допускається при вказівці і нанесенні на карту напрямів наступу:
перша точка вказується за рубежем переходу в атаку (розгортання чи введення в бій) або на одному з його флангів, а її треба вказувати перед ним (у бік противника), тобто лінія напрямку наступу повинна бути наче продовженням лінії стрілки на умовному знаку рубежу або завдання підрозділу; напрямок наступу перетинає лінію рубежу чи передній кордон району, а він повинен закінчуватися перед рубежем чи районом, яким оволодіває підрозділ, або в межах району, не виходячи за його кордон. Довжина пунктирної лінії для позначення напряму наступу (контратаки) береться така ж, як і для нанесення розмежувальних ліній, районів і рубежів (рис.3.57, перший варіант).
Рис.3.57. Нанесення на карту напрямку наступу підрозділів
Якщо після виконання чергового бойового завдання підрозділу вказується інший напрямок (удар у фланг), то стрілка, вказуючи новий напрямок наступу, повинна бути продовженням стрілки на умовному знаку, який вказує бойове завдання, після виконання якого підрозділ починає обхідний маневр (рис.3.57, другий варіант). Вогневі позиції і райони розташування артилерійських підрозділів різнорідного складу наносяться з урахуванням калібру і виду артилерії (рис.3.58) відноситься і до позначення вогневих рубежів, районів розташування, похідних колон протитанкового резерву різнорідного складу: рубежі позначаються поєднанням двох знаків, що відображають якісний склад резерву, наприклад, установок ПТУР і протитанкової артилерії; райони розташування і похідні колони протитанкового резерву позначаються загальноприйнятим умовним знаком для підрозділів протитанкової артилерії з відповідним підписом.
Рис.3.58. Нанесення на карту вогневих позицій і району розташування артилерійських підрозділів
Фактичний рубіж розгортання протитанкового резерву позначається суцільною лінією. Написи біля планованих рубежів розміщаються позаду рубежу або зверху (знизу) від нього (рис.3.59).
Рис. 3.59. Нанесення на карту вогневих рубежів,