Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФИЛОСОФИЯ_экз.docx
Скачиваний:
151
Добавлен:
17.03.2016
Размер:
381.36 Кб
Скачать

66. Покажіть взаємозв’язок діалектики та принципу історизму в філософії г. Гегеля.

«Філософія природи», «Філософія духу», «Філософія релігії», «Феноменологія духу»

Гегель стояв на принципах об’єктивного ідеалізму. Світ Гегель вважав діалектичним, тобто таким, який знаходиться в постійному розвитку, саморозвитку, зміні. Будь-які об’єкти потрібно розглядати в процесі їх розвитку і взаємозв’язку з іншими.

За Гегелем світ це єдність трьох начал – природного, соціального і духовного.

Ключовим поняттям Гегелевської діалектики є те, що зрозуміти весь світ можна лише в його єдності (правильність, вірність цілого). Закони Гегелевської діалектики:

  • Єдність та боротьба протилежностей (світ складається з багатьох протилежностей, і їх боротьба один з одним і є рушійною силою розвитку світу. Кожна річ в наслідок цього наділена рухом – розвитком).

  • Перехід кількісного в якісне

  • Розвиток від нижчого до вищого ступеня (в світі спостерігається поступальний незворотній рух від нижчого до вищого).

  • Закон заперечення заперечення (лише заперечуючи щось, ми можемо пізнати його в повній мірі. А потім заперечивши заперечення, ми отримаємо ще нове знання).

  • Закон панування та кріпацтва (суспільство розвивається у формі феодал-васал і між ними буде постійна боротьба, але по-іншому бути не може в наслідок першого закону).

Принцип історизму. Людина може впливати на історію лише перебуваючи в соціумі, об’єднуючись з іншими. Сама людина не може змінити світ і плин історії. Тільки лише коли вона осягнула всі попередні опрацювання попередників, і вона починає діяти в суспільстві, тоді над нею починає панувати «дух». Саме «дух» - це рушій історичного розвитку.

67.Розкрийте сутність протиріччя між системою і методом у філософії г. Гегеля.

Основне протиріччя філософії Гегеля — протиріччя між діалектичним методом і метафізичною системою.Непослідовність його діалектики полягає в тому, що вся вона була звернена в минуле і не поширювалась на пояснення сучасного і майбутнього. Гегель скрізь установив абсолютні межі розвитку: в логіці такою межею є абсолютна істина; у природі — людський дух; у філософії права — конституційна монархія; в історії філософії— його власна філософська система.

Філософія Гегеля - це гостре протиріччя між системою об'єктивного ідеалізму і діалектичним методом. Якщо метод гегелівської філософії ґрунтується на геніальній думці про розвиток через протиріччя, перерви неперервностей, заперечення старого новим і таке ін., то система вимагала завершеності, "добудованності до верху", закінченості. Гегель, вибудовуючи свою філософську систему, виходить із того, що єдиною дійсною реальністю є абсолютна ідея, результатом дії і творчості якої є світ, розмаїття світу. Абсолютна ідея постійно змінюється, розвивається, існує вічно й незалежно від людини, суспільства і природи. У своєму розвитку вона проходить три етапи (ступеня). На першому етапі (Гегель розглядає його у малій і великій "Логіці") абсолютна ідея розвивається у сфері чистої думки, поза простором і часом, накопичуючи свій духовний потенціал. Еволюціонуючи через ряд ступенів, абсолютна ідея, логічно заперечуючи себе, переходить у свою протилежність - природу (матеріальний світ). "Інобуття" абсолютної ідеї розглядається ним туманно, має надуманий характер, про що свідчить "Філософія природи". І третій етап розглядається Гегелем у "Філософії духу", де абсолютна ідея завершує свій розвиток, досягаючи співпадання світового розуму із створеними ним природою і суспільством.

Гегель принципово по-іншому, на відміну від своїх попередників, вирішує цю проблему, показуючи, що походження багатоманіття світу із єдиного начала може бути предметом лише раціонального пізнання, інструментом якого є логічне мислення, а основною формою -поняття. Раціональне пізнання він розглядає як особливий вид, в основі якого лежить діалектична логіка, а рушійною силою є суперечність.

Гегель переосмислив природу понять, вважаючи, що "абсолютне поняття" виходить із абсолютної тотожності суб'єкта і об'єкта. Таким чином, "чисте поняття" ("Поняття" з великої букви) ототожнюється ним із самою сутністю речей, але воно відрізняється від понять, ЩО існують в людській голові. Оскільки поняття тлумачаться (розглядаються) діалектично як тотожність протилежностей, то їх саморозвиток підпорядковується законам діалектики. Звідси співпадання діалектичної логіки з діалектикою, яка мислилася і розроблялася Гегелем як теорія розвитку, в основі якої лежить єдність і боротьба протилежностей.