81. Визначте особливості філософської думки в Україні.

Розглядаючи особливості вітчизняної філософії, треба зазначити, що провідним мотивом у культурі Київської Русі був культ книжкового знання як передумови мудрості. Її зразком вважалася Біблія, контекстові якої надавалося потрійне значення: буквальне /плотське/, моральне /душевне/ і містичне /духовне/. Останнє символізувало найвищий рівень знання. Світ у цілому, явища природи і людське життя сприймалися як книги, які підлягали тлумаченню з метою виявлення під зовнішнім, фактичним символічного, потаємного, позачасового, духовного, божественного.

Такий символічно-космологічний спосіб мислення відповідав вихідним пізнавальним настановам культури Київської Русі. Таким чином, розуміння філософії у Київській Русі передбачало знання про оточуючий світ, людину, її діяння, моральні якості і реальні справи.

завдяки Києво-Могилянській академії вітчизняна філософська думка заповнила пропущений нею етап філософсько-теологічного світогляду пізнього середньовіччя Європи. Були підняті на рівень філософського дискурсу і рефлексії ідеї спрямованого часу, тобто історії, розуміння руху як такого, що охоплює поступальний розвиток, учення про суб’єкт пізнання, продуктивність і активність людського розуму і слова, дослідження душевного і морального світу людини, поняття сумління і свободи волі. Отже, мислителі Академії критикували догматизм, авторитаризм середньовічної схоластики, не обмежувалися Біблією, вченням отців церкви та Арістотеля і зверталися до здорового глузду, досвіду, експерименту, обстоювали права вченого на сумніви і власну інтерпретацію біблійних текстів.

Починаючи з третього десятиріччя і в середині XIX ст. найзначнішим центром філософського життя України стає Київ, де складається релігійно-філософська школа. Центральною проблемою для представників цієї школи постає проблема співвідношення віри і знання, з огляду на яку розв’язується питання про місце і роль філософії у духовному житті.

82(81).Охарактеризуйте філософські ідеї в Україні хх ст.

Актуальними стають проблеми світогляду людини, її пізнавальної можливості та ціннісні орієнтири.

Павло Копнін спрямував філософів не на вивчення незалежних від людини об'єктивних законів природи та суспільства, а на те, що залежить від людини, що освоюється людиною в процесі осмислення світу. Він прагне осягнути природу наукового знання в контексті сукупного людського досвіду. Таким чином, під його егідою сформувався плодотворний філософський напрям: світоглядно-гуманістична проблематика, питання філософії культури, дослідження яких продовжено українськими філософами 70-80-х років. Тоді ж відокремився і інший напрям, пов'язаний з історико-філософськими дослідженнями, осмисленням проблем людського буття. Школа філософа Володимира Шинкарука досліджує проблеми діалектики, логіки та теорії пізнання, спираючись на німецьку класичну філософію.

Наприкінці 80-х років, коли було зняте протиставлення матеріалізму та ідеалізму, з'являються публікації, в яких по-новому осмислюється буття світу та суспільства. Так, одна із сучасних філософських точок зору на проблему виникнення світу ґрунтується на концепції релятивного холізму (цілісності буття). Згідно з цим поглядом, світ не складається з нескінченної кількості множин, а є єдиним цілим, неподільним на матеріальну та ідеальну субстанцію. Останні виступають як взаємопов'язані і взаємодоповнюючі компоненти цілісного світу. Виникнення речовини потенційно можливе в будь-якій точці простору і в будь-який час. Перехід від потенційно можливого до реального проходить стрибкоподібно. Стрибкоподібність переходу поки що залишається незбагненною для науки.