- •Тема 1. Вступ
- •Тема 2. Теоретичні основи інформатики
- •Тема 3. Комп’ютерна техніка
- •Тема 4. Операційна система Microsoft Windows
- •Тема 5. Комп’ютерні мережі й телекомунікації
- •Тема 6. Системи обробки тексту
- •Тема 7. Глобальна комп’ютерна мережа Internet
- •Тема 8. Системи табличної обробки даних
- •Тема 9. Системи управління базами даних
- •Тема 10. Експертні та навчальні системи
- •Тема 11. Технологія використання комп’ютерної техніки в галузі менеджменту
- •Тема 2. Теоретичні основи інформатики
- •Тема 3. Комп’ютерна техніка
- •Тема 4. Комп’ютерні мережі та телекомунікації
- •4.1.4. Протоколи, інтерфейси мереж
- •Тема 6. Системи обробки тексту
- •6.1.6.2. Активізація та використання допоміжного словника
- •6.1.6.3. Додання у допоміжний словник нових слів під час перевірки орфографії
- •6.1.6.4. Додавання елемента до списку автозаміни
- •6.1.6.5. Додавання елемента до списку автозаміни під час перевірки орфографії
- •6.1.6.6. Додання, видалення та зміна слів у допоміжному словнику
- •6.1.6.7. Зміна мови, що використовується за замовчуванням, під час перевірки орфографії
- •6.1.7. Форматування тексту
- •6.1.7.1. Форматування символів
- •6.1.7.2. Форматування абзаців
- •6.1.7.3. Форматування сторінок
- •6.1.8.1. Автоматичне форматування документів і повідомлень
- •6.1.8.2. Увімкнення та відімкнення автоматичних змін
- •6.1.8.3. Рівні форматування
- •6.1.9. Робота з абзацами
- •6.1.11.1. Автоматичне розставляння переносів
- •6.1.11.2. Вставляння м’яких переносів
- •6.1.11.3. Вставка нерозривних дефісів
- •6.1.11.4. Примусове розставляння переносів
- •6.1.12.1. Поняття стилю
- •6.1.12.2. Присвоєння стилю тексту
- •6.1.12.3. Створення нового стилю
- •6.1.12.4. Зміна стилю
- •6.1.12.5. Створення шаблону
- •6.1.12.6. Зміна шаблону
- •6.1.12.7. Швидке створення листів, записок та інших документів
- •6.1.13. Створення та зберігання документів
- •6.1.13.1. Створення документів
- •6.1.13.2. Збереження документа
- •6.1.13.3. Завантаження документа
- •6.1.13.4. Закриття файла
- •6.1.15.1. Автоматичне збереження документів
- •6.1.15.2. Захист збереженого документа за допомогою пароля
- •6.1.15.3. Призначення пароля
- •6.1.15.4. Закриття документа
- •6.1.16.1. Розміщення графіки
- •6.1.16.2. Використання кадрів
- •6.1.16.3. Вставка тексту і малюнків, що часто використовуються
- •6.1.16.4. Вставка елемента списку автотексту
- •6.1.16.5. Зміна елемента списку автотексту
- •6.1.16.6. Створення приміток
- •6.1.17. Робота з таблицями
- •6.1.17.1. Що таке таблиця?
- •6.1.17.2. Програми Office для створення таблиці
- •6.1.17.3. Як вставити таблицю?
- •6.1.17.4. Робота в таблиці
- •6.1.17.5. Редагування і форматування таблиці
- •6.1.17.6. Як видалити та вставити комірку, рядки та стовпці?
- •6.1.17.7. Переміщення та копіювання рядків і стовпців
- •6.1.17.8. Як змінити ширину стовпця
- •6.1.17.9. Зміна висоти рядка в таблиці
- •6.1.17.10. Поділ комірки на кілька комірок у таблиці
- •6.1.17.11. Об’єднання кількох комірок в одну
- •6.1.17.12. Зміна вертикального вирівнювання тексту в комірці таблиці
- •6.1.17.13. Нумерація комірок у таблиці
- •6.1.17.14. Рамки таблиці
- •6.1.17.15. Перетворення існуючого тексту в таблицю
- •6.1.17.16. Вставка даних з бази даних чи іншого джерела даних у вигляді таблиці
- •6.1.17.17. Перетворення таблиці в текст
- •6.1.17.18. Поділ таблиці чи вставка тексту перед таблицею
- •6.1.17.19. Дублювання заголовка таблиці на наступних сторінках
- •6.1.17.20. Розрив рядка таблиці
- •6.1.17.21. Друк усього рядка таблиці на одній сторінці
- •6.1.17.22. Сума рядка чи стовпця чисел
- •6.1.17.23. Виконання обчислень у таблиці
- •6.1.17.24. Редагування списку в таблиці за допомогою форми
- •6.1.17.25. Автоматичне форматування таблиць
- •6.1.18.1. Додавання межі
- •6.1.18.2. Додавання межі до таблиці, абзацу чи до виділеного тексту
- •6.1.18.3. Додавання межі до сторінки в документі
- •6.1.18.4. Додавання межі чи лінії до графічного об’єкта
- •6.1.18.5. Видалення межі
- •6.1.18.6. Видалення межі зі сторінки в документі
- •6.1.18.7. Видалення меж таблиці, абзацу чи виділеного тексту
- •6.1.20.2. Створення стовпчиків
- •6.1.20.3. Зміна стовпчиків
- •6.1.20.4. Видалення стовпчиків
- •6.1.21. Створення структури документа
- •6.1.21.1. Організація нового документа в режимі структури
- •6.1.21.2. Зміна структури заголовка
- •6.1.21.3. Створення багаторівневого нумерованого списку
- •6.1.21.4. Форматування тексту в режимі структури
- •6.1.21.5. Друк структури
- •6.1.21.6. Зміна формату багаторівневого списку
- •6.1.22. Створення змісту та предметного покажчика
- •6.1.22.1. Створення змісту
- •6.1.22.2. Створення змісту з використанням убудованих стилів заголовків
- •6.1.22.9. Включення слів і фраз до предметного покажчика
- •6.1.22.10. Форматування елементів предметного покажчика
- •6.1.22.11. Зміна та видалення елементів предметного покажчика
- •6.1.23. Робота з кількома документами
- •6.1.23.1. Як створити чи відкрити другий документ
- •6.1.23.2. Переключення між документами
- •6.1.23.3. Як керувати розташуванням кількох документів на екрані
- •6.1.23.4. Як переглянути всі відкриті документи
- •6.1.23.5. Переміщення та копіювання тексту з документа в документ
- •6.1.23.6. Збереження кількох документів
- •6.1.24. Перегляд виправлень у кількох версіях документа
- •6.1.24.1. Уведення і виділення змін у документі
- •6.1.24.2. Настроєння параметрів виправлень
- •6.1.24.3. Як прийняти чи скасувати виправлення
- •6.1.24.4. Використання версій документа
- •6.1.25. Використання спеціальних символів
- •6.1.25.1. Що таке спеціальні символи?
- •6.1.25.2. Вставка символу
- •6.1.25.3. Як вставити спеціальний символ
- •6.1.25.4. Присвоєння символам комбінацій клавіш
- •6.1.25.5. Призначення деяких спеціальних символів
- •6.1.26.1. Пошук тексту
- •6.1.26.2. Використання параметрів пошуку
- •6.1.27.1. Що таке табулятори?
- •6.1.27.2. Зміна табуляторів, використовуваних за замовчуванням
- •6.1.27.3. Створення користувальницьких позицій табуляції
- •6.1.27.4. Переміщення і видалення встановлених позицій табуляції
- •6.1.27.5. Зміна міжрядкового інтервалу
- •6.1.28. Поля сторінки та розділи
- •6.1.28.1. Розділ
- •6.1.28.2. Розбивка на розділи
- •6.1.28.3. Як установити поля сторінки
- •6.1.28.4. Як указати розмір і орієнтацію сторінки
- •6.1.28.5. Як вказати джерело подання паперу
- •6.1.29. Колонтитули
- •6.1.29.1. Створення колонтитула
- •6.1.29.2. Видалення колонтитула
- •6.1.29.3. Встановлення зв’язку з колонтитулом попереднього розділу
- •6.1.29.4. Створення різних колонтитулів для частин або розділів документа
- •6.1.29.5. Перегляд; зміна та форматування колонтитулів
- •6.1.29.6. Включення номера та назви розділу в колонтитул
- •6.1.29.7. Зміна відстані між основним текстом і колонтитулом
- •6.1.29.8. Створення різних колонтитулів для парних і непарних сторінок
- •6.1.30. Виноски
- •6.1.30.1. Вставляння виносок
- •6.1.30.2. Звичайна виноска
- •6.1.30.3. Кінцева виноска
- •6.1.31. Нумерація сторінок
- •6.1.31.1. Вилучення номерів сторінок
- •6.1.32. Перегляд і друк документів
- •6.1.32.1. Нормальний режим перегляду
- •6.1.32.2. Режим перегляду сторінок
- •6.1.32.3. Режим попереднього перегляду перед друкуванням
- •6.1.32.4. Як зробити так, щоб документ мав однаковий вигляд на екрані і на папері
- •6.1.32.5. Виправлення тексту в режимі попереднього перегляду
- •6.1.32.6. Підгонка сторінок
- •6.1.32.7. Друк документів
- •6.1.32.8. Зміна параметрів друку
- •6.1.32.9. Друк діапазону сторінок
- •6.1.32.10. Друк чернетки документа
- •6.1.32.11. Друк сторінок документа в зворотному порядку
- •6.1.32.12. Друк кількох копій
- •6.1.32.13. Друк тільки парних чи непарних сторінок
- •6.1.32.14. Друк заданих сторінок і розділів
- •6.1.32.15. Друк кількох документів одночасно
- •6.1.32.16. Друк даних, введених в електронну форму
- •6.1.32.17. Відміна друку
- •6.1.32.18. Перегляд стану принтера та файлів, що друкуються
- •6.1.32.19. Зміна настроювань принтера
- •6.1.33. Word і Word Wide Web
- •6.1.33.1. Що таке Web-сторінка
- •6.1.33.2. Редагування документів Web
- •6.1.33.3. Вставка гіперпосилання
- •Тема 7. Глобальна комп’ютерна мережа Internet
- •Тема 8. Системи табличної обробки даних
- •Тема 9. Системи управління базами даних
- •6. Відновлення структури бази даних.
- •Тема 10. Експертні та навчальні системи
- •Тема 11. Технологія використання комп’ютерної техніки в галузі менеджменту
- •1. Типова програма 19
- •Тема 1. Вступ 24
- •Тема 2. Теоретичні основи інформатики 30
- •Тема 3. Комп’ютерна техніка 39
- •Тема 4. Комп’ютерні мережі та телекомунікації 51
- •Тема 5. Операційна система Мicrosoft Windows 69
- •Тема 6. Системи обробки тексту 163
- •Тема 7. Глобальна комп’ютерна мережа Internet 280
- •Тема 8. Системи табличної обробки даних 291
- •Тема 9. Системи управління базами даних 371
- •Тема 10. Експертні та навчальні системи 431
- •Тема 11. Технологія використання комп’ютерної техніки в галузі менеджменту 439
Тема 10. Експертні та навчальні системи
10.1. Теоретичні відомості та методичні поради до вивчення теми
Вивчаючи цю тему, варто передусім зупинитися на таких питаннях.
-
Основні концепції штучного інтелекту.
-
Характеристики експертних систем.
-
Структура експертної системи.
-
Методи подання знань.
-
Різниця між експертними системами та традиційними програмами.
-
Методи реалізації експертних систем.
10.1.1. Основні концепції штучного інтелекту
Одним з направлень інформаційних технологій є царина інформатики, яка називається штучним інтелектом. Штучний інтелект — це така програмна система, що імітує на комп’ютері мислення людини. Для створення такої системи потрібно:
-
вивчити процес мислення людини, яка розв’язує певні задачі або приймає рішення у певній ділянці знань,
-
виділити основні позиції цього процесу і
-
розробити програмні засоби, які б реалізували ці позиції за допомогою комп’ютера.
Інакше кажучи, штучний інтелект передбачає простий структурний підхід до розроблення складних програмних систем прийняття рішення.
При цьому ефективність таких програм залежить від системи знань, якими програма оперує, а не лише від схем виводу, які вона використовує, тобто, щоб зробити програму інтелектуальною, її потрібно наповнити множиною високоякісних спеціальних знань про певну предметну галузь.
Комплекс таких програм, кожна з яких є експертом у первинній предметній галузі, отримав назву експертних систем.
Технологію побудови експертних систем часто називають інженерією знань. Це процес взаємодії автора експертної системи (інженера знань) з одним або кількома експертами в певній предметній області. Інженер знань «видобуває» з експертів стратегії, процедури, правила, які вони використовують під час розв’язування задач, і вбудовує отримані знання в експертну систему, як показано нижче.
10.1.2. Характеристики експертної системи
Основою експертної системи є база знань, яка накопичується в процесі побудови експертної системи. Знання в такій базі організовані й відображені так, щоб спростити прийняття рішення.
Однією з характеристик експертної системи є те, що вона застосовує досвід мислення найкваліфікованіших експертів у даній ділянці знань, що приводить до точних, творчих та ефективних рішень.
Крім того, експерти можуть з часом мінятися, а їхній досвід — лишається. Так забезпечується нова характеристика — інституційна пам’ять.
Іншою характеристикою експертних систем є наявність у них прогностичних можливостей, тобто використання принципу «If… Then… Else…», одне слово, системи можуть видавати відповіді на поведінку в конкретній ситуації і показувати, як зміняться ці відповіді у нових ситуаціях. Це дасть змогу користувачеві оцінити можливий вплив нових фактів або інформації та зрозуміти, як вони пов’язані з рішенням.
Останньою характеристикою експертної системи є те, що її можна використовувати для навчання й тренування робітників та спеціалістів.
10.1.3. Структура експертної системи
У роботі з експертною системою беруть участь:
-
сама експертна система,
-
експерт,
-
інженер знань,
-
засіб побудови експертної системи,
-
користувач.
Їхні ролі та взаємовідносини наведені нижче.
Вище наголошувалося, що основою експертної системи є сукупність знань, структурована з метою спрощення процесу прийняття рішення експертною системою.
Знання для спеціалістів штучного інтелекту є інформацією, яка необхідна програмі, щоб «бути» інтелектуальною. Ця інформація набуває вигляду фактів і правил, при цьому факти та правила можуть бути істинними, хибними та інколи може бути присутня непевність у достовірності факту або правила. У разі явно вираженої непевності під час викладення факту чи правила використовується коефіцієнт упевненості.
Деякі правила експертної системи є евристичними, тобто емпіричними правилами чи спрощеннями, що ефективно обмежують процес рішення. Такі правила не піддаються точному математичному або алгоритмічному розв’язанню. Алгоритмічний метод гарантує коректне чи оптимальне розв’язання задачі, а евристичний метод — дає прийнятне розв’язання в більшості випадків.
Знання в експертній системі організовані таким чином, щоб знання про предметну галузь були відокремлені від інших загальних знань. Відокремлені знання про предметну галузь називаються базою знань, а загальні знання — механізмом виводу. Усі програми, що працюють зі знаннями, які організовані за допомогою бази знань і механізму виводу, називають системами, що ґрунтуються на знаннях.
База знань експертної системи містить факти (дані) і правила (або інші знання), які використовують ці факти як основу для прийняття рішення. Механізм виводу містить інтерпретатор, що визначає, яким чином застосовувати новий порядок для виведення нових знань, і диспетчер, що встановлює порядок застосування цих знань.
Така структура експертної системи наведена нижче.
10.1.4. Методи подання знань
Найчастіше використовуються три методи подання знань:
-
правила;
-
семантичні мережі;
-
фрейми.
10.1.4.1. Методи, що базуються на правилах
Подання знань, побудоване на правилах і таке, що базується на використанні виразу ЯКЩО (умова) — ТО (дія).
Зіставлення частин ЯКЩО правил з фактами може викликати так званий ланцюжок висновків. За допомогою правил можна добиватися реакції системи на зміну даних. Використання правил спрощує пояснення того, що і як виконала програма, тобто яким способом вона дійшла потрібного висновку.
10.1.4.2. Методи, що базуються на семантичних мережах і фреймах
Подання знань, що базуються на фреймах (семантичних мережах), використовує мережу вузлів, пов’язаних між собою відношеннями і організованих ієрархічно. Кожен вузол надає концепцію, яка може бути описана за допомогою атрибутів та значень, пов’язаних з цим вузлом.
10.1.5. Різниця між експертними системами та традиційними програмами
Основна різниця полягає в тому, що експертні системи маніпулюють знаннями, а звичайні програми — даними.
Інші особливості експертних систем, що відрізняють їх від звичайних програм, наведені нижче.
10.1.6. Методи реалізації експертних систем
Для реалізації експертних систем застосовуються мови програмування LISP, PROLOG, PASCAL та інші процедурні мови програмування та мови інженерії знань.
У міру накопичування досвіду створення та експлуатації експертних систем виявлено доцільність створення порожніх експертних систем (оболонок), які не містять знань у проблемній ділянці майбутнього застосування. На сьогодні відомі такі порож- ні експертні системи: GURU, EMYC/N, Інтерексперт, ЕКСПЕРТ тощо.
Оболонки дають користувачу можливість побудувати будь-яку експертну систему в заданій проблемній ділянці. Тому для порожніх експертних систем потрібний інтерфейс адміністратора системи як інженера знань. Адміністратор вибирає та створює план подання знань, що необхідний для навчання бази знань (робіт з експертом), а також для розв’язання проблем (робіт з кінцевим користувачем). А потім адміністратор з оболонки генерує експертну систему, яка відповідає створеному плану.
Архітектура такої експертної системи показана нижче.
10.2. Контрольні запитання та теми для обговорення
-
Дати поняття експертної системи. В чому її відмінність від інших систем?
-
Описати типові проблеми, що розв’язуються експертними системами.
-
Визначити інструментальні програмні засоби для створення експертних систем.
-
Навести приклади сучасних експертних систем.
-
Пояснити різницю між:
-
базами даних та базами знань;
-
експертними і традиційними системами.
10.3. Завдання для самостійної роботи
-
Навчальні комп’ютерні системи та їх типи.
-
Комп’ютерне тестування: призначення, використання.
-
Перспективи розвитку комп’ютерних навчальних систем.
10.4. Завдання для перевірки знань
Вибрати і записати правильну відповідь(і):
-
Експерт — це:
а) частина механізму виведення, яка вирішує, коли та в якому порядку застосовувати різні частини предметних знань;
б) людина, яка за роки навчання та практики навчилася винятково ефективно розв’язувати задачі, що стосуються конкретної предметної галузі;
в) людина, яка проектує та створює експертну систему;
г) комп’ютерна програма, що використовує експертні знання для забезпечення високоефективного рішення у вузькій предметній царині.
-
Хто використовує експертну систему?
а) експерт;
б) диспетчер;
в) інженер знань;
г) кінцевий користувач.
-
Правило, що спрощує чи обмежує пошук рішення в предметній галузі, яка є складною чи недостатньо вивченою, —
а) фрейм;
б) евристика;
в) правило;
г) алгоритм.
-
Мова(и) програмування для створення експертних систем —
а) PASCAL;
б) Visual Basic;
в) C;
г) Prolog;
д) LISP;
е) ADA.
-
Формальний спосіб завдання рекомендацій, директив або стратегій, викладених за допомогою ЯКЩО <передумова> ТО <висновок> або ЯКЩО <умова> ТО <дія>, — це
а) фрейм;
б) алгоритм;
в) механізм введення;
г) правило.
10.5. Основні терміни та визначення
Алгоритм — формальна процедура, яка гарантує отримання оптимального або коректного рішення.
База даних — набір фактів, тверджень і висновків, що використовуються у разі зіставлення з правилами в системі, яка ґрунтується на правилах.
База знань — частина системи, базованої на знаннях або експертної системи, що містить предметні знання.
Диспетчер — частина механізму виведення, яка вирішує, коли і в якому порядку застосовувати різні частини предметних знань.
Евристики — правило, що спрощує чи обмежує пошук рішення у предметній галузі, яка є складною або недостатньо вивченою.
Експерт — людина, яка за роки навчання та практики навчилася винятково ефективно розв’язувати задачі, що належать до конкретної предметної царини.
Експертна система — комп’ютерна програма, яка використовує експертні знання для забезпечення високоефективного рішення у вузькій предметній царині.
Засіб побудови експертної системи — мова програмування та пакет програм, що використовуються під час створення експертної системи.
Засоби підтримки — програми та апаратура, пов’язані з засобами побудови експертних систем.
Знання — інформація, необхідна програмі для того, щоб ця програма поводила себе «інтелектуально».
Інженер знань — людина, яка проектує і створює експертну систему.
Інженерія знань — процес творення експертної системи.
Інструмент — скорочене позначення засобу побудови експертної системи.
Інтерпретатор — частина механізму виведення, що вирішує, яким чином застосовувати предметні знання.
Кінцевий користувач — людина, яка використовує закінчену експертну систему.
Коефіцієнт упевненості — число, яке означає вірогідність або ступінь упевненості, з яким можна вважати даний факт чи правило достовірним або справедливим.
Механізм виведення — частина експертної системи, яка містить загальні знання щодо схеми управління розв’язанням задачі.
Пошук — організований перегляд простору можливих рішень, що гарантує ефективне віднайдення прийнятного рішення.
Правило — формальний спосіб завдання рекомендацій, директив або стратегій, викладених за допомогою ЯКЩО <передумова> ТО <висновок> або ЯКЩО <умова> ТО <дія>.
Предметні знання — знання з предметної царини.
Семантична мережа — метод подання знань за допомогою мережі вузлів, які відповідають концепціям чи об’єктам, пов’язаним дугами, що описують відношення між вузлами.
Система, базована на знаннях, — програма, в якій предметні знання представлені у явному вигляді і відділені від інших знань програми.
Подання знань — процес структурування предметних знань з метою полегшення пошуку розв’язку задачі. Процес формулювання чи опису проблеми так, щоб її можна було легко розв’язати.
Фрейм — метод подання знань, коли властивості пов’язуються з вершинами (концепції чи об’єкти). Властивості описуються в термінах атрибутів (слотів) і їх значень.
Штучний інтелект — розділ інформатики, пов’язаний з розробкою інтелектуальних програм для комп’ютерів.