19. Іпотечне кредитування

Іпотечний кредит – особлива форма кредиту, пов'язана з наданням позик під заставу нерухомого майна. Іпотечні позики над. на довгостроковій основі. Іпотека – вид застави нерухомого майна з метою отримання грошової позики. У випадку несплати позики закладена нерухомість продається, а з вирученої суми погашається заборгованість кредитору.

Суб'єкти іпотечного кредитування: кредитори, позичальники. Об'єкти іпотечного кредитування: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, земельні ділянки, магазини тощо.

Розмір іпотечного кредиту визначається у вигляді часткової вартості об'єкта іпотеки. ця обставина дозволяє навіть отримати під заставу одного й того самого нерухомого майна додаткові іпотечні позики.

Основні документи, що використовуються при оформленні іпотечного кредиту: 1) іпотечне зобов'язання – видається позичальником кредиторові на підтвердження його переважного права на задоволення грошових претензій з вартістю заставленого майна; 2) закладний лист – довгостроковий цінний папір, що випускається іпотечними банками під заставу землі, будівель, він забезпечує дохід у формі відсотків.

Особливості оформлення іпотечного кредиту: відносини оформляються договором іпотеки; предмет іпотеки залишається у заставодавця або третьої особи; договір іпотеки повинен бути нотаріально засвідчений; нотаріальна контора накладає заборону на відчуження предмета застави; заставне майно повинне бути застрахованим за рахунок заставодавця; страхова оцінка майна повинна бути не менша суми кредиту з урахуванням процентів; у разі загибелі предмета іпотеки заставодавець повинен виконати свої зобов'язання; у разі погашення позичальником у встановлені строки кредиту комерційний банку звертається до арбітражного суду для звернення стягнення на заставлене майно; після прийняття судом позитивного рішення стосовно передачі заставодавцем майна банку на підставі акта передачі майна за оціночною вартістю оприбутковує його на позабалансовому рахунку, а потім вживає заходи щодо його реалізації.

Угода про іпотеку підлягає державній реєстрації. Вона здійснюється на підставі заяви заставодержателя з додатком до неї заставної. Відомості про державну реєстрацію іпотеки вносяться в заставну. Реєстраційний запис про іпотеку погашається за заявою держателя заставної або за рішенням суду про припинення іпотеки. Заставодержатель має право передати свої права стосовно заставної іншій особі. відступлення прав за заставною здійснюється заставодержателем шляхом передаточного надпису на заставній на користь нового заставодержателя, який повинен бути нотаріально засвідченим.

Про відступлення прав за заставною заставодержатель повинен в письмовій формі повідомити боржника за кредитним договором, який забезпечений іпотекою, на підставі чого він стає зобовязаним виконувати свій договір перед новим заставодержателем.

Заставодавець за згодою заставодержателя має право передати предмет іпотеки іншій особі у власність або господарське користування. У цьому разі іпотека зберігає свою силу, тільки зобовязання за договором іпотеки переходять до особи, яка придбала предмет іпотеки. зпдоволення вимог заставодержателя з вартості заставного майна у разі невиконання заставодавцем забезпеченого іпотекою зобовязання здйснюється за рішенням суду. Особливо це стосується тих випадків, коли обєктом іпотеки є підприємство вцілому, житловий будинок, квартира.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом продажу заставного майна з публічних торгів, що проводяться спеціалізованими організаціями. Вибір організації, якій доручається продаж з публічних торгів предмета іпотеки, здійснюється судовим виконавцем. він встановлює і строки проведення торгів.