30. Форфейтинг

Форфейтинг — це придбання у кредитора боргу, виражено­го в оборотному документі, на безповоротній основі. Покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання відмовитися від свого права регресної вимо­ги до кредитора у разі неможливості одержання грошових кош­тів від боржника. Фактично банк бере на себе такі ризики, як ризик не­платежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Основними документами є векселі. Однак об'єктом можуть бути ін. види ЦП (обов'язкова наявність абстрактного зобов'язання) або рахунки дебіторів та розстрочки платежів, що є наслідком використання акредитивної форми розрахунків. Пріори­тетне використання векселів пов'язане з простотою їх оформлен­ня, а також із давнім використанням як інструментів фінансуван­ня міжнародної торгівлі.

Ініціатором форфейтингу є, як правило, експортер чи його банк тому, що для дисконтування пода­ються або переказні векселі, виписані експортером, або прості векселі, одержувачем коштів за якими він є.

Удаючись до форфейтингу, експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборго­ваність. Звернення експортера до форфейтера відбувається, зок­рема, в таких випадках: власне фінансове становище експортера не дає йому змоги надовго вилучати власні кошти зі свого обороту; імпортер, тобто зовнішньоторговельний контрагент експо­ртера, недостатньо кредитоспроможний; експортеру не вдається отримати першокласну гарантію.

Здійснюючи придбання боргових вимог, форфейтер може збе­рігати їх у себе, в цьому разі витрачені ним грошові кошти можна вважати інвестиціями. Також форфейтер може продати ці інвестиції іншій особі, котра також стає форфейтером. Унаслідок такого наступного перепродажу боргів виникає вторинний форфейтинговий ринок.

Форфейтингу властиві такі характерні ознаки: взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями; договори форфейтингу укладаються переважно у вільно кон­вертованих валютах; основними документами, що застосовуються при здійснен­ні форфейтингових операцій, є векселі — прості та переказні; кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі век­селів або інших боргових вимог на дисконтній основі; кредитування здійснюється на середньостроковій основі, як правило, на строк від шести місяців до п'яти років, а в деяких випадках — до семи років; дисконтування відбувається на основі фіксованої процент­ної ставки; здебільшого форфейтинг пов'язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Зміст і послідовність здійснення: 1.Експортер та імпортер домовляються про поставку товарів та порядок їх оплати. 2.Експортер шукає форфейтера. 3.Імпортер оформляє серію векселів та знаходить банк, який гарантує або авалює зазначені векселі. 4.Направлення з банку імпортера в банк експортера гарантованих або авальованих векселів. 5.Поставка товарів. 6.Дозвіл банка імпортера банку експортера на передання векселів експортеру. 7.Надання банком експортера векселів експортеру. 8.Продаж векселів експортером форфейтеру. 9.Надходження коштів від проданих векселів.

“+” для експортера: можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг; при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ста­вка; відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу; відсутність витрат часу та коштів на управління боргом або на організацію його погашення; простота документації та оперативність її оформлення; робить зайвим експортне страхування.

“” для експортера висока вартість; вірогідність не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера; необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліс­та, та необхідність знати законодавство країни імпортера.

“+” для форфейтера: простота та оперативність в оформленні документації; вища маржа, ніж при кредитуванні; можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку.

“” для форфейтера: відсутність права регресу у разі несплати боргу; необхідність знання законодавства країни імпортера; необхідність нести ризики до погашення векселів; відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

1. Відкриття та ведення поточних рахунків суб’єктів господарської діяльності

2. Відкриття та ведення поточних рахунків фізичних осіб

3. Відкриття та ведення вкладних (депозитних) рахунків суб’єктів господарської діяльності

4. Емісія депозитних сертифікатів

5. Відкриття та ведення вкладних (депозитних) рахунків фізичних осіб

6. Розрахунково-касові операції банків

7. Приймання готівки від клієнтів через касу банку

8. Видача готівки клієнтам через касу банку

9. Виконання міжбанківського переказу через СЕП НБУ

10. Врахування векселів

11. Кредитування під заставу векселів

12. Розрахункові операції банків з векселями (інкасування та доміциляція векселів)

13. Короткострокове кредитування суб’єктів господарської діяльності в поточну діяльність

14. Довгострокове кредитування суб’єктів господарської діяльності в інвестиційну діяльність

15. Короткострокове кредитування фізичних осіб на споживчі потреби

16. Довгострокове кредитування фізичних осіб на споживчі потреби

17. Міжбанківського кредитування

18. Консорціумне кредитування

19. Іпотечне кредитування

20. Емісійні операції банків з цінними паперами (випуск та розміщення власних пайових цінних паперів)

21. Інвестиційні операції банків з цінними паперами

22. Неторговельні операції банків в іноземній валюті

23. Операції банків з міжнародних торговельних розрахунків

24. Операції банків із залучення та розміщення валютних коштів

25. Лізингові операції банків

26. Факторингові операції банків

27. Трастові операції банків

28. Посередницькі операції банків

29. Гарантійні операції банків

30. Форфейтинг

54