13. Заява про визнання вини і переговори про укладання угоди про признання вини – Статті 380 – 389

a) Статті 380 – 389 включені в “§ 3 Відновне провадження”. Безумовно це неправильна назва, так як в Статтях 380 – 389 увага в основному уділяється угодам в кримінальному провадженні. Тому ми пропонуємо змінити назву параграфа на “Погоджені провадження”.

b) Стаття 385 називається “Загальний порядок судового розгляду на підставі угоди”. Ми вважаємо, що це неправильна назва, тому що немає ніякого судового розгляду, коли державний обвинувач і обвинувачуваний укладають угоду про визнання вини. Відповідно до Статті 283, провадиться “підготовче судове засідання”. Крім того, незрозуміло, чи це засідання аналогічне попередньому судовому розгляду (Стаття 242 і далі).

c) Керуючись американською моделлю, Стаття 385 (4) передбачає, що суддя погоджується з визнанням вини тільки після того, як він пересвідчиться, що обвинувачуваний розуміє наслідки такої заяви. Однак, Стаття 385 (4) не вимагає, щоб суддя впевнився, що існують фактичні підстави для визнання вини. З іншого боку, Стаття 294 (1) вимагає від судді під час судового розгляду “повного, всебічного і об’єктивного встановлення фактів”. Не має причин для того, щоб суддя не слідував таким же принципам, приймаючи заяву про визнання вини.

З огляду на це, видається слушним додати пункт до Статті 385 (4), відповідно до якого суддя має впевнитися, що існують фактичні підстави для заяви про визнання вини. Це буде відповідати положенням існуючих законів, які використовуються в федеральними судами США, а також в судах штатів.

14. Суд присяжних

a) Стаття 398, в якій перераховуються права і обов’язки присяжних, не торкається питання, чи дозволяється присяжним під час надання свідчень робити записи і пізніше їх використовувати в нарадчій кімнаті при прийнятті рішення щодо вироку. Так як це важливе питання, проект має дати на нього відповідь.

b) В Статті 399 (5) говориться, що головуючий під час вибору присяжних, може ставити запитання, запропоновані сторонами. Але залишається відкритим питання, чи має право головуючий ставити свої власні запитання. Відповідно до Статті 294 (1), яка покладає на суддю загальні слідчі обов’язки, можна подумати про те, щоб надати судді право ставити такі питання.

c) Стаття 401 (3) передбачає, що старшина присяжних читає текст присяги. Проблема полягає в тому, що в цей час старшину присяжних ще не обрано. Відповідно до Статті 402 (1), старшина обирається після того, як присяжні, склавши присягу, усамітнюються в нарадчій кімнаті. Ця невідповідність має бути усунена. Присяга може бути зачитана суддею або секретарем суду.

d) Відповідно до Статті 403 (3), суддя має “виключити свідчення, одержані в незаконний спосіб”. Залишається незрозумілим, чи відноситься це положення до будь-яких свідчень, одержаних в незаконний спосіб, чи тільки до свідчень, перерахованих в Статті 309. Це питання залишається відкритим і на нього має дати відповідь проект Кодексу.

Крім того, вважаємо за доцільне додати до Статті 403 (3) речення, яке прописує, що питання недопустимості доказів має розглядатися за відсутності присяжних. Якщо присяжні почують аргументи про доказ, який врешті решт буде вилучений, їм важко буде забути те, що вони почули.

e) За Статтею 403 (5) “належний доказ... може вважатися присяжними недопустимим...” Навіть, якщо і незрозуміло, що означають слова “належний доказ”, це положення є явно помилковим, тому що присяжні ніколи не приймають рішень щодо допустимості або недопустимості доказів. Вирішувати питання допустимості доказів є прерогативою судді.

f) Стаття 404 (1) прописує, як суддя разом зі сторонами готує список запитань, на які мають відповісти присяжні. Проект Кодексу не зазначає, чи робиться це в присутності присяжних. Оскільки дискусії, які ведуться між суддею та сторонами можуть легко вплинути на присяжних, ми пропонуємо, щоб на час формулювання запитань, присяжні залишили залу засідань суду.

g) Стаття 405 (1) пояснює, що має увійти до підбиття підсумків. Суддя повинен, поміж іншого, “пояснити основні правила оцінювання доказів”. Залишається незрозумілим, що мається на увазі під “основними правилами”. Вирішальне питання полягає в тому, чи включають ці “основні правила” правила оцінки тих доказів, які мають відношення до справи, по якій присяжні мають прийняти рішення. В деяких країнах суддя має повноваження оцінювати докази, які були представлені у справі. В інших країнах суддя лише може пояснити загальні правила щодо доказів, такі як презумпція невинуватості або необхідність доведеності за умов повної відсутності підстав для сумніву в ній. Оскільки ці два загальних правила містяться в кінці Статті 403 (1), додаткове посилання на “основні правила” вимагає роз’яснення. Немає сумніву в тому, що суддя, який уповноважений оцінювати докази, які мають відношення до справи, яку розглядають присяжні, може значно вплинути на вердикт присяжних.

h) Стаття 406 (4) зазначає, що присяжні не можуть розголошувати “думки, висловлені під час наради”. Цей пункт дозволяє присяжним розголошувати результати свого голосування. Оскільки в жодній країні присяжним і суддям не дозволяється нікому розголошувати, як саме вони проголосували, то Статтю 406 (4) слід змінити таким чином, щоб все сказане та зроблене під час наради присяжних, трималося в таємниці.

i) Стаття 408 (1) дозволяє присяжним додавати до своїх відповідей у вердикті “пояснювальне слово або фразу, яка роз’яснює суть наданої відповіді ”. Згідно Статті 413 (2) вердикт про винуватість “не перешкоджає ухваленню виправдувального вироку, якщо колегія присяжних включила до вердикту обставини, що згідно з кримінальним законом виключають кримінальну відповідальність...” Якщо ми правильно зрозуміли ці два положення, то на нашу думку, вони пропонують вердикт особливого характеру, в якому присяжні обґрунтовують своє рішення. Якщо проект Кодексу переслідує мету започаткувати саме такий тип вердикту, він має відповісти на ряд запитань:

- 1) Як саме повинен суддя зробити інструктаж для присяжних про можливість обґрунтування вердикту?

- 2) Якщо згідно з положеннями Статті 410 (2), суддя має право привернути увагу присяжних до суперечностей у вердикті, то чи може суддя дискутувати з присяжними щодо обґрунтувань, які вони включили до свого вердикту?

- 3) Чи старшина присяжних, оголошуючи вирок, має додати до нього обґрунтування?