3. Інформування підозрюваного та звинувачуваного про їх права

Проект Кодексу містить кілька положень про права підозрюваного та звинувачуваного, а також вимогу проінформувати останніх про їх права. Ці положення є непослідовними з декількох причин.

- Статті 33 та 34 передбачають право підозрюваного та звинувачуваного на адвоката, побачення з ним до першого допиту і право мовчати. Статті не дають відповіді на такі запитання: Чи мають підозрюваний та звинувачуваний право на правову допомогу? Чи мають вони право бути проінформованими про їх права на адвоката та на мовчання? Без такої інформації ці права по суті не мають сенсу, тому що пересічні люди про них не знають. Постає також питання про те, чи мають підозрюваний та звинувачуваний право зв’язатися з адвокатом під час допиту а також перед другим або третім допитом.

- Стаття 37 (3), (4), в якій йдеться про права адвоката захисту, передбачає, що адвокат має право “брати участь у процесуальних діях, до яких залучаються підозрюваний, звинувачуваний...” та “під час здійснення процесуальних дій ставити запитання, робити зауваження та заперечення...”. Це забезпечує ширші права не лише для адвоката захисту, але й для підозрюваного та звинувачуваного, ніж ті, що передбачені Статтями 33 та 34. Отже, було б слушним привести Статті 33 та 34 у відповідність із Статтею 37.

- Стаття 168 передбачає, що суддя, який проводить розслідування, приймаючи рішення про запобіжний захід повинен проінформувати підозрюваного та звинувачуваного про їх право на адвоката та мовчання. Питання про те, коли вони можуть зв’язатися з адвокатом і чи мають вони право на правову допомогу лишилися відкритими.

- Стаття 191, в якій перелічені загальні правила проведення допиту, лише зазначає у параграфі (3), що особа, про яку йдеться, повинна бути проінформована про “її права”. Положення не містить роз’яснень про те, в чому полягають ці права.

- Стаття 238 про “Повідомлення” передбачає, поза іншим, у параграфі (2), що слідчий, який допитує підозрюваного, повинен повідомити його або її про право мати адвоката, зустрітися з ним до першого допиту, про їх право на правову допомогу і про право мовчати. Питання про те, чи можна зв’язатися з адвокатом під час допиту а також перед наступним допитом не підіймається. Також лишається відкритим питання про те, чи має бути такою самою інформація, яка повідомляється звинувачуваному під час допиту.

- В Статті 247, в якій йдеться про “Попереднє слухання справи”, вимагається, щоб суддя проінформував звинувачуваного про його право на адвоката і право робити заяви у відповідь на звинувачення. Крім того, суддя має попередити підозрюваного про те, що “будь-яка з його заяв може бути використана проти нього в суді”. Очевидно, що такі попередження не потрібно робити, якщо підозрюваний або звинувачуваний допитуються на етапі, який передує судовому розслідуванню. Незрозуміло, чому робиться таке розмежування.

- В Статті 313 просто зазначається, що на початку судового слухання судовий розпорядник вручає учасникам “інструкцію про їх права та обов’язки, визначені цим Кодексом ”.

З огляду на те, що в різних положеннях проекту Кодексу містяться різні права, залишається незрозумілим, якими є права звинувачуваного у суді. Чи потрібно, наприклад, внести до “інструкції”, яку вручає судовий розпорядник, попередження про те, що все, що скаже звинувачуваний, може бути використане проти нього або неї?

Проблема ще більше загострюється, якщо подивитися на Статтю 37. У відповідності до цієї Статті, адвокат захисту має право “безперешкодного доступу” до підозрюваного або звинувачуваного, “ брати участь у процесуальних діях, до яких залучаються підозрюваний, звинувачуваний...” та “ під час здійснення процесуальних дій ставити запитання, робити зауваження...”. Залишається незрозумілим, яким чином Стаття 37 впливає на Статті, в яких йдеться про права підозрюваного та звинувачуваного, які були щойно перелічені. Чи Статтю 33, яка передбачає право підозрюваного на зустріч з адвокатом до першого допиту, слід доповнити Статтею 37, щоб у адвоката було право бути присутнім під час допиту та ставити запитання? Чи ми маємо ситуацію, коли права, що надаються адвокатові захисту Статтею 37, забираються у нього Статтею 33?

Без сумніву, це питання, а також інші невідповідності мають бути вирішеними. Мають бути гармонізовані різні положення проекту Кодексу, в яких йдеться про права підозрюваного та звинувачуваного. Було б слушним об’єднати всі питання, які потребують відповіді, в одному загальному положенні. В інших Статтях, за необхідності, можуть бути посилання на ці положення.

Ця Стаття загального характеру про необхідну інформацію, яка має надаватися підозрюваному та звинувачуваному, має також містити відповідь на запитання про те, якими мають бути дії поліції, якщо звинувачуваний або підозрюваний заявляють про своє бажання мовчати або вимагають адвоката. Досвід багатьох країн вчить нас, що у таких випадках, правоохоронні органи просто продовжують вести допитування. Це робить недієвим право мовчати або вимагати адвоката. Тому, до проекту Кодексу слід додати положення, яке має бути сформульованим однозначно, про те, що в таких випадках допит слід припинити. Якщо, не зважаючи на це, поліція продовжує допит, будь-яке свідчення, таким чином добуте, може бути вилученим.