3. Загальний порядок організації проведення економічної діагностики

Етапи проведення діагностики:

1.Підготовчий (організаційний) етап (1.1. Визначення об'єкту та формулювання мети проведення діагностики 1.2. Вибір формату та методів досліджень. Визначення обсягів робіт 1.3. Визначення терміну виконання робіт, часового вікна спостережень, тривалості прогнозу 1.4. Створення робочої групи, організаційне та технічне забезпечення її діяльності 1.5. Погодження структури звіту)

2.Інформаційне забезпечення діагностики ( 2.1. Визначення системи показників внутрішнього та зовнішнього середовища необхідних для виконання діагностики 2.2. Визначення періоду спостереження 2.3. Визначення порядку та джерел формування похідних даних для діагностики 2.4. Збір та перевірка достовірності похідних даних

2.5. Уточнення повноти похідних даних )

3.Ідентифікація стану об'єкту (4. Підготовка звіту 4.1. Аналіз динаміки формування поточного стану об'єкту 4.2. Причинно-наслідковий аналіз поточного стану

4.3. Діагностика ефективності управління в цілому 4.4. Прогноз розвитку ситуації за різними сценаріями 4.5. Укрупненні техніко-економічні показники )

5. Впровадження рекомендацій (5.1. Оформлення та затвердження звіту 5.2. Прийняття рішення щодо доцільності внесення змін в систему управління згідно рекомендацій 5.3. Розробка заходів по впровадженню результатів діагностичних досліджень 5.4. Шеф-нагляд за впровадженням рекомендацій 5.5. Оцінка ефективності впровадження результатів досліджень)

Тільки при наявності бажання вищого керівництва, та за умови котролю ним досліджень на всіх етапах , можливо викрити всі недоліки та слабкі сторони системи управління. Предметом діагностики може бути як система управління підприємством в цілому так і окремі види його діяльності за виробничими або функціональними ознаками.

Під форматом досліджень слід розуміти характер їх направленості, повноти та глибини: експрес-діагностика; комплексна, ситуаційна або функціональна діагностика.

На першому етапі слід визначити обсяги робіт та фінансуваня, а також терміни їх виконання. Слід пам’ятати, що чим більше вікно спостереження об’єкту в часі тим точнішим і достовірнішим буде результат. Але і витрати будуть більшими. Враховуючи велику інерційність економічних процесів, для діагностики організаційних систем управління в цілому слід вибирати вікно спостереження не менш ніж 3 роки. В противному випадку ми ризикуємо не врахувати вплив на об’єкт діагностики потужних інерційних факторів, значні зміни яких мали місце поза вікном спостереження.

На цьому етапі можуть попередньо обговорюватися основні методи досліджень, що потребують додаткових витрат або спеціальних технічних і організаційних засобів для їх використання.

Робоча група група ствфорюється для координації виконання робіт з діагностичного аналізу. В її складі мають бути відповідальні особи від підприємства за організацію досліджень за функціональними напрямками та в структурних підрозділах. Бажано до складу робочої групи залучати незалежних експертів, консалтингові фірми, керівників структурних підрозділів та акціонерів підприємства.

Принцип роботи групи - проведення нарад з обговорення проміжних результатів та коригування завдань досліджень.

Від ретельності планування досліджень залежить успіх всієї роботи.

Головним завданням цього етапу є визначення системи показників за якими можна ідентифікувати поточний стан системи що досліджується. Особливу увагу слід приділяти показникам що відображають галузеві особливості підприємства та позиціонують його серед інших підприємств галузі та/або регіону.

Технологічні, структурні особливості виробництва та системи управління ним мають ретельно вивчатись, тому що не розуміння цих моментів не дасть змоги побудувати модель причинно слідчих зв'язків в процесі економічного діагностування. Слід визначити всі зовнішні фактори які впливають на систему що досліджується. Для всіх показників варто розробити якісні та кількісні характеристики, визначити диапазон та шкалу їх виміру. Визначити проектні та нормативні значення показників. Важливим також є вибір періоду спостереженя. Як правило, для економічних процесів це місяць, або квартал.

Разом керіництвом підприємства обговорюється та затверджується обсяг, порядок та джерела отримання необхідної для діагностування інформації. Враховуючи конфіденційність більшості показників що необхідні для здійснення якісної дігностики, зовнішні участники досліджень належним чином оформлюють допуск до інформації з зобов’язаням не розголошення. З метою забезпечення економічної безпеки, як правило

документи з похідною інформацією забороняється виносити за межі підприємства. Контроль за інформаційним боком діяльності робочої робочої групи здійснює служба економічної безпеки підприємства.

Після збору та перевірки достовірності похідної інформації вона уточнюється та групується і класифікується в формі зручній для проведення діагностичного аналізу. Самими простими методами контролю достовірності є балансовий метод та метод використання надлишкової інформації.

На третьому етапі (Рис. 1.6.) здійснюється комплекс аналітичних та діагностичних процедур з метою ідентифікації поточного стану об’єкту.

Склад конкретних процедур визначається виходячи з напрямків і завдань аналізу, наявної інформації і професійних можливостей виконавця. Після виконання технічної сторони аналізу (кількісного розрахунку комплексних показників, визначення шкали значень показників для якісного аналізу необхідно ідентифікувати поточний стан об’єкту. В залежності від завдань діагностики, при ідентифікації поточного стану об’єкту можуть використовуватись різні методи структурного, кількісного та якісного аналізу впливу різних факторів. Наприклад: SWOT аналіз.

В процесі ідентифікації поточного стану слід виявити “вузькі” місця та ключові проблеми.. В разі якщо визначено значні відхилення основних показників ефективності діяльності підприємства від нормативних (проектних) значень необхідно встановити більшість факторів, що впливають на об’єкт (негативно та позитивно) і як мога точніше оцінити ступінь впливу кожного з них. В разі, якщо поточний стан об’єкту діагностики задовільний, а відхилення показників, що характеризують цей стан, незначні, слід подовжити аналіз з метою вивчення можливості підвищення нормативних (планових) показників для підвищення економічної ефективності підприємства. За результами ідентифікації можуть бути уточнені цілі та завдання діагностичного аналізу.

На четвертому етапі Здійснюються основні діагностичні процедури, встановлюються причинно слідчі зв’язки, з урахуванням динаміки економічних процесів

(залежності від часу). Інтерпретуються отримані на попередньому етапі результати і робляться висновки щодо поточного стану об’єкту (задовільний, незадовільний, передкризовий, кризовий). Характеризуються основні чинні фактори: кількісна та якісна оцінка їх впливу на поточний стан об’єкту в минулому та в майбутньому. Робиться висновок, щодо ефективності діючої чистеми управління в цілому. Здійснюється прогноз варіантів змін найбільш впливових факторів та показників господарської діяльності підприємства в майбутньому і розробляються рекомендації щодо поліпшення системи управління об’єктом діагностики.

За підсумками діагностичного аналізу може бути рекомендовано :

внести зміни в параметри організаційної системи управління (без зміни структури та стратегії);

змінити структуру організаційної системи управління (без зміни стратегії);

змінити стратегію управління системою (об’єктом); девирсифікувати виробництво; модернізувати виробництво.

Рекомендації супроводжуються відповідними сценаріями прогнозу зовнішніх та внутрішніх факторів та укрупненними розрахунками техніко економічних показників за кожним зі сценаріїв.

П'ятий етап - впровадження рекомендацій.

В разі позитивного рішення разом з виконавцем розробляються заходи щодо впровадження їх кошторис та терміни виконання.

На етапі впровадження основний виконавець досліджень може залучатися в разі необхідності для шеф-нагляду. Це слід робити у випадку високого ступеню ризику впровадження, та можливості внесення змін в динамиці впровадження. Залучення виконавця є бажаним і в разі коли рекомендації стосуються реформування складових системи управління, що можуть призвести до певних соціальних наслідків. Це стосується кадрових змін, змін в системі оплати праці та економічного стимулювання праці, реформування системи корпоративних відносин на підприємстві.

Взагалі виконавець діагностичних досліджень має бути зацікавлений прийняти активну участь в процесі впровадження власних рекомендацій і повинен добиватися права на це, тому що тільки позитивні результати впровадження можуть стати підтвердженням правильності використаних методів діагностики та прогнозу.

Процес впровадження має закінчуватися розрахунком ефективності прийнятого до впровадження варіанту рекомендацій.